Якби зібрати в гурт декілька різних поколінь і поставити їм з десяток особливих запитань – то відповідь була б одна і зводилася б до найстаріших людей. До прикладу:

Хто наймудріший з-поміж вас? – Ті, хто прожили найдовше, а, отже, і набралися усіх премудростей життя.

Хто найщасливіший з-поміж вас? – Звісно, дідусі та бабусі. Бо вони пізнали щастя бути дітьми, батьками, дідусями й бабусями.

А хто найбагатший тут з присутніх? – Теж найстаріші. Бо не лише матеріальним вимірюється багатство. А в них і золоті руки, і золоте серце, а онуків-правнуків он скільки!

Тоді хто ж найбідніший? – Знову старенькі. Але чому? Бо втратили за стільки прожитих літ найбільше: і здоров’я, і силу, і красу.

І найбільше сіяли та збирали, народжували та ростили, плакали і раділи, здобували і втрачали, виховували і пожинали плоди своєї праці.

Яка та старість? Хто описав її найкраще? Хто вималював пензлем на полотні? Хто розкаже про неї найбільше? Тільки ті, хто дожили до неї. А дожити до такого віку – великий дар Божий.

Кажуть, що старість – це час, коли людина молодшає духом, зрощує мудрість і досвід, стає більш шанобливою і поважною, більше вірить і довіряє, любить і прощає. Цей вік називають золотим. А, отже, це найкращий час для життя. Та чи так воно є насправді?

Прохання й настанови  для молодих: бережіть своїх рідних, тих, хто зростив і виховав, допомагав морально та матеріально; цінуйте їхні прагнення допомогти вам, навіть якщо вам це здається зайвим чи недоречним. Не ображайте ані словом, ані вчинком. Доглядайте їх у старості, піклуйтесь і любіть. І ваші справи обернуться до вас сторицею. Ще декілька десятків років – і ви опинитесь на їхньому місці. І подбають тоді про вас ваші діти-онуки. Не забувайте про одиноких, вдів, покинутих напризволяще своєю державою, ветеранів, інвалідів, усіх, хто не може самостійно подбати про себе.

У Біблії відкрито говориться про те, що від нашого ставлення до наших батьків і матерів безпосередньо залежить наша власна тривалість життя на цій землі. Зневагою до проблем літніх людей ми сіємо свої власні майбутні проблеми.

Сьогодні Україна разом з усім світом відзначає

Міжнародний день людей похилого віку.

А у нас – ще й День ветерана.

Рада Всеукраїнської асоціації пенсіонерів вітає членів своєї організації, людей похилого віку в Україні та світі, вітає ветеранів нашої держави з цим прекрасним святом.

Якщо у ваші скроні закрадеться сивина, то нехай вона буде тільки від поважного віку. Коли на очах з’явиться сльоза, то хай це буде сльоза щастя. А якщо защемить ваше серце, то нехай це буде хвилювання від несподіваного прояву до вас уваги та турботи.

Нехай осінь за вікном буде теплою та врожайною. Нехай осінь у житті буде доброю і спокійною. Щоб ваші серця буди зігріті любов’ю людей, а домівки – увагою дітей та онуків. Готуймося до цього віку всі. І тоді осінь тихенько постукає у ваші двері та промовить до вас: «Як добре, що ви на мене чекали і готувались до мого приходу завчасно».

З Днем людей похилого віку, з Днем ветерана, дорогі українці!

Рада ВАП