загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Рівненські пенсіонери мандрували рідним регіоном

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Пенсіонери Рівненщини у День державного прапора України провели туристичну подорож за маршрутом Рівне-Дубно-Радивилів.

Рівненське регіональне відділення Всеукраїнської асоціації пенсіонерів, спільно з турагенцією М.Губницького, організувало і провело екскурсію територією Рівненщини для пенсіонерів міста та області. Дехто з літніх людей вперше у своєму житті мав щось подібне.

 

Першим об’єктом екскурсії став Дубенський замок зі всіма своїми таємницями та величною історією, з підземеллями та баштами, валами і мурами, виставковими залами і Дівочою Вежею над річкою Іквою. О 8.00 годині ранку повітря сколихнули піднесені і трепетні звуки гімну України. І так у замку, виявляється, щодня. Довідались мандрівники  під час розповіді екскурсовода багато нового та непізнаного.  По завершенні екскурсії замком потрапили на центральну площу міста, де проходили урочистості до Дня державного прапора. Багатометрове полотнище, сотні великих і маленьких прапорів, символічні вишиванки у всіх учасників стали серцевиною святкового Дубна.

Далі маршрут пролягав на Радивилівщину – землю, де активно відроджуються народні промисли і ремесла. Зупинились біля Тарасової Криниці, випили води із джерела, з якого 1846 року втамував свою спрагу Великий Кобзар Тарас Шевченко. А в Радивилові тим часом вже гостинно чекали на подорожніх. Музей-майстерня ручного ткацтва «Легенди Волині» просто полонив гостей з Рівного. Навіть важко уявити, що щось подібне можна створити, відродити і дати йому друге життя. У майстерні – і старовинні предмети ткацького ремесла, і нові копії верстатів, за якими найуміліші майстрині тчуть полотно із натуральної сировини. А потім воно перетворюється на неповторні речі, які вражають своєю красою. Там панує спокій і напрочуд дивовижна атмосфера. Сувої домотканого полотна, цілі виставки крайок, унікальні легендарні серпанкові костюми, власне серпанкове полотно, пташки на рушниках, що от-от готові злетіти… Таке враження, що воно все живе, що жива історія, що всі опинилися десь у минулому, кілька століть тому.   

 

Приязні та щирі, зустріли мандрівників керівник Центру дослідження і відродження Волині Володимир Дзьобак, ткалі Музею-майстерні Мар’яна, Ірина та Наталя, гостя із Луцька – доцент кафедри документознавства та музейної справи Східноєвропейського національного університету, кандидат історичних наук, відомий волинський етнограф та фольклорист Алла Дмитренко. Провели майстер-клас з виготовлення крайок, багато і цікаво розповідали, відповідали на безліч запитань. І так щиро, що не хотілось покидати цей затишний куточок, створений любов’ю і серцем, де відроджують українську старовину.

На завершення екскурсійної подорожі побували на вернісажі «Український народний одяг», що проводився у Будинку культури м.Радивилова. І тут також побачили небачене. Народні строї, рушники, привезені з усієї Радивилівщини, закарбувалися у пам’яті своєю архітектонікою, неповторністю. Що не річ – то щось особливе. Вперше у житті вдалося побачити незвичні за кроєм і орнаментальним наповненням вишивані речі, датовані кінцем 19 – початком 20 століть. По дорозі додому – перевал в урочищі «На Ґургулях». Природа, смачні наїдки, цікаві розмови і враження від прожитого дня. А далі – пісні аж до самого Рівного. Ділячись своїми емоціями, хтось із пенсіонерів мимоволі сказав: «От завдяки таким дням і жити хочеться…»  А незвіданих стежок Рівненщини у нас ще є багато… Тому нашим пенсіонерам ще жити а жити…, бо є куди мандрувати.

Тамара Ткач

До списку новин