НАШІ ПРОПОЗИЦІЇ ОРГАНАМ ВЛАДИ

ВАП виступила на захист прав працюючих пенсіонерів, а також проти дискримінації літніх у питанні про позбавлення наукових працівників їхніх заслужених пенсій. Ми неодноразово писали листи в Міністерство освіти, в уряд, Президенту України – і нас-таки почули! Вчора, 21 квітня, Верховна Рада України прийняла зміни до Закону, яким передбачається повернення наукових пенсій працюючим пенсіонерам.

Початок квітня ознаменувався катастрофічним періодом для ВНЗ, бо так звані «урядові реформатори» запровадили ряд нововведень, зокрема в освіті, завдяки яким позбавляли наукових пенсій найдосвідченіших, найерудованіших, найбільш мудрих наукових працівників. Викладачі пенсійного віку, які й без того працювали на чверть або на половину окладу, змушені були писати заяви на звільнення, щоб не втратити ту пенсію, яку заробили своїм розумом і відданістю науці за багато років свого життя. Це стало масштабною загрозою для існування всієї системи вищої освіти в Україні. Лише за лічені дні звільнилися сотні науковців із найпрестижніших ВНЗ. Про це писав у своїй публікації від 7 квітня голова Ради ВАП Володимир Дзьобак, називаючи подібний реформаторський процес «не реформами, а банальною дурістю». І вже тоді він передбачив, що «ДУЖЕ скоро будуть внесені зміни у відповідні нормативні акти стосовно працюючих у ВНЗ пенсіонерів».

Очевидно, ряд антисуспільних реформ, започаткованих Арсенієм Яценюком (врізання пенсій науковим працівникам, заборона індексацій пенсій від інфляції, підвищення комунальних тарифів та подібні) і стали каменем спотикання для усього його уряду. І тепер, коли падає їхній рейтинг, вони всіляко намагаються залишатися на плаву. А відтак в останні дні, як не дивно, заговорили і про зменшення тарифів, і про відміну нововведень щодо пенсій наукових працівників… Чого ж чекати далі???

Так, уряд матиме право проводити подібні реформи, але лише тоді, коли пересічний український пенсіонер, виходячи на заслужену пенсію, не буде шукати шляху додаткового підзаробітку (і немає різниці для чого!!!). Коли він не рахуватиме мізерну копійчану пенсію з думкою: комунальні послуги – чи ліки? хліб – чи голодна смерть?

А подібні реформи в освіті не мають бути болючою війною між молодим і старим поколіннями науковців. У той час, коли молоді та амбітні з емоційними пориваннями висловлюються в адресу літніх: «Поважні, сиві, товсті, зі своїми монографіями та регаліями люди…», - старше покоління намагається просто вижити. І додатковий заробіток на пенсії аж ніяк не є приводом дискримінувати їх як нижчий сорт. Бо ж і вони колись були, як і сучасні молоді науковці, «затюканими аспірантами, які жили на свої стипендії, заробляли дипломами на замовлення і не завжди одягалися за останнім писком моди». Нехай пробачить мені молоде покоління, але їм легше знайди додатковий заробіток, вони дозволяють собі витрачати навіть свої мізерні доходи на розваги і відпочинок, у той час, коли дорога з роботи додому у людини похилого віку проходить через пункт «Аптека».

Та й, зрештою, пенсіонери в науці – дуже важливі, оскільки на сьогодні немає достатньої кількості якісно підготовлених молодих науковців такого професійного рівня!

Тамара ТКАЧ