ТИ НЕ ПРОСТО ЖІНКА, ТИ – НАДІЯ!
Очей тих оксамитових проміння,
В яких – душа дитини і богів,
Пронизує наскрізь людське сумління
І, мов маяк, веде до берегів.
Тривога б’є сталевим дзьобом в скроню.
Я в розпачі і вимучений вкрай.
Прости, пробач моє безсилля, доню!
Молю тебе: тримайся, не вмирай!
Ворожа пропаганда вовком виє,
Брехню про тебе, мов млинці, пече…
Ти їм назло не помирай, Надіє,
Не голодуй, не закривай очей!
Мільйони тих, хто дочекатись мріє,
Коли ти знову будеш серед нас,
Бо ти не просто жінка, ти – Надія!
Бо без надії зупинився б час.
Олег Кравченко
11 травня 2015 року.