Колонка автора:

Проповідь на неділю 5-ту Великого посту, прп Марії Єгипетської

Дорогі брати і сестри!

 

У євангельському читанні від Луки, яке ми щойно прослухали, є ключова фраза: «Численні гріхи їй прощені, бо багато вона полюбила» (Лк. 7:47). Такі слова говорить Христос тій блудниці, яка, попри своє важке минуле, попри те переживання нечистоти свого життя, яке завжди стає бар’єром у людини при наближенні до сакрального, зуміла здолати всю цю важку інерцію минулого, припасти до ніг Спасителя і своїми сльозами не тільки омивати Його ноги, але й змивати бруд своїх власних провин (Лк. 7:36-50).

 

Завершується Свята Чотиридесятниця; вже в наступну п’ятницю її останній день. З наступної суботи ми входимо у великі дні Страсного тижня. І ось наприкінці цих сорока днів – першої, більшої частини Великого посту, яка символізує вихід обраного народу із країни рабства, - нам, як остання супутниця, провідниця на цій дорозі, дається жінка також із дуже складним минулим.

 

Преподобна Марія Єгипетська - така сама блудниця, як та жінка, про котру читалося в сьогоднішньому Євангелії, і не думала про виправлення. Вона проводила своє життя у гріховних розвагах і саме так, як розвагу, уявляла свою поїздку до Єрусалиму. Але раптом вона переживає душевне потрясіння, відчуваючи, що якась невідома їй сила не пускає її до церкви, зупиняє на порозі. Марія намагається знов і знов потрапити до храму, але їй це зробити несила. І вона, озираючись назад, в одну мить усвідомлює, який же тяжкий вантаж принесла вона з минулого життя до брами храму. Прозрівши, Марія робить вирішальний для свого майбутнього вибір: розриває з минулим і віддається посту й молитві. Десятки довгих років поводить вона в пустелі, щоб в останні дні свого життя сподобитися прийняття Найсвятіших Таїн, поєднатися з Христом і в радості цього єднання померти. Вона мала безліч провин, але велика любов виявилася співмірною з цими провинами, і каяття перевищило весь вантаж гріха, який вона принесла з собою.

 

Господь дає нам цей досвід як настанову. Кожен із нас відчув за ці тижні, якою великою і важкою є інерція минулого, яким важким є  вантаж гріхів, що їх ми приносимо до цьогорічних великодніх свят. Як бракує нам цієї любови, необхідної для того, щоб звільнитися від гріховного вантажу й увійти у великі дні співпереживання Христових страждань окриленими відчуттям чистоти, покликаними Христом до нового життя, яке стане прологом до майбутнього Нового Єрусалиму.

 

Та ось бачимо ми поряд із цією безіменною жінкою, яку частина дослідників Євангелія ототожнює з майбутньою рівноапостольною Марією Магдалиною, фарисея (Лк. 7:36-50). Фарисея, якого названо тут на ім’я – Симон. Хіба він вів гріховне життя? Ні. І не заперечується ніде, що він кардинально відрізнявся від цієї жінки тим, що буквально дотримувався Старого Завіту, тим, що намагався жити праведно. Він навіть, не побоявся запросити до себе додому Учителя з Назарету, ставлення до Якого в той час було дуже обережним і ворожим з боку юдейських еліт. Але яка ж життєва проблема заважає і йому мати таку любов і таку ж беззастережну віру, яку мала грішниця? Комплекс переваги над зовнішнім світом! Фарисей Симон згорда дивиться на всіх довкола і зневажає ту жінку, яка зайшла до нього. Саме брак любови до ближнього й відчуття своєї інакшости заважають йому спастися. Самовпевненість заважає йому знайти шлях до Христа.

 

Ми протягом минулого місяця пережили важкий досвід зустрічі зі злом. Драма молодої жінки з Миколаївщини [Оксани Макар, зґвалтованої і вбитої 10 березня 2012 р.] розгорталася ніби на наших очах. Її смерть, її похорон на минулому тижні якось символічно співпали із днями споминів про Марію Єгипетську. Не нам судити про особисте життя загиблої, про її помилки, про важкі обставини, які певною мірою спричинили її трагедію. Але маємо біля неї трьох хлопців, які чинили злочин, що його важко навіть собі уявити: не тільки зґвалтували дівчину, але й намагалися її спалити. Звідки вони взялися? Найстрашніше в тому, що, коли читаємо про них, переконуємося: вони не є якимись патологічними особами. Ні, такі собі пересічні хлопчаки, але вже перейняті відчуттям своєї вищости. Вони вже виховані у особливій атмосфері призначення для чогось іншого – не для тієї моралі, якою живуть усі люди.

 

Можливо, це і є найстрашніша сучасна хвороба нашого суспільства: виховання верстви, яка вважає, що їй усе дозволено, що вона може чинити беззаконня з іншими, бо вони не заслуговують на її увагу, що вона може чинити всупереч законові, бо знає, що закон її виправдає. Власне, виправдають суди, які працюють на суспільні еліти. Формується верства, яка ніколи не стикається із переважною більшістю населення України як рівна, а живе в своїх особливих умовах і формує у своїх дітей із раннього дитинства відчуття власної вищости. Це спільна драма нашого народу. Це те, що виставляє нас на посміховисько перед світом, в якому - ми можемо побачити в телерепортажах – прем’єр-міністр може їхати на велосипеді на роботу і поза парламентом може вільно, невимушено зустрічатися із власними співвітчизниками. А показний зовнішній вияв переваги над іншими людьми в будь-якій країні західного світу означає крах кар’єри цієї людини!

 

Очевидно, що трагедія Оксани Макар засвідчила важку хворобу суспільства, яку необхідно виліковувати. І ця хвороба не стільки соціальна, скільки духовна, бо це відчуття непідвладности закону веде від закону суспільного, державного до закону морального. Презумпція свободи від загальнообов’язкових правил штовхає до порушення фундаментальних засад християнства. Штовхає до злочину, до смерти – бо такий важкий злочин вже означає духовну смерть.

 

Говорячи про самих злочинців і вимагаючи для них покарання, ми повинні замислитися, звідки ж ці молоді хлопці навчилися такої зневаги до життя іншої людини? І тут якраз з’являються перед нами через цю трагедію фатальні наслідки реклами насильства і смерти, якою перейняті наші засоби масової інформації: телепередачі, які з ранку до вечора показують нам світ криміналу, привчають жити одним днем, цінувати земні насолоди, не дбаючи про Небесне Царство. Подвійна мораль, яка проймає сьогодні наше суспільство, панує в медійному просторі. І молода людина, ще не сформована духовно, може стати жертвою цієї спокусливо легкої моралі і вирішити, що через свій особливий суспільний статус, через кошти батьків, їхню партійну належність вона може звільнитися від будь-якого суду.

 

Це - найстрашніша облуда світу. Бо ж є один суд, який не можна підкупити, суд, на який неодмінно прийде кожна людина. І добре, коли вона підготується до цього суду завчасно, а не раптово постане перед ним. Це – суд Небесного Отця, найсправедливіший суд у світі. І саме перед реальністю цього майбутнього суду ми постаємо сьогодні, згадуючи про велику любов преподобної Марії Єгипетської та про безмежне покаяння і любов безіменної блудниці з євангельського читання. Ми співміряємо себе із ними і намагаємося збагнути: чи маємо ми таку любов? Чи є в нас сила змити свої провини сльозами покаяння? Чи можемо ми сприйняти Христа як Відкупителя, що страждає, а не як певний знак сучасної культури, котра приходить на зміну культурі тоталітарній.

 

Молімося за те, щоб і цей Великий піст, і те велике переживання, яке об’єднало українців у ці тижні, зуміли стати поштовхом до очищення, до захисту суспільної моралі, до порятунку від хвороби ненависти, яка охоплює наше суспільство. І як ніколи знаменною сьогодні є постать, котра зустрічається нам напередодні завершення Святої Чотиридесятниці і кличе нас, усвідомивши весь тягар своїх провин, вчасно віддалитися у пустелю покаяння. Амінь.

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

Свято-Дмитрівський храм

м. Харків

 

Исиченко Игорь

загрузка...
Блоги
Дзебак Владимир Дзебак Владимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Все блоги
Колонка автора
Все колонки авторов
Петиции ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробности Подать заявку
Опрос
Придерживаетесь ли Вы правил карантина?