загрузка...
Блоги
Дзебак Владимир Дзебак Владимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Все блоги
Колонка автора
Все колонки авторов
Петиции ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробности Подать заявку
Опрос
Придерживаетесь ли Вы правил карантина?

«Когда мне будет восемьдесят пять…»

Увеличить шрифт Уменьшить шрифт
Отправить
Печатать

ОНА:

Когда мне будет восемьдесят пять, Когда начну я тапочки терять, В бульоне размягчать кусочки хлеба, Вязать излишне длинные шарфы, Ходить, держась за стены и шкафы, И долго-долго вглядываться в небо, Когда все женское, Что мне сейчас дано, Истратится и станет все равно - Уснуть, проснуться, или не проснуться. Из виданного на своем веку Я бережно твой образ извлеку, И чуть заметно губы улыбнутся.

© Вера Бутко

 

ОН:

Когда мне будет восемьдесят пять, По дому буду твои тапочки искать, Ворчать на то, что трудно мне сгибаться, Носить какие-то нелепые шарфы Из тех, что для меня связала ты. А утром, просыпаясь до рассвета, Прислушаюсь к дыханью твоему, Вдруг улыбнусь и тихо обниму. Когда мне будет восемьдесят пять, С тебя пылинки буду я сдувать, Твои седые букли поправлять, И, взявшись за руки по скверику гулять. И нам не страшно будет умирать, Когда нам будет восемьдесят пять...

© Вадим Зинчук

К списку новостей