Надворі весна і якраз прийшов час звернутися по зцілення до самої матінки-природи. Саме у її «арсеналі» можна знайти чудодійні ліки від усіх хвороб: від легкого нездужання до, здавалося б, невиліковного діагнозу. За даними ВООЗ, близько 80% населення нашої планети в лікуванні віддають перевагу рослинним препаратам. В даний час у фітотерапевтичних цілях використовується більше 23 000 рослин. Саме про багатство і різноманіття цілющої флори нашого краю розповів відомий травник з закарпатського Волівця Микола Середа.
Потяг до цілительства Микола Михайлович унаслідував від бабусі – саме до неї у мальовниче львівське село з оригінальним найменням Середа стікалися мешканці навколишніх сіл за допомогою при недугах. Свою ж здатність лікувати людей за допомогою трав бабка вважала також успадкованою від бабусі.
Тож із ранньої весни до пізньої осені бабуся ходила із малим Михайликом горами та полонинами, показуючи, навчаючи, нашіптуючи. А довгими зимовими вечорами разом із дідусем розповідала внуку легенди, із якими пов’язана та інша трава.
Нині Михайло Середа – автор майже десятка книг, першими із яких були поезії, в тому числі, дитячі, видані звичайним препринтом. Вже потім з’явилися якісні повноколірні видання у мукачівському видавництві «Карпатська вежа» і львівському «Свічадо».
Цікаво, що попри своє захоплення, Микола не подався у фармацевти, а пішов навчатися організації громадського харчування. По завершенню освіти попросився на практику в Ужгород, а далі осів у Волівці, адже саме у цих горах, за його словами, вже чи не півстоліття почувається, наче вдома. На знані обіди до М.Середи гості їздили з усієї області, а обласне начальство фурт возило до Волівця високопосадових чиновників зі столиці. Втім, свого хобі Микола Михайлович не цурався ніколи – завжди потребували допомоги рідні, близькі, друзі та колеги. Тож ні для кого й не стало несподіванкою, що, вийшовши на пенсію, чоловік захопився травництвом всерйоз. Хоча, до слова, цілительство – не єдина пристрасть М.Середи. Його верховинськими пейзажами прикрашена не тільки власна оселя і домівки друзів – його роботи експонуються у місцевому Будинку культури, бібліотеці, інших поважних установах, зберігаються у багатьох приватних колекціях. Також він та його діти завжди були захоплені музикою – останні пов’язали із нею свої подальші життя, а загалом, коли збирається вся родина (вже з онуками-студентами та навіть новонародженим правнуком), то здається, немає інструменту, який би не звучав в оселі Середів.
Вміння готувати, поєднувати старовинні рецепти предків із новими кулінарними віяннями та технологіями також не пройшло безслідно повз Миколу Середу – саме його перу належать видані солідними тиражами «Закарпатська народна цілюща кулінарія» та «Традиційні пісні страви закарпатських монастирів». На жаль, книжок немає у закарпатських книгарнях, проте їх досі можна придбати у мережі Інтернет. В одному із наступних номерів «Закарпатка» ще обов’язково розповість про рецепти великодніх страв від воловецького кухаря-травника.
Загалом Микола Середа добре знає про цілющі властивості 220 рослин, котрі ростуть у нашому краї. Заготовлює близько половини із них, справедливо вважаючи, що звичайний подорожник знає кожен, а рідкісні рослини, що ростуть у важкодоступних місцям, можуть комусь врятувати життя.
У свої 73 роки дідусь (хоч і язик не повертається так його називати) ще стрімко може зібратися на гору Пікуй (до речі, найвищу у тутешніх краях), Стой, Великий Верх чи Плай. Про близькі полонини навіть мова не йде, особливо, що близькі у розумінні міського жителя – це дві зупинки автобусом, у горах «всього» - 10-15 кілометрів.
Ранньою весною, тільки-но зійде сніг, справжні травники відправляються в гори за листочками брусники. Виявляється, корисною є не тільки ягода, котра дозріває ближче до осені, але й листя – якщо його збирати пізніше, то воно покриється чорними крапочками і втратить цілющі властивості. Настій із листя і гілочок – антибактеріальний при стафілококах, стрептококах і кишкової палички. 20 листочків заливають 200 г води, настоюють до охолодження, вживають 1/3 склянки тричі на добу. Приблизно у цей же час квітне на Закарпатті і Пролісок-сон, однак помилка у його приготуванні може виявитися небезпечною, оскільки рослина отруйна. Як не дивно, цілющі властивості має і звичайна конвалія. Травник використовує настої квіток на воді, горілці при серцевих недугах та неврозі. На жаль, їх приготування також потребує уваги, бо передозування препарату небезпечне. Однак рослина присутня у багатьох аптечних препаратах, наприклад, у валокордині, тож простіше його без зайвого клопоту придбати в аптеці.
Також уже тепер цілителі збирають чистотіл, траву, коріння та свіжий сік котрого у народній медицині використовують всередину та зовні при різних шкіряних захворюваннях, для заживлення ран, новоутвореннях, при лікуванні мозолів.
Багатьом знайомі і ранні весняні маргаритки. У народі їх називають стокротками-цукровками, бо вони багаті на природний цукор-інсулін – саме цими квітами досвічені травники можуть допомогти при початковій стадії захворювання на цукровий діабет. Настояним на окропі листям і квітами, користуючись ним замість лосьйону можна висвітлювати веснянки. Також порошок кореня маргариток у суміші із яєчною шкарлупою лікує туберкульоз.
А що стосується всіх нешкідливих трав, корі навіть при самостійному приготуванні не принесуть шкоди, то Микола Михайлович радить готувати звичайні салати з первоцвіту (або примули звичайної) – вона має багато вітаміну С, черемшу, натуральний березовий сік.
А поки не пізно, кожен може скористатися корисною і всім відомою кульбабою. Ця непримітна квіточка тонізує і заспокоює нервову систему, понижує рівень холестерину в крові, покращує апетит, нормалізує травлення, використовується при хронічних захворюваннях шлунку і кишківника, ревматизмі, подагрі, печінки, алергії, діатезі, тощо. Сік рекомендують для веснянок і бородавок. Але найпростіше приготувати рідкий мед із кульбаби за доступним кожному рецептом. Потрібно: 300 штук квіток кульбаби, 1 лимон, 1 кг. цукру, 1,5 склянки води. Квітки, очищені від зелених розеток, заливають холодною водою і настоюють протягом 1 доби. Проціджують, доводять до кипіння на повільному вогні. Потім додають цукор, дрібно порізаний лимон з цедрою. Доводять до кипіння, залишають до повного охолодження, кип’ятять ще раз, проціджують і розливають у пляшки.
Однак трав багато, і розповідати про кожну з них справа невдячна – для цього потрібно спілкуватися з травником Миколою Середою. Після виходу його книг, а також численних публікацій-порад у газеті «Бабушка», до нього почала звертатися неймовірна кількість людей. Дехто починав із прохання, на кшталт «порятуйте, на вас остання надія», а дехто – з нахабної вимоги «надішли, і зась». Із часом навколо Миколи Михайловича згуртувалися справжні цінителі фітотерапії, однак надсилати трави на замовлення він почав тільки від недавна, та й то під тиском друзів та знайомих.
– Люди повинні пам’ятати, що найкорисніші ліки у великій кількості – це яд, – каже Микола Середа. – Трав це стосується чи не найбільше. Мало знати, як саме виглядає та чи інша рослина, потрібно знати, де і коли її збирати, як сушити, як готувати настої та настоянки. І, звісно, не чекати моментального результату. Тіло перш за все підпорядковується внутрішньому духу людини. Ще древні відмітили, що всі хвороби – від душі. Тож чим людина ближча до Бога, чим добріша до оточуючих, тим менше хворіє і потребує лікування.
Людмила Орос
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
