Сподівання Путіна, що європейці будуть бездіяльно спостерігати за тим, як він нищить Україну, зазнали повного краху. Після певних вагань, надпотуга ЕС-Німеччина гучно захлопнула свої двері, принісши в жертву власні торгівельні інтереси.
Відносини Росії та Німеччини переживають один з найскладніших періодів за всю пострадянську епоху. Економічні зв’язки фактично заморожені, політичні та культурні – пробуксовують. Ускладнює і без того непросту ситуацію і те, що німецькі підприємці, що раніше виступали проти антиросійських санкцій, заявили про готовність затягнути тугіше пояси, щоб «провчити Москву».
Як пишуть західні ЗМІ, останнім часом Росія стала непередбачуваною, і це дуже не подобається звиклим до порядку німцям. Мінливе ставлення представників бізнесу до Росії точно висловив міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле: «Ніхто не може думати, що ми продовжимо йти на поводу у торгових відносин. Ми зовсім торгаші».
«В останні кілька місяців в Європі відбулося дещо важливе. Німеччина тепер зайняла жорстку позицію відносно антиросійських санкцій, хоча вони шкодять німецькому бізнесу», – констатувала в серпні New York Times. Тріщина у відносинах Москви і Берліна утворилася відразу після приєднання Криму до Росії в березні цього року. Події на сході України тільки поглибили її. Берлін, який в минулому завжди намагався зберегти діалог з Росією, тепер діє в рамках загальноєвропейської політики.
«Ми більше не можемо розглядати Німеччину як окремого партнера. Німеччина – член ЄС, звичайно, вона лідер, але вона не може не рахуватися з Польщею, Естонією, Латвією, Литвою, – розповів науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН Олександр Коке. – Якщо Франція, Голландія або Бельгія і виступають за тіснішу співпрацю з Росією і проти тиску на неї, то Естонія, Латвія, Литва і Польща в силу низки історичних факторів дотримуються іншої точки зору. Вони бояться, тому хочуть більшої присутності сил альянсу на своїх територіях. Німеччина, може бути, і проти. Вона швидше за все не бажає дратувати Росію цими речами, але Берлін не може виступати проти значної частини європейської спільноти. Не можна вважати, що як захоче Німеччина, так і буде. Не в інтересах Німеччини, щоб на неї образилися інші європейські країни, які б у неї не були інтереси до Росії».
Не може німецький уряд ігнорувати і настрої громадян ФРН. А вони налаштовані в основному антиросійськи. В ході соцопитування, проведеного для найбільшої телерадіокомпанії Німеччини ARD, з’ясувалося, що 70 відсотків респондентів виступають за посилення санкцій відносно Росії, в той час як 15 відсотків бачать в Москві надійного партнера.
Влітку представники найбільших підприємств Німеччини, зокрема хімічного концерну BASF, компаній Siemens, Volkswagen, Adidas, а також Deutsche Bank призвали Меркель відмовитися від антиросійської політики і, зокрема, не вводити санкції проти Москви. Дізнавшись про це, «заклятий друг Росії» сенатор Джон Маккейн уїдливо заявив: «Схоже, Німеччиною управляє промисловий комплекс».
При всьому бажанні дослухатися до голосу капітанів бізнесу німецька влада не могла, оскільки це загрожувало їй занадто серйозними іміджевими втратами. Тому підприємцям просто роз’яснили, що в сформованій ситуації політичні міркування важливіше економічних. «Після того як глава концерну Siemens Джо Кезер приїхав до Росії і спілкувався з президентом Росії Володимиром Путіним, через два дні його запросила до себе Ангела Меркель. Вона сказала КЕЗЕР: “Ви повинні розуміти наші політичні інтереси. Ми діємо спільно з Європейським союзом, і в рамках НАТО, а не як окрема країна”. На що представник компанії Siemens відповів: “Так, я все розумію, ми постараємося враховувати політичну складову”. Це той випадок, коли заради політичних інтересів доводиться страждати підприємцям і концернам», – розповів Олександр Коке.
Ще одне випробування для російсько-німецької дружби – відмова німецьких неурядових організацій брати участь у форумі «Петербурзький діалог», який повинен був пройти в Сочі 29-31 жовтня. Про це вони повідомили в листі Ангелі Меркель і Франку-Вальтеру Штайнмайєру. «Ми не хочемо сприяти створенню потьомкінського фасаду під назвою Петербурзький діалог», – йшлося в посланні. Німецькі НКО відзначили також і те, що форум з самого початку був «інсценованим і контрольованим Кремлем заходом».
Як пишуть німецькі ЗМІ, ця проблема виникла за кілька років до українських подій. Одинадцять років тому форум створювався для розвитку контактів між представниками російського та німецького громадянського суспільства: вченими, лікарями, підприємцями. Але Росію на «Петербурзькому діалозі» все більше представляли співробітники президентської адміністрації і великих бізнес-компаній. В результаті в цьому році Берлін і Москва вирішили не скасувати «Петербурзький діалог», а перенести його на невизначений термін.
Не рушити десятиліттями налагоджуваного зв’язку між двома країнами в Німеччині наполягає в першу чергу міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр. 58-річний соціал-демократ займав пост глави зовнішньополітичного відомства в 2005-2009 роках і тому знайомий з більшістю російських політиків. Глава МЗС Німеччини вже встиг послати Москві кілька позитивних сигналів. По-перше, Штайнмаєр переконав канцлера замінити координатора уряду ФРН з відносин з Росією Андреаса Шоккенхофф, відомого критикою Кремля за ущемлення прав людини в Росії, на більш стриманого Гернота Ерлера. По-друге, виступаючи на початку лютого на Мюнхенській конференції, глава зовнішньополітичного відомства ФРН зарахував налагодження відносин з Росією до шести пріоритетів зовнішньої політики своєї країни.
Ще одним адвокатом Росії в Німеччині називають Ліву партію (Die Linke). Її представники традиційно критикують німецький уряд, капіталізм, західну політику. Не міг не спробувати налагодити стосунки між Москвою і Берліном «старий друг Росії», або, як його називають у Німеччині, «людина, яка давно дружить з Путіним», колишній канцлер країни Герхард Шредер. Великий резонанс у німецькій пресі викликала економічна конференція «День Росії» в місті Ростоку, яка зібрала близько 600 осіб. На ній Шредер заявив: «Я пишаюся тим, що хочу зрозуміти Росію, її народ і політичне керівництво».
У себе на батьківщині колишній канцлер постійно піддається критиці за дружбу з російським президентом. Справа в тому, що як тільки Шредер залишив крісло глави німецького уряду, йому тут же запропонували нову роботу – в структурі, пов’язаній з російським «Газпромом». З точки зору німецької політичної етики, прийняти таку пропозицію було не зовсім пристойно. Однак Шредер не відмовився, за що отримав глузливе прізвисько Газ-Герд.
Західні ЗМІ зазначають, що у Володимира Путіна з Герхардом Шредером відносини були тепліші, ніж з Ангелою Меркель. На думку Олександра Кокеева, між російським президентом і нинішнім німецьким канцлером є взаєморозуміння, якого достатньо для підтримки діалогу. «Всі говорили, що Шредера і Путіна зв’язує якась чоловіча дружба, так звана дружба сауни – не просто хороші політичні контакти, а особиста симпатія. Цього, звичайно, немає між Путіним і Меркель. Канцлер знає російську, президент добре володіє німецькою. Вона виросла в НДР, у них є база для взаєморозуміння. Але так званої «хімії» немає, тому що змінилися часи, змінилися відносини, змінилася політика. Німці називають це рамковими умовами відносин лідерів держав».
Німеччина, будучи стабільною, хотіла б прогнозувати кроки свого візаві, однак зараз зробити це нелегко, заявив германіст Микола Павлов. «Ускладнює ситуацію і те, що всередині Росії не дуже сприятливий клімат, пов’язаний з економічною кризою, з падінням темпів виробництва, до того ж бюрократія заважає розвитку малого і середнього бізнесу. Німці кажуть, що дуже хочуть працювати в Росії, але не знають, як тут буде завтра. Цей фактор невизначеності серйозно впливає на німецьких підприємців. До того ж, навіть якщо санкції скасують, повернути довіру непросто, для цього потрібно вести діалог на всіх рівнях. Повернення довіри – тривалий процес. У короткостроковій перспективі (до двох років) не бачу приводів для оптимізму, тому що, як підкреслюють німці, підірвано довіру не тільки в двосторонніх відносинах, а й у відносинах між Росією і ЄС», – вважає експерт.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
