Україні необхідно виробляти те, що продається

А не продавати те, що виробляється

2014 рік продемонстрував певні зміни в структурі та ефективності зовнішньої торгівлі України. Але найбільшу дискусію викликала тема її переорієнтації з російського на європейський ринок.

У першому півріччі 2014 року відбулося загальне збалансування зовнішньої торгівлі України. Вперше після 2004-го її сальдо стало знову позитивним. Позитивна динаміка намітилася практично з усіма основними країнами-торговельними партнерами України.

Поки що зарано говорити, де більше позитиву в структурних змінах зовнішньої торгівлі України − у частковій переорієнтації експорту з Росії на ЄС, в скороченні імпорту чи в збалансуванні зовнішньої торгівлі в цілому. Підсумки року покажуть, як це позначиться на платіжному балансі, бюджеті країни і доходах населення.

За січень-серпень 2014 року експорт товарів склав $37,68 млрд, імпорт − $36,51 млрд. Порівняно з аналогічним періодом 2013-го експорт скоротився на 6,8%, імпорт − на 23,5%.

Україна в січні-серпні нинішнього року скоротила експорт товарів до Російської федерації на 25,5%, імпорт з Росії − на 27,8%, повідомляє Державна служба статистики України.

При цьому тільки 65% зовнішньої торгівлі України припадає на Росію, Митний Союз та ЄС, але всі дискусії зосереджено саме на цьому напрямку. Решта 35% зовнішньої економічної діяльності припадають на інші країни, з якими зовнішня торгівля традиційно позитивна і досить ефективна. Співвідношення сальдо до українського експорту в 2004 році склало 50,3%, в 2013-му знизилося до 17,9%, а в 2014-му знову зросло − до 27,3%. Відповідно, найменш політизований напрям зовнішньої торгівлі є економічно найбільш ефективним. До того ж, ідеться не про вузький сегмент, а про добру третину зовнішньоторговельного обороту.

2014 рік є досить складним для українських виробників, які зіткнулися з серйозною проблемою − необхідністю пошуку нових ринків збуту для своєї продукції. В цьому випадку перспективним рішенням є налагодження торговельних відносин із Китаєм.

На сьогодні Китай − одна з найбільш розвинених і перспективних країн, для якої характерними є оптимістичні економічні показники й активний розвиток ринку збуту. Кількість експортних операцій із Китаєм стрімко збільшується, що позитивно позначається на розвитку української економіки. Якщо проаналізувати зовнішню торгівлю на прикладі співпраці з Китаєм, то можна виділити найбільш пріоритетні для розвитку сфери.

Експорт товарів до Китаю за перші вісім місяців 2014 року склав $1,77 млрд, це 99,0% від показників аналогічного періоду 2013 року. Імпорт китайських товарів в Україну − $3,45 млрд, що становить 68,1% у порівнянні з даними імпорту за січень-липень 2013 року. Незважаючи на удаваний спад, є й позитивна тенденція: показники імпорту знизилися на 31,9% щодо попереднього місяця, а експорт при цьому скоротився лише на 1%.

На прикладі торговельних відносин України та Китаю бачимо, що при зменшенні імпорту експорт залишається на тому ж рівні. Якщо проаналізувати товарну структуру зовнішньої торгівлі України, то можна легко визначити, на які групи товарів потрібно робити акцент українському виробнику.

Товарна структура експорту України в Китай за січень-серпень 2014 року

Україна відкрила в особі КНР новий ринок збуту продукції машинобудування, залізної руди, с/г сировини. Дані галузі української економіки є дефіцитними статтями китайського імпорту. Україна − джерело якісної та доступної продукції. КНР зацікавлена у використанні с/г потенціалу України як гарантії власної продовольчої безпеки. А Китай цікавить українського виробника як потенційний ринок збуту сільськогосподарської продукції. Для Китаю такий формат співпраці є гарною можливістю купувати якісну сільськогосподарську продукцію за конкурентними цінами.

Тут доречно згадати Філіпа Котлера з його найвідомішим законом маркетингу: «виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється». Тобто в основі будь-якого виробництва продукції лежить реалізований попит, під цей попит потрібно підлаштовувати пропозицію.

В Україні затребувані: технологічна китайська продукція, техніка, товари легкої промисловості, металопрокат. Розглянемо товарну структуру імпорту України та Китаю за січень-серпень 2014 року:

Зменшення імпорту значною мірою обумовлено зниженням купівельної спроможності економіки в цілому й населення зокрема. Підтвердженням цьому стали знижені показники постачання одягу та взуття з Китаю.

КНР неодноразово акцентувала увагу на зацікавленості в розширенні двостороннього товарообігу, а для України важливою є реалізація масштабних інвестиційних проектів із використанням китайського досвіду і капіталу. Співпраця з Піднебесною створить потужні стимули для розвитку реального сектору економіки України.

Найбільш стратегічно важливі напрями активізації інвестиційно-економічного співробітництва − це сільське господарство, авіабудування, іпотечні програми. Україна може стати основним постачальником продовольства в Китай. Українська кукурудза, соя і ячмінь вже сьогодні дуже затребувані на китайському ринку.

Після торговельних воєн у 2013-му і військового протистояння у 2014-му з Російською федерацією в українського виробника є всі шанси для довгострокової і перспективної співпраці з Китаєм. Зараз відбувається формування експортного ринку Китаю, і він відрізняється великим потенціалом розвитку. Щороку в КНР імпортують близько 15% товарів.

Аналізуючи всі вищезазначені показники, можна зробити однозначний висновок, що торговельні відносини між Україною і Китаєм стрімко розвиваються. Україна має всі шанси для того, щоб завоювати китайський ринок і постачати українські товари систематично й у великих обсягах.