ВИЙШОВ 5-й (9) НОМЕР ГАЗЕТИ ВАП „50 плюс”

     Вийшов спеціальний випуск газети ВАП „50 плюс” (5-й номер), присвячений знаменній даті в житті українського народу – 60-літтю визволення України від німецько-фашистських загарбників.
     У номері надруковані матеріали, що дають уявлення про масштаби втрат України у Великій Вітчизняній війні, про ті битви, в яких полягли сотні тисяч українців, росіян, білорусів, грузинів, казахів, татарів, узбеків, воїнів багатьох інших національностей. Газетні публікації свідчать про те, яку високу ціну довелося заплатити нам за перемогу над сильним і жорстоким ворогом.
     Ось лише дві цифри: станом на червень 1941 року населення України становило 41,657 млн. осіб, а на початок 1945-го чисельність населення скоротилася до 27,382 млн. осіб.
     Україна – єдина країна Європи, територією якої двічі прокотився шалений вихор вогню і смерті. Вся вона лежала в руїнах. Зруйновані заводи, фабрики, електростанції, мости, залізничні станції, школи, лікарні, господарства колгоспів і радгоспів, житлові будинки, спалені села – такою була ця велика країна після гітлерівської навали.
     Визволення України розпочалося 16 січня 1943 року з селища Мілового на Луганщині і завершилося 28 жовтня 1944 року.
     Газета вміщує інтерв’ю з Андрієм Петровичем Макаренком, ветераном Великої Вітчизняної війни, який зустрів її молодим лейтенантом-артилеристом на самому кордоні з Польщею, в Перемишлі о 3.30 ночі 22-го червня 1941 року. Він брав участь у Сталінградській битві, у запеклих боях на Курській дузі, під Корсунь-Шевченківським, визволяв Київ, пройшов пів-Європи, а „останню крапку” у цій війні поставив у Празі вже після того, як наші воїни святкували Перемогу в Берліні. Та з завершенням війни військова служба для Андрія Макаренка не закінчилася. Адже він був кадровим офіцером, тож іще багато років служив він у Радянській Армії. Він – учасник Тоцьких військових навчань 14 вересня 1954 року, що відбулися в умовах реального застосування ядерної зброї.
     В номері надруковані матеріали про діяльність Міжнародного Українського Союзу учасників війни (МУСУВ), про дружбу українських ветеранів-прикордонників з колегами в країнах Закарпаття та Балкан, про чеських побратимів по зброї, про подружжя ветеранів Ніжинських, які в цьому році відзначають два ювілеї – 60-ліття завершення визволення України і 60-ліття їхнього весілля.

     25 жовтня 2004 року



ВИЙШОВ 4-Й (8) НОМЕР ГАЗЕТИ ВАП „50 плюс”

     Вийшов  4-й  (8)  номер  газети  ВАП „50 плюс”, присвячений обговоренню підго- товленого за ініціативою Всеукраїнської асоціації пенсіонерів проекту Закону України „Про запобігання дискримінації літніх в Україні”.
     Як уже повідомлялося, цей законо- проект був уперше опублікований ще на початку 2004 року, і матеріали його обговорення публікувалися в виданнях ВАП протягом кількох місяців. Але інтерес до згаданого документу настільки великий, що обмеженого тиражу газети „50 плюс” не вистачило, щоб забезпечити ознайомлення з ним усіх бажаючих. І не зважаючи на те, що текст проекту є також і на нашому сайті (див. розділ „Ініціативи ВАП”), до офісу Асоціації та до редакції газети надходять численні запити з проханням надати друкований текст законопроекту.
     Ось чому ВАП за підтримки Інституту Сталих Спільнот (ISC) та проекту UCAN (Ukrainian Citizen Action Network – „Мережа громадянської дії в Україні”) здійснила видання спеціальної брошури, а також номера газети „50 плюс” з текстом цього документу. Газета продовжує обговорення проекту, і всі бажаючі мають змогу взяти участь у цій важливій справі.
     У номері також опубліковано матеріал, присвячений Дню людини похилого віку. Автор публікації – ветеран української журналістики Юхим Березовський – розповідає про здобутки колективу лікарів і медсестер 11-ої київської клінічної лікарні, зокрема про відділення для ветеранів Великої Вітчизняної війни.
     Вміщено фоторепортаж про перебування делегації ВАП у Німеччині, куди члени Асоціації виїздили на запрошення Президента Європейського Союзу пенсіонерів доктора Бернхарда Вормса.
     Під рубрикою „Ініціативи ВАП” надрукований репортаж про відкриття Радивилівського відділення Першої Всеукраїнської кредитної спілки (ПВКС) у Рівненській області. Створення цього відділення – це перший крок на шляху реалізації пілотного проекту, що здійснюється за ініціативою ВАП і за підтримки Фонду з питань Польських Кредитних Зв’язків та „Каси крайової”.
     Як завжди, газета приділяє увагу темі мистецтва. Під назвою „Життя людського духу” – девіз цих митців” розповідається про чудовий театр столиці – Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра.




ПОБАЧИЛА СВІТ БРОШУРА З ТЕКСТОМ ПРОЕКТУ ЗАКОНУ
„Про запобігання дискримінації літніх в Україні”

     Побачила  світ  брошура  з текстом про-
екту Закону „Про запобігання дискримінації літніх в Україні”. На обкладинці написано: „Запрошуємо до обговорення”.
     Це видання – один із заходів, передбачених проектом ВАП – UCAN. Така назва пояснюється тим, що він здійснюється Асоціацією за підтримки партнерів – Інституту Сталих Спільнот (ISC) та „Мережею громадянської дії в Україні” – Ukraine Citizen Action Network (UCAN). Керівником проекту є заступник голови Ради ВАП Михайло Ходаківський.
     Як ми вже повідомляли, проект Закону „Про запобігання дискримінації літніх в Україні” розроблено за ініціативою Всеукраїнської асоціації пенсіонерів (ВАП).

     У передмові цього видання, що вийшло тиражем 2500 примірників, говориться:

     Дорогі співвітчизники!

     Запрошуємо вас взяти участь у акції, що не може залишити байдужим жодного свідомого громадянина України. Ви маєте шанс змінити своє нинішнє і майбутнє життя на краще, відстояти власні права, подбати про те, щоб вам і мільйонам таких, як ви, держава і суспільство гарантували право на працю, достойну старість, нормальне пенсійне забезпечення, повагу до людської гідності.
     Ми звертаємось до державних службовців, які часто в розквіті сил, на вершині досвіду, мудрості і фахової майстерності змушені ставати безробітними. Чи можете ви миритися й надалі з таким становищем, коли вас нібито законно, а насправді всупереч Конституції позбавляють права брати безпосередню участь в управлінні економікою, освітою, культурою? Скористайтесь цією можливістю – візьміть участь у обговоренні проекту Закону ”Про запобігання дискримінації літніх в Україні”, підготовленого за ініціативою Всеукраїнської асоціації пенсіонерів. Разом з вами ми зможемо добитись включення цього проекту до обговорення вищим законодавчим органом влади.
     Ми звертаємось до правників, яким не байдужі численні факти дискримінації громадян за віковими ознаками: допоможіть нам якнайкраще підготувати законопроект, довести його до того рівня, коли жоден суб’єкт законодавчої ініціативи не зможе заперечити його виваженість, точність і юридичну грамотність. Разом ми зуміємо досягти високої мети – законодавчо забезпечити захист прав літньої людини.
     Ми звертаємось до представників громадських організацій України: підтримайте нашу ініціативу! Адже вона спрямована на благородні цілі – реальне просування до громадянського суспільства, забезпечення надійного захисту інтересів мільйонів громадян, відродження давніх традицій українського народу, в якому споконвіку поважалися люди старшого покоління. Ми будемо вдячні вам за конструктивні пропозиції щодо вдосконалення проекту Закону.
     Ми звертаємось до всіх літніх людей: скористайтесь цією нагодою, візьміть участь у обговоренні проекту, надішліть нам конкретні пропозиції: що, на вашу думку, слід додатково включити до тієї чи іншої статті, що змінити або вилучити і чому. Разом ми – сила! Спільними зусиллями ми зможемо досягти найвищої мети: побудувати в Україні справді соціальну, справді демократичну, справді правову державу, в якій вас скрізь поважатимуть, де ніколи не буде ображених, принижених і скривджених!
     Текст проекту Закону вперше був опублікований у лютневому номері газети „50 плюс”, і ми почали отримувати багато листів і телефонних дзвінків з проханням дати зайвий примірник, оскільки ні в передплату, ні в роздріб видання Всеукраїнської асоціації пенсіонерів не надходять (вони безкоштовно надаються членам ВАП).
     Повний текст підготовленого за ініціативою Асоціації законопроекту було також розміщено на сайті ВАП в Інтернеті ( www.uarp.org ), але й після цього потік звернень з проханням надати примірник газети не припинився – такий великий інтерес громадськості до згаданої публікації.
     Чому ж проблема дискримінації громадян літнього віку так зацікавила широкий загал? Невже не досить того, що Конституція України проголосила: „Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними” (стаття 21), то хіба є потреба у створенні окремого закону на захист прав літніх?
     Так, у Основному Законі України передбачено, що „Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом” (стаття 24). Але уважно прочитаймо продовження цієї статті: „Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками”. Ось тут якраз і маємо запитання: а чи містять ці „інші ознаки” такий важливий фактор, яким є вік людини?
     Як бачимо, потреба в законодавчому забезпеченні прав літніх громадян – це справді нагальна вимога часу. І для цього є безліч підтверджень у реальному житті.
     Хіба не є обмеженням прав людини масова практика вікових обмежень при наймі працівників на роботу? Досить лише почитати оголошення, надруковані в пресі, коли різні організації, установи, підприємства, не соромлячись, абсолютно безкарно демонструють свою дискримінаційну щодо літніх (і не лише літніх!) кадрову політику. „Потрібні бухгалтери віком до 40 років”, – читаємо одне оголошення. „Потрібен досвідчений редактор віком до 25 років”, – оголошує одна з телекомпаній. А ось ще один приклад: „Компанії потрібен регіональний менеджер, чоловік, до 35 років. Потрібні також помічники керівника фірми, які вміють приймати рішення: комунікабельні, серйозні, від 22 до 55 років”. Одна з читачок газети „50 плюс”, навівши цю цитату, з природним обуренням пише: „Що, а хіба в 56 років – уже не серйозні?! А, може, 60-літній кандидат у регіональні менеджери вдвічі більше зробить корисного, ніж 35-літній?”
     Права літньої людини часто-густо порушуються і в сім’ї, і на виробництві, і в сфері державного управління. Хто найчастіше підпадає під скорочення штатів? Кого нинішня влада планомірно усуває від участі в управлінні державними справами? Чиї права відверто ігнорують роботодавці? Відповідь очевидна: права громадян похилого віку.
     Звичайно, бувають і замасковані способи дискримінації літніх. Але в будь-якому разі від неї страждають не лише скривджені громадяни. Від цього страждають державні інтереси, інтереси всього суспільства. Адже штучне вилучення досвідчених, мудрих фахівців літнього віку із сфери виробництва, державного управління, освіти та культури часто призводить до прийняття скороспілих, некваліфікованих, незважених рішень.
     І все це відбувається тоді, коли в усьому світі чітко простежується тенденція старіння людства, тобто питома вага молоді в більшості країн зменшується, а чисельність людей літнього віку зростає. Вочевидь, за таких обставин наявні диспропорції у вікових співвідношеннях між громадянами, які беруть участь у життєво важливих сферах суспільних відносин, і тими, хто штучно ізольований від такої участі, ще гостріше позначаються на загальному стані суспільства, негативно впливають на розвиток економіки, виробництва, науки і техніки, освіти і культури.
     Ось чому Всеукраїнська асоціація пенсіонерів за підтримки партнерів – UCAN („Мережа громадянської дії в Україні”), ISC (Інститут сталих спільнот) – здійснює це видання, що має на меті ознайомлення правників, представників громадських організацій, усіх, хто зацікавлений у створенні надійної законодавчої бази для захисту прав літніх. До обговорення проекту Закону „Про запобігання дискримінації літніх в Україні” запрошуються всі бажаючі, для зручності яких у даній брошурі спеціально зроблені широкі поля, на яких можна робити помітки, зауваження, доповнення до кожної статті.
     Розуміючи, що запропонований читачеві документ ще дуже недосконалий і потребує ретельного доопрацювання, Рада Всеукраїнської асоціації пенсіонерів буде вдячна всім, хто внесе свої конструктивні пропозиції щодо його поліпшення. Зауваження просимо надсилати за адресою: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 21. Всеукраїнська асоціація пенсіонерів.
     Телефон / факс: (044) 417 – 52 – 60.
     E-mail: uarp@uarp.org
     Оскільки найближчим часом планується спецвипуск газети „50 плюс”, присвячений підсумкам обговорення законопроекту, прохання до всіх, хто надсилатиме свої зауваження та пропозиції до редакції газети, додати до них і своє фото для публікації в газеті, а також вказати свої прізвище, ім’я, по батькові, поштову адресу та номер контактного телефону або E-mail.

     * * *

     Із виступу Генерального секретаря ООН Кофі Аннана на Другій Всесвітній асамблеї з проблем старіння, Мадрид, 8 квітня 2002 року:

     „Як говориться в одному африканському прислів’ї, коли старий помирає, зникає ціла бібліотека. Це прислів’я може по-різному звучати в різних країнах, але сенс однаковий у будь-якій культурі. Літні люди є посередниками між минулим, сьогоденням і майбутнім. Їхня мудрість та досвід становлять основу будь-якого суспільства.
     Ми повинні визнати, що завдяки підвищенню рівня освіти, збільшення тривалості життя та поліпшенню медичного обслуговування населення, літні люди сьогодні вносять неоцінний внесок у розвиток суспільства. Заохочуючи участь літніх людей у житті суспільства та в процесі втілення в життя принципів сталого розвитку, людство може з максимальною віддачею використовувати неоціненні знання та досвід літніх на благо суспільства.
     Людям пенсійного віку, які можуть і хочуть працювати, має бути надана така можливість. Крім того, людям будь-якого віку має бути надана можливість навчатися і підвищувати свою кваліфікацію протягом усього їхнього життя.
     Створюючи умови для досягнення цієї мети, ми зможемо об’єднати різні покоління у боротьбі з приниженням, насильством, неповагою та дискримінацією літніх людей.
     Забезпечуючи літнім людям доступ до адекватного та недорогого медичного обслуговування, в тому числі профілактичного, ми зможемо допомогти їм зберегти свою незалежність до глибокої старості”.

     * * *

     Із виступу Голови Генеральної Асамблеї ООН пана Хан Син Су на Другій Всесвітній асамблеї з проблем старіння, Мадрид, 8 квітня 2002 року:

     „XXI століття стало століттям справжньої демографічної революції: чисельність літніх людей стрімко зростає, як і процентне співвідношення з представниками інших вікових груп у контексті чисельності населення земної кулі в цілому. Щомісяця мільйону жінок і чоловіків планети, із яких більшість живе у країнах, які розвиваються, виповнюється 60 років. За прогнозами, протягом наступних 50 років чисельність літніх людей у країнах, що розвиваються, зросте в 4 рази. Безпрецедентний темп старіння населення планети ставить перед людством нові завдання у галузі охорони здоров’я, зайнятості населення у контексті стратегій сталого розвитку та ліквідації злиднів.
     До літніх людей слід ставитись як до неоціненного ресурсу, а не як до тягаря. Ця проста істина знайшла своє відображення у фольклорі багатьох країн. Як говориться в одному старому прислів’ї, стара скрипка грає не гірше за нову.
     Навички, досвід, знання та мудрість літніх людей можуть внести величезний внесок у справу розвитку людських ресурсів та забезпечення сталого економічного розвитку у контексті наукомісткої економіки XXI століття. Цей внесок піде на благо як самих літніх людей, так і всього суспільства в цілому. Звичайно, в кожному окремому випадку мають бути враховані, передусім, побажання самих літніх людей”.




ХАЙ ЩАСТИТЬ ТОБІ, ПВКС!

     Члени  Всеукраїнської  асоціації  пенсіо- нерів дали „путівку в життя” новій структурі – Першій всеукраїнській кредитній спілці (ПВКС).
     Ця фінансова установа має на меті реалізацію програм, покликаних задовольняти фінансові інтереси членів ВАП.
     Згідно з угодою про співробітництво, укладеною між ПВКС і Фондом з питань Польських Кредитних Зв’язків за участю ПККОКК („Каси крайової”) та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, ПВКС – це пілотний проект, метою якого є впровадження нової моделі кредитної спілки з розгалуженою мережею відокремлених підрозділів, що сприяє консолідації ринку кредитних спілок України.
     Першим кроком на шляху реалізації цього проекту є відкриття Радивилівського відділення ПВКС, у якому взяли участь перший заступник голови Рівненської обласної ради В. І. Крока, голова Радивилівської районної держадміністрації С. В. Шевченко, голова Наглядової ради ПВКС В. В. Дзьобак, голова правління Спілки Н. М. Жила, директор Радивилівського відділення ПВКС Л. В. Хороновська, керівник проекту реконструкції приміщення Радивилівського відділення Спілки М. П. Федун, головний прораб Б. П. Тивонюк, головний економіст Л. Д. Столярук, керуюча Радивилівським відділенням Приватбанку В. В. Теслюк, бухгалтер-касир І. В. Іськович.

На знімку: на порозі перед новосіллям –фото на згадку.
     Кредитна спілка пропонує такі послуги: кредити на споживчі цілі та підприємницьку діяльність строком до 12 місяців на вигідних умовах; депозити до запитання та строкові (на 3, на 6 або на 12 місяців) на умовах, що враховують усі інтереси вкладника.
     Тож відтепер члени ВАП у Радивилівському районі матимуть змогу придбати через ПВКС холодильник або іншу побутову техніку у розстрочку, оформити депозитний вклад тощо.
     У зручному й добре обладнаному приміщенні відділення, освяченому місцевим батюшкою, встановлені комп’ютери, телефон, факс.
     Хай щастить тобі, ПВКС!




ДЕЛЕГАЦІЯ ВАП У НІМЕЧЧИНІ

     На запрошення Президента Європейсь- кого Союзу пенсіонерів делегація Всеукраїнської асоціації пенсіонерів відвідала Німеччину з офіційним візитом. Очолив делегацію голова Ради ВАП Володимир Дзьобак; до складу делегації також увійшли: заступник голови Ради Асоціації, головний редактор видань ВАП Олег Кравченко, завідувач медичного відділу ВАП, лікар-хірург Юрій Буковський, начальник Управління у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Севастопольської міської державної адміністрації Любов Биковська.
     Делегація ВАП відвідала ряд клінік та інтернатів для літніх людей і психічно хворих у Бонні, Лангенфельді, Фрізені, де детально ознайомилася з досвідом соціального захисту інвалідів, літніх громадян, обговорила з німецькими фахівцями різні аспекти медико-соціальної допомоги хворим, зустрілася з політичними та громадськими діячами Кьольна, Берліна, Бонна та інших міст Німеччини.
     – Ми дуже вдячні німецьким колегам, – сказав на завершальній зустрічі в Європейському Союзі пенсіонерів голова делегації В. В. Дзьобак, – за ту величезну увагу і турботу, яку ми постійно відчували в Берліні і в Кьольні, в Бонні і Лангенфельді, у Фрізені і Ксантені. Ця коротка подорож Німеччиною вмістила в собі і ділові зустрічі, і чудову культурну програму, збагатила нас новими знаннями і враженнями.
     Голова Ради ВАП запросив Президента ЄСП доктора Бернхарда Вормса разом з німецькими колегами відвідати головний офіс Всеукраїнської асоціації пенсіонерів у Києві та ознайомитися з роботою регіональних відділень ВАП. Доктор Вормс з вдячністю прийняв запрошення і запевнив, що контакти з українськими колегами будуть продовжені.



Законодавчо забезпечити права літньої людини

     Всеукраїнська асоціація пенсіонерів (ВАП) послідовно виступає за законодавче забезпечення прав літніх.
     „Не дамо скривдити наше покоління!” – під таким заголовком газета „50 плюс” (№ 3 від 30 червня 2003 року) опублікувала повідомлення Прес-служби ВАП про те, що Асоціація звернулася до Конституційного суду України з проханням дати відповідь, чи відповідає Конституції законодавство в тій його частині, що обмежує вік перебування на державній службі? У згаданій публікації, зокрема, було сказано: „Ми не проти омолодження кадрів, але це не має стати самоціллю. Адже ми знаємо з історії багато прикладів того, як літні люди успішно виконували свої обов’язки на високих державних посадах... Не за віком, а за реальними ділами, розумом і досвідом слід визначати професійну придатність того чи іншого працівника до виконання відповідальних обов’язків”. І ще: „Всеукраїнська асоціація пенсіонерів рішуче засуджує будь-які дії, спрямовані проти конституційних прав громадян похилого віку, протестує проти вікової дискримінації... Штучне вилучення досвідчених кадрів із сфери державного управління призводить до серйозних помилок і збочень в економічній, соціальній і культурній політиці”.
     Ось чому ВАП ініціювала і практично забезпечила розробку проекту Закону України про запобігання дискримінації літніх в Україні, який ми сьогодні публікуємо для ознайомлення і обговорення.



Чудовий старт Олени ЛАВРОВОЇ


У ВИКОНАВЧІЙ ДИРЕКЦІЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ПЕНСІОНЕРІВ МЕНЕДЖЕР З КУЛЬТУРНИХ ПРОГРАМ ОЛЕНА ІВАНІВНА ЛАВРОВА ЗНАЙОМИТЬ ЧЛЕНА ВАП ОЛЕКСІЯ МИХАЙЛОВИЧА САВИЧА З ПРОГРАМАМИ СТОЛИЧНИХ ТЕАТРІВ.

     З приходом до виконавчої дирекції ВАП Олени Іванівни Лаврової значно пожвавилася робота по організації культурно-масової діяльності ВАП у м. Києві. Тільки за останні два місяці театральні спектаклі, концерти в столичних театрах, філармонії, Національній опері, Національному залі органної музики відвідали 386 членів ВАП. Були також організовані відвідування музеїв, виставок, показів фестивальних кінострічок у Будинку кіно.
      Перелік культурних закладів м. Києва, які співпрацюють з ВАП у здійсненні культурної програми:
     - Київський музичний театр для дітей та юнацтва;
     - Київський державний театр юного глядача на Липках;
     - Київський державний театр оперети;
     - Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка;
     - Театр "Срібний острів";
     - Національний академічний театр опери і балету ім. Т. Шевченка;
     - Театр на Подолі;
     - Національний академічний театр Російської драми ім. Лесі Українки;
     - Театр "Браво";
     - Театр "Колесо";
     - Оперна студія при національній музичній академії ім. П. Чайковського;
     - Національна філармонія України. Колонний зал ім. М. Лисенка;
     - Всеукраїнський благодійний фонд "Українське філармонійне товариство - концерти в Андріївській церкві";
     - Національний будинок органної та камерної музики України;
     - Театр "Золоті ворота";
     - Київський театр маріонеток;
     - Театр "Актор";
     - Майстерня театрального мистецтва "Сузір'я".
     Партнерами у здійсненні культурної програми ВАП також є:
     12 музеїв
     16 картинних галерей
     4 гуртки
     (шанувальників орхідей, шанувальників голубів, шанувальників кактусів, в’язання)



Суттєва допомога

     Відтоді минуло багато літ. Чимало змін відбулося у житті країни, у нашому житті. Я давно вже пенсіонер, мені 97 років. І ось торік по радіо була передача, з якої дізнався, що в Києві існує суто громадська організація: ВАП – Всеукраїнська асоціація пенсіонерів, яка здійснює ряд програм, котрі полегшують у наш нелегкий час життя тих, кому 50 і більше. Навіть газету випускає, що так і називається: „50 плюс”.



Довго запрягали.
Чи далеко заїдемо?



     Отже, пенсійна реформа, про яку так багато говорили в парламенті, уряді, міністерствах і місцевих адміністраціях, нарешті почалася. На тринадцятому році незалежності у держави таки „дійшли руки” і до нашого брата, пенсіонера.
     „Нічого, — втішалися державні чиновники і народні депутати, коли мова йшла про запізніле реформування системи пенсійного забезпечення в Україні. – Зате у нас є змога не повторювати тих помилок, яких припустилися у пенсійній реформі інші країни. Зате наші закони „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і „Про недержавне пенсійне забезпечення” – одні з найкращих у Європі!”



Письменник Анатолій Дімаров —
Почесний член ВАП


Кадр із художнього кінофільму "Ізгой" за мотивами повісті Анатолія Дімарова "Симон-різник", що отримав першу премію на кінофестивалі в Сан-Ремо та премії кінофестивалів у Києві та Тбілісі.

     Рада   ВАП   прийняла рішення про при-
своєння видатному українському письменнику, ветерану війни, славному сину українського народу Анатолію Дімарову почесного звання - Почесного члена Всеукраїнської асоціації пенсіонерів. На зустрічі в офісі ВАП талановитий письменник і громадянин Анатолій Андрійович Дімаров розповів про своє бачення сучасного стану українського суспільства, про свою стурбованість долею мільйонів літніх співвітчизників - ветеранів війни та праці. Він поділився своїми думками про найболючіші проблеми соціально-економічного розвитку країни. Ознайомитися з основними етапами життя і творчості письменника можна у змістовній статті Г. Штоня.


 Анатолій КРЮЧКОВСЬКИЙ - Почесний член ВАП

На знімку: Анатолій Крючковський (другий зліва) серед ветеранів-річковиків на заводі "Ленінська Кузня".
     На київському заводі "Ленінська кузня" відбулося вручення Свідоцтва про присвоєння Почесного звання - Почесний член Всеукраїнської асоціації пенсіонерів - Анатолію   Федоровичу   КРЮЧКОВСЬКО-
МУ, заступнику головного механіка цього підприємства, учаснику легендарного дрейфу четвірки відважних моряків Тихоокеанського флоту у січні - березні 1960-го року на баржі Т-36.
     Як відомо, радянські моряки Анатолій Крючковський, Пилип Поплавський, Асхат Зіганшин та Іван Федотов 49 діб без їжі і води протрималися в розбурханому океані на баржі, яку під час шторму занесло за тисячі кілометрів від місця базування - Курильських островів. Воду хлопці тоді збирали під час дощу, простилаючи на палубі простирадло, а коли воно намокало, викручували дорогоцінну вологу в відро. А коли дощу не було, доводилось пити воду, а точніше - ту рідину, іржаву та смердючу, що була в системі охолодження дизельного двигуна. А коли скінчилися мізерні запаси їжі, моряки варили та їли шкіряні ремені, шкіряні міхи своєї гармошки та голівки кирзових чобіт. Знесилені, голодні моряки протрималися до приходу судна - це був американський авіаносець "Кірсардж", на борт якого хлопців підняв гелікоптер ВМС США.
     Приймаючи Свідоцтво, Анатолій Крючковський подякував за ту честь, яку йому виявила Всеукраїнська асоціація пенсіонерів, і пообіцяв, що він буде всемірно сприяти розвитку цієї громадської організації, зусилля і програми якої спрямовані на підвищення якості життя літніх людей.


 


Міжнародний Український Союз учасників війни
(МУСУВ)

ЗВЕРНЕННЯ
учасників Міжнародної Прикордонної зустрічі, представників ветеранських асоціацій країн Закарпаття і Балкан до ветеранів війни і військової служби та до парламентів і урядів цих країн


29-30 серпня 2003 р. 
м.Ужгород, Україна

     ПРО ПІДТРИМКУ МИРУ І МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ,
     ПРОЯВ УВАГИ ДО ВЕТЕРАНІВ ТА ДО ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙ

На знімку: ветерани - учасники міжнародної зустрічі в Ужгороді після покладання вінків до пам'ятника визволителям міста на Пагорбі Слави.
     Ми, учасники Міжнародної Прикордонної Зустрічі ветеранів Другої Світової війни, представники ветеранських асоціацій країн Закарпаття і Балкан - Угорщин, України, Хорватії, Чеської Республіки, Сербії і Чорногорії, зібравшись на свою першу Зустріч у місті Ужгороді, одностайно схвалюємо політику миру, правопорядку і міжнародної стабільності в регіонах Європи і всього світу, нагадуємо всім парламентам і урядам про необхідність постійно виявляти увагу до своїх ветеранів, турботу про них.
     Ми вважаємо за необхідне, щоб ветерани і надалі проявляли консолідацію та солідарність при захисті своїх прав і свобод, установлених національними законодавствами, міжнародними законами і Хартією ООН з прав і свобод людини.
     Ми також вважаємо за необхідне і надалі розширювати взаємозв'язки між нашими ветеранськими організаціями і керуватися у своїй діяльності рекомендаціями:
     - 23-ї Генеральної Асамблеї Всесвітньої Федерації ветеранів війни (Париж, 2000);
     - Шостої Міжнародної Конференції із Законодавства щодо ветеранів війни і жертв війни (Рим, 1996);
     - 18-го Засідання Постійного Комітету ФМАК з Європейських справ (Нікосія, Кіпр, 2002).
     Ми визнаємо головною метою сучасного ветеранського руху в регіонах всього світу - боротьбу за мир і міжнародну безпеку, сприяння мирному розв'язанню міжнародних і міжнаціональних конфліктів і протистоянь, керуючись Кредом Всесвітньої Федерації ветеранів: "Ніхто не може говорити більш красномовно про мир, ніж ті, хто самі брали участь у війні".
     Ми засуджуємо сили, які практикують тероризм, різні форми насилля, відроджують неонацизм і неофашизм, націоналізм і расизм. Тому ми закликаємо парламенти і уряди, все миролюбне людство не допускати пропаганди війни, насилля, ворожнечі між народами і націями, твердо боротися з проявами міжнародного тероризму, всіляко підтримувати резолюції Ради Безпеки ООН щодо мирного врегулювання збройних конфліктів, поважання встановлених міждержавних кордонів.
     Асоціації ветеранів війни і борців антифашистського опору, які ми представляємо на цій зустрічі, мають намір й надалі продовжувати свою діяльність у напрямах:
     - зміцнення дружби з народами прикордонних сусідніх країн та подальший розвиток взаємозв'язків і взаємодій з ветеранськими організаціями сусідніх держав;
     - обмін інформацією про минуле і сучасне своїх країн, про положення своїх ветеранів і їх організацій;
     - обмін досвідом роботи по захисту в своїх країнах соціально-економічних та інших прав і свобод ветеранів;
     - патріотичне виховання молодого покоління;
     - протистояння намірам перекрутити історію Другої Світової війни;
     - сприяння виявленню військових поховань солдат Другої Світової війни;
     - обмін примірниками своїх ветеранських газет, журналів і книг.
     Ми радимо парламентам і урядам визнати міжнародне Законодавство щодо ветеранів, привести у відповідність до нього свої національні законодавства, в яких передбачити пільги й додаткову допомогу ветеранам як компенсацію за фізичні, психологічні і психічні травми, яких вони зазнали під час війни або військової служби.
     Ми закликаємо парламенти та уряди своєчасно вживати дійових заходів щодо матеріального і соціального забезпечення ветеранів, допомогати їм швидше адаптуватися до цивільного життя.
     Ми наполягаємо, щоб національні законодавства щодо ветеранів переглядалися періодично при покращенні економічного стану в країні, щоб вони переглядалися тільки в інтересах ветеранів, тільки в сторону поліпшення їх матеріального і соціального положення.
     Національним асоціаціям ветеранів війни всіх інших країн ми також радимо забезпечити постійне піклування про своїх ветеранів, користуючись принципами взаєморозуміння і взаємодії з вищими державними органами та керівниками регіональних влад своїх країн, а також з керівними органами Всесвітньої Федерації ветеранів війни.
     Звернення учасників Зустрічі в місті Ужгороді (Україна) підтримано всіма делегаціями ветеранських асоціацій одноголосно.
     Звернення підписали керівники делегацій:
     Від Угорщини - Хант ВІЛМОШ, президент Спілки борців антифашистського опору "МЕАС", член Ради ФМАК;
     Від України - Василь БАКУШИН, голова комітету Міжнародного Українського союзу учасників війни (МУСУВ), член Ради ФМАК;
     Від Хорватії - Іван ФУМИЧ, голова Спілки борців антифашистського опору в Хорватії, член Ради ФМАК;
     Від Чеської Республіки - Василь ТИМКОВИЧ, Чеська Спілка борців за свободу;
     Від Сербії і Чорногорії - доктор Любо СЕКУЛИЧ, член Ради СУБНОР.


 ЦІЛЮЩИЙ СВІТ ДУХОВНОСТІ І КРАСИ

     Група членів Всеукраїнської асоціації пенсіонерів відвідала Почаївську лавру - всесвітньовідому перлину православ'я.
     Почаївська лавра - це комплекс церковних споруд і монастирських будівель у Тернопільській області, що відомий кожному православному християнину як в Україні, так і за кордоном. Лавра розташована на високій кам'янистій горі, що височить над всією околицею більш як на 75 метрів. З трьох сторін цю гору оточує містечко Новий Почаїв.
     Перші історичні відомості про Лавру належать до початку XIII століття. Саме в ті часи Київська Русь зазнала навали орд хана Батия. Після розгрому Києва та його святинь дехто з православних іноків втік на захід і поселився в околицях Почаївської гори. На цій горі Преподобний Мефодій і заснував Почаївську лавру.
     У 1240 році (за народним переказом) було Явління Божої Матері на горі Почаївській. Кілька монахів та пастух Іван побачили Пресвяту Богородицю. На тому місці, де вона з'явилась, на камені лишився відбиток жіночої правої стопи, а з-під каменю почало бити джерело цілющої води, від якої й донині отримують зцілення від усіляких хвороб віруючі люди.
     Відтоді ця свята гора стала місцем подвигу багатьох монахів, які приходили під благодатний покров Пресвятої Богородиці.
     У надзвичайно красивому Свято-Успенському соборі Почаївської лаври зберігається ковчег над Стопою на місці явління Божої Матері. Тут же можна побачити Чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.
     На Волинь Святу ікону Божої Матері привіз із Константинополя грецький митрополит Неофіт. Мандруючи по Волині, він зупинився на відпочинок у маєтку Урля у благочестивої православної помшщиці Анни Гойської. На прощання, покидаючи гостинний дім Анни, митрополит благословив її і залишив їй ікону Пресвятої Богородиці. І ось у 1597 році у маєтку Анни Гойської сталося диво - від ікони Божої Матері зцілився її сліпонароджений брат Филип.
     Відтоді з цією іконою відбулося багато чудес. І Анна Гойська вирішила подарувати ікону монахам, які жили на Почаївській горі. Тоді ж ікону перенесли в Почаїв, а обителі було подаровано земельний маєток, що давало змогу затвердити статус монастиря.
     Так Цариця Небесна увічнила Свою Славу ще однією святинею - Почаївською Чудотворною Іконою. Коли був споруджений Свято-Успенський собор, Чудотворна Ікона була поставлена на почесне місце над Царськими вратами в зіркоподібному кіоті.
     З приходом преподобного Іова (інше ім'я - Желізо, який прожив сто літ - 1551-1651 рр.), інока Дубенського монастиря, розпочинається вік чернечих подвигів. Іов ще змалку був благочестивим отроком, і він без вагань обрав чернече життя і вже 12-літнім прийняв монашество, а в 30 років був висвячений у священника. Невдовзі по тому він прийняв велику схиму з іменем Іоан. Оскільки князь Острозький Костянтин наполягав на його переводі до дубенського монастиря, Іоан (Іов) протягом 20 років пробув там ігуменом. За благочестиве життя Господь прославив його чудотворіннями ще за життя, а після його блаженного успіння, яке настало 28 жовтня 1651 року, багато людей бачили незвичайне світло над його могилою. До могили Преподобного звертались за допомогою, зцілювались від хвороб.
     У 1659 році в присутності Київського Митрополита Діонісія та багатьох прихожан з землі були підняті нетлінні мощі Преподобного Іова, ігумена Почаївського, які відтоді й донині почивають у срібному ковчезі в Печерному храмі та щоденно відкриваються людям для поклоніння.
     У Печерному храмі також можна поклонитись нетлінним мощам преподобного Анфілохія (Головатюка, 1894-1971), який прославився тим, що зціляв тяжко хворих, у тому числі й зпаралізованих людей, при цьому не брав з мирян жодної копійки. В околицях лаври чимало населених пунктів, де й досі пам'ятають добрі справи Амфілохія. Після його смерті 1 січня 1971 року на могилі старця стали відбуватися чудеса та зцілення, які не припиняються й сьогодні. Тому перед святом Пасхи 2002 року нетлінні мощі Амфілохія було піднято з землі і відкрито для поклоніння у печерному храмі. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви 12 травня 2002 року схіігумена Амфілохія Почаївського причислено до лику святих.
     Про Почаївську лавру, яка 5 серпня 1990 року відзначила своє 750-ліття, можна розказувати багато. Один із її храмів прикрашає мозаїчний розпис видатного художника Миколи Реріха, а внутрішні розписи зроблені художником Щербаковим. Краса й велич храмів Почаївської лаври вражають своєю довершеністю і оригінальністю. Лавру видно в ясну погоду за десятки кілометрів. А прочани йдуть до неї з усіх кінців України і з-за кордону.
     Мабуть, кожен православний має неодмінно хоч раз у житті доторкнутися до цих святих каменів, скуштувати цілющої води з цього джерела духовності і святої віри.


 НА НАУКОВІЙ ОСНОВІ

26 вересня 2003 р.


     Всеукраїнська  асоціація  пенсіонерів розробку своїх програм прагне здійснювати на професійній науковій основі. Так, ще два роки тому ВАП звернулася до Міністерства соціальної політики і праці та Федерації професійних спілок України з пропозицією розпочати наукові соціологічні дослідження і моніторинг рівня бідності в різних регіонах України. ВАП має на меті скласти Карту бідності, що дасть змогу більш ефективно й науково обгрунтовано планувати Програму боротьби з бідністю.
     Про це йшлося в бесіді, що відбулася в Інституті соціології НАНУ під час зустрічі голови Ради ВАП Володимира Дзьобака та члена Ради ВАП, головного редактора журналу "Наше покоління" і газети "50 плюс" Олега Кравченка з ученими й фахівцями-експертами цього провідного наукового закладу в галузі соціологічних досліджень. В зустрічі взяли участь науковий директор Центру соціальних експертиз, доктор економічних наук, професор Юрій Саєнко, старший науковий співробітник Наталія Гасаненко, молодший науковий співробітник Олександр Резник та інші науковці, фахівці-соціологи, математики, психологи.
     Одним із головних напрямів роботи ВАП є цілеспрямована діяльність щодо підвищення якості життя літніх людей в Україні. Саме це викликало жвавий інтерес учених, у розмові з якими були обговорені шляхи взаємовигідної співпраці, намічені теми майбутніх соціологічних досліджень в ряді регіонів України.


 ЗУСТРІЧІ В ЧІКАГО



     На запрошення Американської асоціації пенсіонерів (AARP) голова Ради ВАП Володимир Дзьобак узяв участь у комплексі заходів, присвячених 45-й річниці цієї могутньої організації, що налічує 35 мільйонів членів. Ці урочистості відбулися в Чікаго за участю численних гостей з Великобританії, Канади, Японії, багатьох інших країн Європи, Азії, Африки, Австралії.
     Серед проведених заходів - навчання, в ході якого фахівці AARP ділилися досвідом багатогранної роботи, відповідали на запитання присутніх, демонстрували фільми тощо, а також велика виставка, семінари, культурна програма.
     Володимир Дзьобак виступив перед іноземними колегами, розповів про те, що вдалося за три роки від дня заснування ВАП зробити для літніх людей України, коротко окреслив основні напрями роботи по захисту прав літніх, підвищення якості їхнього життя. Виступ, проголошений англійською мовою, викликав жвавий інтерес присутніх і супроводжувався оплесками.
     Текст виступу див. у розділі "КОНТАКТИ".


 Голова Ради ВАП Володимир ДЗЬОБАК в гостях у AARP

     На запрошення Американської асоціації пенсіоне- рів (AARP) голова Ради ВАП Володимир Дзьобак прибув до Чікаго (США), де 5-6 вересня відбудеться представницький форум з нагоди ювілею AARP.
     Програмою візиту передбачений ряд зустрічей з керівниками та експертами AARP, обмін досвідом роботи по підвищенню якості життя літніх людей, ознайомлення з програмами американських колег, які на разі ще не впроваджені у нас, в Україні.
     Планується виступ В. Дзьобака, в якому він має намір порушити проблему, що хвилює не лише українських пенсіонерів: йдеться про захист прав літніх людей, боротьбу з будь-якими спробами порушення конституційних гарантій щодо недопущення дискримінації громадян, у тому числі й за віковим цензом. Адже в Україні і в усьому світі неухильно зростає питома вага літніх у суспільстві, і водночас спостерігається тенденція до витіснення людей так званого "третього віку" із системи державного управління, з усіх сфер суспільного життя, що негативно позначається на якості управлінських рішень, призводить до численних помилок і прорахунків. Володимир Дзьобак має намір також проконсультуватись із фахівцями AARP у таких питаннях, як медичне страхування пенсіонерів, що має велике значення для 14 мільйонів українських громадян пенсійного віку.


 Микола ПЛАВ'ЮК зустрівся з активом Асоціації

     У День знань,  1  вересня  2003 року, у головному офісі ВАП відбулася зустріч активу Всеукраїнської асоціації пенсіонерів з Миколою Плав'юком, Почесним членом ВАП, видатним державним, громадським і політичним діячем, багатолітнім лідером української діаспори, останнім Президентом Української Народної Республіки в екзилі, Генеральним секретарем, Президентом Світового Конгресу Вільних Українців, Головою Організації Українських Націоналістів, Головою Українського Національного Об'єднання Канади.
     У конструктивному обміні думками та обговоренні перспектив розвитку ВАП і її взаємодії з громадськими організаціями в Україні та за кордоном взяли участь голова Ради ВАП Володимир Дзьобак, член Ради ВАП, головний редактор журналу "Наше покоління" та газети "50 плюс" Олег Кравченко, члени ВАП Галина Кулагіна, Павло Дзвонкевич, Василь Троценко і Роман Матузко.
     Присутні обмінялися думками щодо поліпшення роботи, спрямованої на підвищення якості життя літніх людей, намітили ряд заходів щодо активізації пропаганди діяльності ВАП, висвітлення акцій, які проводяться відповідно до її програм.
     Микола Плав'юк висловив ряд пропозицій щодо об'єднання зусиль ВАП і деякими громадськими організаціями, пообіцяв надати підтримку у цій справі, зокрема, через газету "Українське слово", поділився думками щодо перспектив розвитку Асоціації.
     На завершення зустрічі Володимир Дзьобак подякував Миколі Плав'юку за участь у зустрічі і висловив побажання практикувати подібні зустрічі й надалі.


 ЗУСТРІЧ З ВИДАТНИМ УКРАЇНЦЕМ СУЧАСНОСТІ
МИКОЛОЮ ПЛАВ'ЮКОМ

     Голова Ради Всеукраїнської асоціації пенсіонерів Володимир Дзьобак і член Ради ВАП, головний редактор журналу "Наше покоління" та газети "50 плюс" Олег Кравченко зустрілися з видатним громадським і політичним діячем України, багатолітнім лідером української діаспори, останнім Президентом Української Народної Республіки в екзилі, Генеральним секретарем, Президентом Світового Конгресу Вільних Українців, Головою Українського Національного Об'єднання Канади, Головою Організації Українських Націоналістів Миколою Плав'юком.
     У зустрічі взяли участь відома громадська діячка, дружина М. Плав'юка пані Ярослава Плав'юк, керівник Суспільної Служби України пані Тамара Дудка, канадський вчений професор Василь Верига, члени ОУН і ВАП пані Галина Кулагіна, пан Павло Дзвонкевич та інші.
     В. Дзьобак розповів про основні напрями діяльності та програми ВАП, наголосивши на тому, що протягом трьох років, які минули від часу створення ВАП, наша Асоціація жодного разу не скористалася фінансовою підтримкою з боку державних органів. Він коротко охарактеризував такий перспективний напрям роботи, як програма медичного страхування, що нині проходить апробування в Рівненському обласному відділенні ВАП. Володимир Дзьобак розкрив механізм дії програми знижок на товари та послуги, а також зміст програми "Діалог поколінь".
     О. Кравченко розповів про програму інформаційного забезпечення членів ВАП, підкреслив, що Асоціація відмежувалася від політичних розборок і чвар, які так властиві нинішнім політичним партіям. Водночас Всеукраїнська асоціація пенсіонерів, хоч і не схильна кликати пенсіонерів на барикади, але й не стоїть осторонь від гострих проблем, активно бореться за права літніх людей, виступає проти дискримінації громадян за віковими ознаками.
     Пані Тамара Дудка ознайомила присутніх з основними напрямами діяльності очолюваної нею програми Суспільна Служба України, поділилася своїми думками про можливі сфери співпраці з ВАП, наголосила на перспективності такої співпраці.
     Володимир Дзьобак вручив Миколі Плав'юку документ про присвоєння йому звання: Почесний член Всеукраїнської асоціації пенсіонерів.
     Микола Плав'юк подякував за присвоєння йому почесного звання, висловив надію на те, що досвід ВАП буде поширений на всі регіони країни, підкресливши велике значення роботи щодо поліпшення соціального захисту літніх людей - значної частини всього народу України. Він дав позитивну оцінку діяльності ВАП, спрямованої на реальну допомогу тим, хто її найбільше потребує, на поступове підвищення якості життя пенсіонерів.
     На завершення зустрічі, що відбувалася в атмосфері взаємної поваги та прагнення спільними зусиллями поліпшити життя українського народу, Микола Плав'юк подарував гостям свою двотомну книгу "Україна - життя моє", а пані Ярослава запропонувала зробити фото на пам'ять.

Закони прийняті. Що далі?

 НЕ КАЖИ "ГОП"!..

     Закони України "Про загальнообов'язкове держа- вне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення", про які так багато сперечались у парламенті "більшовики" з опозицією, про які фахівці Пенсійного фонду та Мінсоцппраці України так палко, мало не зі сльозами на очах розповідали на конференціях ("А наші - найкращі!"), ось ці величезні закони, до яких Україна йшла майже з самого початку своєї незалежності, нарешті прийняті.
     Але важко переконати себе в тому, що тепер наші онуки матимуть шанс отримати не такі мізерні пенсії, як у нас. У принципі так мало б бути, якби до цих законів був розроблений досконалий і прозорий механізм їх реалізації. Якби над головами майбутніх пенсіонерів не висів дамоклів меч вірогідності повторення сумнозвісної історії з трастами. Якби у наших урядів була якась наступність у прийнятті рішень і встановленні контролю за їх виконанням. Якби простому платнику податків, який не їздить на мерседесах і не має власних юридичних компаній, хтось спромігся на додаток до цих гігантських і незрозумілих законів підготувати закон на одній сторінці, в якому чітко роз'яснив, які права має пересічний громадянин, що він має робити обов'язково, щоб заробити таку-то пенсію, і чого не повинен робити, якщо не хоче залишитися без шматка хліба на старість...
     Якби, якби, якби... Але чи може проста, порядна людина зрозуміти "логіку" тих можновладців, які спочатку дають трастам розгорнути широку кампанію обдурювання "православних", а потім роблять вигляд, що вони тут ні при чому! Хіба це таємниця, що в законі, прийнятому Верховною Радою або в постанові уряду може трапитися "малесенька" помилочка?
     Усього якихось дві літери, і чорне стане білим... Це ж факт: замість слів "трасти не можуть залучати кошти населення" в урядовій газеті надрукували: "трасти можуть залучати кошти населення". І хто в уряді за це відповів перед тисячами ошуканих громадян? Чи є гарантія, що тепер не станеться це ж саме з недержавними пенсійними фондами?
     А втім, якщо хто розуміє, про що тут ідеться, то слід зауважити: якщо трапиться, то далеко не те ж саме: трасти вкрали сотні мільйонів, а недержавним пенсійним фондам довірять (наші діти й онуки) сотні мільярдів гривень!
     Ось як з приводу прийняття вказаних законів висловлюються фахівці:
     "Пенсионная реформа, несмотря на длительные сроки подготовки, судя по всему, будет идти "с колес". Признают это и участники рынка" (мається на увазі ринку цінних паперів і страхового ринку - прим. ред. "50+" ).
     "Основное положение... - ответственность за сохранность средств возлагается на самих застрахованных" (!!! - вловлюєте? Так би мовити, "справа утопаючих - справа рук самих утопаючих", а можновладці тут ні при чому. А йдеться про "якихось" 20-30 мільярдів гривень так званих "довгих грошей"...).
     "Спешка властей, несовершенство нормативной базы имеют в бизнес-среде и иное, не менее логичное об'яснение. Государство попросту не хочет выпустить из своих рук колоссальные финансовые средства. Другой вопрос, что оно намерено с ними делать. Впрочем, дополнительные деньги, например, на выплату внешнего долга или финансирование предвыборных кампаний, никогда не помешают. Ну, а на что будут жить будущие пенсионеры, если их деньги растратят, решать тому, кто останется у власти через 10 лет".
     Ми тут навели лише ті висловлювання, які зроблені без застосування "непарламентських висловів". А опозиційні критики вживають міцніші вирази, серед яких, скажімо, слово "пірати" - зовсім невинне звертання.
     А ось думка Тетяни Кічі, консультанта проекту PADCO "Впровадження пенсійної реформи в Україні", яка аналізує усі "за" і "проти" прийнятих законів, зокрема щодо недержавних пенсійних фондів: "... привід для численних дискусій дає дозвіл (наданий Законом. - прим. ред. "50+") інвестування активів на депозитах банків (закон дозволяє вкладати на банківські депозити до 40 % пенсійних активів фонду). Не викликає сумніву застереження щодо доцільності та необхідності встановлення додаткових вимог до комерційних банків, на депозитних рахунках яких буде дозволено розміщувати пенсійні активи. Бажано, звичайно, щоб це були першо-класні банки, які, до речі, теж не застраховані від крахів (згадаймо долю таких, зовсім не останніх за рейтингом банків, як "Україна", "Градобанк" та інші").
     Однак, такі вимоги не є предметом Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення" і мають бути виписані в банківському законодавстві. Їх має встановлювати Національний банк України ..." (а ми вже знаємо, що може устругнути НБУ, пам'ятаємо, ті багатомільйонні збитки, спричинені волюнтаристськими діями його функціонерів! Ризикувати державними грошима не побоялись, а коштами пенсіонерів - і поготів, і рука не здригнеться!..!" - прим. ред. "50+").
     Вражає той факт, що в день прийняття Верховною Радою згаданих ("пенсійних") законів серед працівників Пенсійного фонду та Мінсоцпраці України панувала справжня ейфорія. Про це свідчить одержаний нами по Інтернету лист від їхньої прес-служби, у якому було сказано, що відтепер "Україна наздогнала інші країни, які розпочали пенсійну реформу раніше".
     Таке розуміння суті пенсійної реформи може й справді примусити замислитись навіть запеклих оптимістів. Адже закони - це лише частина пенсійної реформи. Тож і доводиться прислухатись до застережень, що гроші наших дітей та онуків можуть потрапити до "піратів", що в Україні пенсійна реформа може відбуватися "з коліс", а це означає, що в каламутній воді хтось "ловитиме рибку", а мільйони майбутніх пенсіонерів ризикують потонути у вирі розбурханого фінансового буму.
Олег КРАВЧЕНКО, “50 плюс”




 ВАП У РАДІО- І ТЕЛЕЕФІРІ


     Останнім часом працівники ВАП провели кілька передач по різних каналах Українського радіо, а також Одеського міського телебачення та Хмельницького обласного радіо.
     Десятки запитань від радіослухачів до учасників передач свідчать про великий інтерес громадян України до ідей і реальних справ ВАП.
     Хмельницьке обласне радіо провело радіопередачу, в якій взяли участь помічник Голови Ради ВАП Наталія Кучеренко та керівник Хмельницького обласного відділення ВАП Віктор Гладинюк. Вони розповіли про програми Всеукраїнської асоціації трудящих, відповіли на ряд запитань, які хвилюють радіослухачів. Цікаво, що вже через кілька годин після передачі до регіонального відділення прийшло три жителя Хмельницького і написали заяви про вступ до Асоціації.


     Дуже високий рейтинг мала передача по другій програмі Українського радіо за участю заступника голови Ради ВАП Михайла Ходаківського, члена Ради ВАП, головного редактора журналу "Наше покоління" та газети "50 плюс" Олега Кравченка і помічника голови Ради ВАП Наталії Кучеренко. Ця передача йшла в прямому ефірі і зібрала рекордну кількість дзвінків. Телефонували з Дніпропетровська і з Рівненської області, Одеси і Житомира. Всіх турбують проблеми, які знайшли своє відображення в програмах ВАП - медичній, гендерній, правовій ("Швидка юридична допомога"), а також програмі інформаційного забезпечення і знижок на товари та послуги.
     Чималу слухацьку аудиторію зібрала радіопередача "Голос Києва". Вона настільки зацікавила радіослухачів, що редакція навіть випустила її повторно в ефір, і після цього до центрального офісу Асоціації в Києві протягом кількох днів йшов справжній потік бажаючих детальніше дізнатися про ВАП, стати її членом.



 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ БАНДИТИЗМУ - РІШУЧЕ НІ!

     ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ ЛЕОНІДУ КУЧМІ
     У липні група членів Всеукраїнської асоціації пенсіонерів звернулася до Президента України з проханням не підписувати прийнятий Верховною Радою Закон про податок на додану вартість, введення якого в дію боляче вдарить по літніх людях. Водночас із звичайним поштовим відправленням звернення було надіслане електронною поштою на сайт Президента в Інтернеті, де є спеціальна сторінка "Задайте запитання Президенту". Чому ж не скористатись таким запрошенням?
      Минуло більше місяця, а офіційної відповіді немає, якщо не вважати такою бюрократичну відписку від чиновників, які, очевидно, розсилають стандартний текст, що згідно з Законом про звернення громадян листи слід надсилати на адресу... громадської приймальні Адміністрації Президента. Мовляв, нічого зі своїми дрібницями відбирати час у високого начальства...
     Ось чому, а також з огляду на величезну соціально-економічну значущість проблеми, яка хвилює десятки мільйонів наших співвітчизників, автори звернення вирішили опублікувати відкритий лист у газеті "50 плюс".

     Шановний Леоніде Даниловичу!
     Нас, літніх людей, членів Всеукраїнської асоціації пенсіонерів (ВАП), ветеранів праці з великим стажем роботи, змушує звернутись до Вас тривога за здоров'я та життя мільйонів наших співвітчизників.
     Ця тривога викликана тим, що Верховна Рада 19 червня 2003 року прийняла Закон про податок на додану вартість, що вводить 17-процентну ставку ПДВ на лікарські засоби, вироби медичного призначення та медичні послуги. І це тоді, коли пересічний український пенсіонер отримує пенсію, вдвічі меншу за прожитковий мінімум. І це тоді, коли зростають ціни на продовольчі товари, що Ви цілком справедливо назвали соціально-економічним бандитизмом.
     Ми вважаємо таким же бандитизмом нічим не виправданий стрибок цін на ліки, що неминуче відбудеться, якщо Ви підпишете цей грабіжницький закон. До речі, перш ніж приймати такий закон, законодавці повинні хоча б порівняти ставки ПДВ в різних країнах. У Нідерландах, наприклад вона дорівнює 6%, у сусідній Росії - 10%, а Верховна Рада України одразу вирішила прийняти 17%.
     Слід враховувати й чужі помилки, вчитись на них, щоб запобігти негативних наслідків від упровадження непродуманих економічних заходів. Так, у Росії після введення меншого ПДВ ціни на ліки підскочили на 10%, а обсяг виробництва медпрепаратів знизився на 7%, оскільки населення змушене менше їх купувати.
     Неважко підрахувати, що стрибок цін на медичні засоби та послуги в Україні буде вищим, ніж у Росії, отже, літнім людям - основним споживачам ліків - нічого іншого не залишається, як помирати. А Ви, шановний Леоніде Даниловичу, знаєте, що вимирання старшого покоління в Україні й так відбувається жахливими темпами. Крім того, економічний ефект від упровадження 17-відсоткового ПДВ призведе до ще більшої тінізації ринку ліків, де й так продається багато ліків сумнівної якості. Іноземні фармацевтичні компанії неодмінно скористаються цією ситуацією, наводнять наш ринок своїми неліквідними препаратами за демпінговими цінами, задушать нашу вітчизняну фармацевтичну промисловість, а потім піднімуть ціни на свої ліки так, що жоден чесний пенсіонер у нас не зможе їх купувати.
     Знаючи Ваше дбайливе ставлення до людей похилого віку, просимо Вас, пане Президенте, врахувати не лише нашу думку, яку підтримують 16240 членів Всеукраїнської асоціації пенсіонерів, але й життєво важливі інтереси 14 мільйонів пенсіонерів.
     За дорученням абсолютної більшості членів ВАП, які пишуть і телефонують до Ради ВАП з вимогою не допустити цього акту економічного бандитизму й геноциду проти власного народу, телеграму підписали:

     Алла Гайдук, пенсіонерка, у минулому - працівник Музею російського мистецтва в Києві (трудовий стаж - 46 років);
     Олександра Пилипей, пенсіонерка, у минулому - лікар, ветеран війни, учасниця бойових дій (трудовий стаж - 49 років);
     Олексій Руденко, пенсіонер, у минулому - головний конструктор проектів на заводах "Арсенал" та Інституту комунального господарства (трудовий стаж 48 років);
     Олег Кравченко, працюючий пенсіонер, член Ради ВАП, головний редактор журналу "Наше покоління" (трудовий стаж - 47 років);
     Євген Черевченко, академік Української Академії наук національного прогресу, в минулому - провідний конструктор ряду оборонних підприємств України (трудовий стаж - 47 років).


     Підписи членів ВАП підтверджую:

     Голова Ради Всеукраїнської асоціації пенсіонерів
Володимир ДЗЬОБАК.
14 липня 2003 року.



 НЕ ДАМО СКРИВДИТИ НАШЕ ПОКОЛІННЯ!

     Всеукраїнська    асоціація    пенсіонерів звернулася до Конституційного суду України з приводу конституційності законодавства щодо обмеження віку перебування на державній службі.
     ВАП рішуче засуджує будь-які дії, спрямовані проти конституційних прав громадян похилого віку, протестує проти вікової дискримінації, яка завдає великої шкоди не лише безпосередньо пенсіонерам в розквіті їхніх сил і життєвої мудрості, але й державі, суспільству, оскільки штучне вилучення досвідчених кадрів із сфери державного управління призводить до серйозних помилок і збочень в економічній, соціальній і культурній політиці.
     Ось чому Рада Всеукраїнської асоціації пенсіонерів звернулася до Конституційного суду України з приводу конституційності законодавства щодо обмеження віку осіб, які перебувають на державній службі, і закликає всіх пенсіонерів: встаньмо на захист наших прав, не дамо скривдити наше покоління!
     Ми не проти омолодження кадрів, але це не має стати самоціллю. Адже ми знаємо з історії багато прикладів того, як літні люди успішно виконували свої обов'язки на високих державних посадах. Пригадаймо Великого Князя Володимира і Ярослава Мудрого, багатьох гетьманів України, видатних діячів різних країн світу - Джавахарлала Неру і Франсуа Міттерана, Теодора Рузвельта і Конрада Аденауера. Не за віком, а за реальними ділами, розумом і досвідом слід визначати професійну придатність того чи іншого працівника до виконання відповідальних обов'язків.
     Всеукраїнська асоціація пенсіонерів має намір підготувати і передати до Верховної Ради України проект закону про захист прав літніх людей, де має бути передбачена заборона дискримінації громадян за віковим цензом. Прийняття такого закону стане надійним захистом прав людей похилого віку.
Прес-служба ВАП



 ВІК УЧИСЬ - ВІК ЖИВИ

     Міняймо життя на краще
     "У природи немає поганої погоди, є - невідповідний їй одяг", -кажуть британці. Так само можемо сказати, що у житті немає поганих етапів, а є непристосованість людини до вікових і соціально-економічних змін. Правда, ще від жодного покоління літніх людей (їх поважно називають людьми "третього віку") не вимагалося такої інтенсивної адаптації до змін способу життя, як від нашого. Не всі витримали темп. Але мова має йти про тих, хто витримав, хто переступив поріг третього тисячоліття. "Третій вік" не залишає людині колишніх фізичних кондицій, але не тільки не позбавляє її розуму, а ще й додає мудрості і вільного часу для самовдосконалення, пізнання того, чого завжди хотілося, але не було можливості навчитися або зробити, а також прилучитися до того, чого за її молодості взагалі не існувало (сучасних інформаційних технологій),
     Його тривалість тепер є одним з основних показників рівня розвитку країн, а тому й не дивно, що вона є найбільшою у таких країнах як Японія, Швейцарія, Данія, Норвегія. Там багато літніх людей, і задоволення їх різноманітних запитів забезпечено законодавством.
     Поширене довголіття означає збереження чисельності населення країни, що у свою чергу (поза всілякими гуманістичними міркуваннями) є просто вигідним і з економічної точки зору. Адже чисельність населення - це кількість споживачів, тобто обсяг ринку товарів та послуг.
     Україна посідає 108 місце у світі за тривалістю життя (62 роки для чоловіків, 73 - для жінок). За останні роки вона втратила близько 4 млн. свого населення, але кількість літніх людей в ній відносно зростає. За даними останнього перепису населення (5 грудня 2001 року) частка осіб, старших 60 років, становить у нас 21,4%, кількість пенсіонерів сягає 14 млн. і це вже майже третина всього населення.
     Якою мірою забезпечені інтереси українців "третього віку" з боку держави, нема потреби комусь розповідати. Але про якнайдовше, активне, змістовне і корисне для суспільства життя, а не існування, найперше має дбати сам пенсіонер. Це у його особистих інтересах, чи не так? Наш видатний співвітчизник Микола Амосов дуже влучно сформулював: "Старість - погана штука, але вона єдина можливість довше пожити". І ще: "Навантаження - єдиний спосіб боротьби з неміччю. Вони потрібні і м'язам, і мізкам".
     Ми знаємо, що людина, як і всі живі організми, влаштована таким чином, що ті органи, які не використовуються, атрофуються. Це передусім стосується розумових функцій. Згасає інтелект, і людина, грубо кажучи, живе лише для того, щоб їсти. Неробство розбещує, спричиняє інтелектуальне виродження, позбавляє сенсу існування.
     Пенсіонер, який не має хоч якогось цікавого для себе заняття, перетворюється на скиглія, занурюється у власні болячки, безкінечно критикує владу і може перетворитися на домашнього тирана з усіма неприємними наслідками, що з цього витікають, включно з втратою теплих почуттів до себе з боку близьких людей чи давніх друзів.
     Буває і навпаки: внаслідок такого згасання особистості виникає хворобливий страх перед усіма, комплекс неповноцінності, а дуже поширений егоїзм молоді підсилює пригноблений стан літньої людини, поступово входить у звичку, і ось уже син чи донька, а то й онуки починають покрикувати на сивочолих, довершуючи їхню зневіру у власні сили.
     Пенсійний вік - це значний стрес як для самої людини, так і для оточуючих, адже припинення професійної діяльності у зв'язку з виходом на пенсію, окрім погіршення фізичного стану, призводить ще й до психологічного дискомфорту, хоча вченими доведено, що когнітивні властивості людей похилого віку, які регулярно тренуються фізично, є не на багато нижчими, ніж у молодших людей, а тренування інтелектуальних здібностей допомагає довгі роки залишатись "у здоровому глузді й при гарній пам'яті".
     60-65 років - це лише біологічний вік, який традиційно сприймається як точка відліку до "доживання" своїх років, але це не означає, що людина є старою. Адже на противагу до категорії "біологічний" є поняття "психологічний вік" - це той, з яким себе ідентифікує сама особа. А таке, суб'єктивне, сприйняття залежить як від зовнішніх, так і від внутрішніх факторів. Тому у різних людей, які вийшли на пенсію, спостерігається різна поведінка. Одні впадають у розпач, інші намагаються поліпшити свій психологічний стан за допомогою саморозвитку і навчання. Звісно, можна сказати, що на такому віковому етапі це неможливо, що це неефективно, адже інтелектуальні функції літньої людини задіяні набагато гірше, ніж у молодості чи зрілому віці. Однак, наукові дослідження показали, що деякі вікові інтелектуальні дефекти можуть бути компенсовані тренуваннями.
     Одним з найважливіших факторів, які впливають на динаміку пізнавальних функцій у старості, вчені вважають рівень освіти. Так, доведено, що люди з більш високим рівнем освіти мають потребу у продовженні навчання вже після виходу на пенсію. Вони намагаються розібратися у природі старості для того, щоб якомога краще пристосуватися до нових соціально-економічних умов, що дає їм переваги перед іншими.
     Учені давно дійшли висновку про те, що бажання жити підтримується наданням нашому розуму щоденної поживи: думок, нових знань, різноманітних вражень і позитивних емоцій, пов'язаних з активним способом життя і спілкування. І тут ми маємо визначитися щодо способу отримання всього цього для тих, у кого відсутні навички для нового специфічного етапу життя. Суспільство називає його "освітою для дорослих" або просто "освітою дорослих".

     Як навчаються дорослі
     Пріоритетом освіти дорослих людей, а в нашому разі - освіти людей "третього віку" - за визначенням ЮНЕСКО є "забезпечення людини комплексом знань і вмінь, необхідних їй для активного творчого життя, що несе задоволення". Мова йде про пожиттєвий розвиток людини, як особистості, індивідуальності і про задоволення сучасних потреб суспільства і держави у законослухняних громадянах, у тому числі -електораті.
     "Сказати, що українці вже добре навчилися обирати, не можна. Але вони вчаться. Якщо взяти останні вибори, то свідченням цього може послужити неуспіх проектів, розрахованих на маніпуляцію масовою свідомістю, медійні ефекти".
Ірина Бекешкіна, керівник фонду "Демократичні ініціативи".
      Такі вимоги, як виявляється, поставали перед населенням держав ще у позаминулому столітті, а відомий англійський вчений-економіст Адам Сміт свого часу зазначав, що "чим освіченішим буде народ, тим більше він буде вихованим, схильним до порядку, розумітиме корисні претензії різних партій і не піддаватиметься їх оманам. Такий народ важко буде залучити у легковажну чи непотрібну опозицію заходам уряду, перетворити його в озлоблений натовп". Ця оцінка не втратила своєї актуальності і для сучасної України, яка переживає "перший вік" своєї демократії.
     Специфіка освіти людей "третього віку" полягає в тому, що для них не є метою одержання диплому, набуття професії для продовження кар'єрного росту. В основному (хоча майже 8 мільйонів українських пенсіонерів продовжує працювати), вони зацікавлені: у поглибленні світоглядних знань; у знаннях про підтримку чи поліпшення здоров'я, про свідому участь у суспільному житті; у змістовному дозвіллі чи розвитку особистості.
     Тому із різновидів форм освіти старше покоління вважає прийнятними неформальні: загальнокультурні курси народних університетів, лекторії (на зразок колишніх у товаристві "Знання"), різноманітні курси, школи інтенсивного навчання, навчальні програми по телебаченню та Інтернету.
     Важливість освіти дорослих, як у всьому світі, розуміють і в нашій країні. Міністр освіти і науки Василь Кремень пропагує філософію освіти XXI століття і закликає до розуміння того, що "освіта - це сфера, яка готує людину до життя в тих нових умовах і можливостях, які висуває це століття. Міністр вважає, що "у практичній площині найбільш актуальним для нас є … організація освіти дорослих як у діючих освітніх закладах, так і шляхом надання освітніх послуг через дистанційну освіту, ЗМІ, особливо телебачення, зусиллями громадських організацій".
     "Можна з повним правом сказати, що людина розумна (homo sapiens) у XXI столітті - це та людина, котра постійно навчається, пізнає. І цю думку ми повинні перетворити в норму життя".
Василь Кремень.

      Однією із найважливіших складових основи суспільства є культура. Мало хто погодиться з думкою, що українці аж надто опанували культуру повсякденного спілкування з іншими людьми, демократичною культурою, толерантним ставленням до відмінних від власних переконань, політичних або релігійних уподобань. Всьому цьому можна і треба навчатися навіть старшому поколінню (а може й передусім саме йому).

     Як це робиться в Росії
     Наша сусідка - Російська Федерація, наприклад, уже має схвалену концепцію освіти дорослих, де головним завданням державної політики у галузі освіти названо "створення потужної, достатньою мірою самостійної і такої, що має системоутворюючі характеристики, сфери освітніх послуг". Держава зобов'язується розвивати ринок цих специфічних послуг, надавати їм державно-громадського характеру, і суміщати різноманітні організаційні форми і управління (законодавчі, адміністративні, економічні).
     Видається, що наша держава може запозичити основні положення цієї концепції задля прискорення процесу творення власної системи освіти дорослих. Тим більше, що розробники (Російська академія освіти й Інститут освіти дорослих) запропонували її на основі "Угоди про співробітництво щодо формування єдиного (спільного) освітнього простору Співдружності Незалежних Держав".
     На нашу думку, було б дуже корисно і цікаво одержати рівноправний з росіянами доступ до створених у РФ системних ресурсів освіти дорослих. Зрозуміло, що в РФ вони у будь-якому разі будуть готовими раніше, ніж у нас.

     А що ж в Україні?
     Причетні до обговорюваної теми українські державні та громадські інституції у вересні минулого року провели вже "Третій міжнародний тиждень освіти дорослих". Там слухали доповіді "Громадська освіта і суспільна просвіта", "Освіта для праці", "Освіта у регіонах", "Освіта та інформація", "Освіта у світі". Визнано, що "необхідно примножувати власний і використовувати світовий досвід безперервної освіти громадян".
     Про те, яким є реальний стан у цій галузі, авторам довелося розмовляти з головою правління товариства "Знання" України Василем Кушерцем. До речі, міністр освіти і науки України Василь Кремень є президентом цього товариства. Об'єднання в одній особі влади міністра і впливу керівника громадської організації може стати запорукою успіху такого масштабного суспільного проекту, як створення системи освіти дорослих, включно з сектором "освіта людей "третього віку".

     Повчальний досвід Америки та Європи
     Василь Кушерець зазначив, що в усьому світі літніх людей стає більше, верхня межа "третього віку" поступово рухається в більшу сторону, і людина 65 років у США, наприклад, тепер вважається особою середнього віку. Масштаб явища "літні люди" зростає. На нього у розвинених країнах працюють різноманітні галузі науки, економіка (бізнес), охорона здоров'я, освітні заклади. Витрачаються колосальні кошти на забезпечення самореалізації, змістовного життя старшого покоління з метою підтримки у нього бажання жити довго. Соціальне значення довгожительства полягає у тому, що літні люди є носіями соціального й інтелектуального капіталу нації, вихователями, провідниками моральних і культурних цінностей, носіями патріотичних традицій.
     Щодо можливостей підтримувати інтелектуальний тонус українців "третього віку" керівник товариства "Знання" констатував: "Ми втратили колишню, радянську систему освіти дорослих, в тому числі таку корисну інституцію, як народні університети. Про них завжди шкодую, коли згадую про діючу у ФРН систему, що налічує тисячу народних університетів. Там у всіх федеральних землях існують власні закони про освіту дорослих. Я особисто зустрічав майже 80-річних студентів. Старші люди, наприклад, дуже охоче вивчають англійську мову разом із країнознавством Британії. Оплачує будь-яке університетське навчання (2/3 його вартості) пенсійний фонд, клієнтом якого є літній студент, а решта, яка через систему знижок зводиться до символічного розміру, сплачується особисто. Аналогічні за формами і змістом освіти є народні гуртки у Скандинавських країнах. У США найпопулярнішими є курси здоров'я. Американські експерти обчислили економічну вигоду подовження життя: додатково прожиті однією особою 10 років приносять національній економіці $1 млн.".
     Отже, людина насправді є цінністю для держави, і за її благополучне і змістовне життя можна й потрібно потурбуватися.
     Більшість вищих навчальних закладів Франції організує багато вільних і платних лекційних курсів актуального для дорослих змісту. Поряд з вечірнім навчанням є і дистанційне (понад 30 тис. студентів у 23 університетах і Національному центрі заочної освіти). Цікавою особливістю Франції є поширеність "вільних слухачів" - дорослих осіб, які за символічну плату можуть відвідувати за власним бажанням академічні програми університетів, але без права складати екзамени й отримувати диплом.

     І все ж повернемося до України,
     де і законодавцям, і науковцям відома доцільність освіти і просвіти дорослих. Відповідного закону не існує, і законопроект лише розробляється. Формально товариство "Знання" нараховує по країні близько 3 тисяч науково-просвітницьких установ, але не всі вони працюють. Ті, що працюють, переорієнтувалися на надання платних інформаційних, консалтингових послуг або й навчають, але лише бізнесовим спеціальностям.
     Правда, за словами Василя Кушерця, у Києві проводяться безкоштовні недільні цикли лекцій "Школи довголіття", де постійно аншлаг. Відновлюються "Трибуна міністра" і "Трибуна вченого". Товариство готове встановлювати контакти з різними громадськими організаціями поза столицею для ведення лекторських програм на ширшу аудиторію.
     "Ми повинні будемо заново створювати освітню і просвітницьку систему, спрямовану на людей "третього віку", у тому числі через видавничу справу", - сказав наостанку голова правління товариства "Знання" і підкреслив, що потурбуватися про становлення освіти дорослих має держава.
     Всебічна підтримка читання - стратегічно важливого елементу культури, інструменту підвищення інтелектуального потенціалу нації, творчого розвитку особистості та соціальної активності українського суспільства - є не лише освітньою, а й загальнодержавною проблемою.
В. Кремень.

     Це, звичайно, так, бо в Законі України "Про освіту" у статті 3 зафіксовано: "Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин…".

     Купуємо освіту
     Отже, на організаційні імпульси держави розраховувати не доводиться, маємо взяти справу у свої руки і спробувати підібрати собі освіту на вільному ринку послуг.
     Перелік пропозицій послуг з навчання, перенавчання, другої вищої освіти, особливо, економічного й бізнесового спрямування, переконливо доводить, що Україна вчиться працювати і заробляти гроші у нових умовах. А от для людей зрілого віку ринок неформальних освітніх послуг пропонує, майже виключно, навчання іноземним мовам, їх можуть навчити комп'ютерній грамотності, застосуванню комп'ютерів у різноманітних інформаційних технологіях. Для них також навчання скорочитанню, риториці й ораторському мистецтву. Є ще можливість прослухати курс з психоаналізу та за 10 днів (і за порівняно доступну ціну) освоїти "Систему самовідновлення і позбавлення від багатьох недуг" Мірзокаріма Норбекова.
     Приваблює доступною заочною технологією навчання відома "Європейська школа кореспондентського навчання" (ЄШКО), але за змістом - це хоббі-курси: від косметики і сучасної кухні до астрології, малювання, гри на музичних інструментах. Курси тривають від 12 до 20 місяців з оплатою 35,5 гривень на місяць.
     З такого побіжного огляду випливає оцінка стану ринку освітніх послуг, як зародкового. Він потребує традиційних маркетингових досліджень щодо запитів конкретних людей, їх інформування, а значить - створення відповідних ринкових інститутів. Доцільно і корисно розвивати співробітництво з міжнародними неурядовими організаціями, з Європейською асоціацією освіти дорослих й іншими профільними інституціями та перенести їх методичні розробки, а також наукові й інформаційні ресурси на український освітній ринок.
     Такі громадські організації, як ВАП, мають проявляти ініціативу щодо започаткування освітніх програм для своїх членів, проаналізувавши попередньо їх інтереси.

     Ода комп'ютеру
     Ми живемо у такий час, коли за аналогією з висловом великого пролетарського письменника "всьому найкращому в мені я завдячую книгам" можна сказати, що всьому найцікавішому, корисному і приємному ми завдячуємо комп'ютеру.
     "Комп'ютер, підключений до глобальних мереж, відкриває шлях до знань і досвіду усього людства, що в умовах глобалізації слугує важливим чинником успішності людини і нації".
В. Кремень.

     Міцно зайнявши місце одного з найважливіших засобів роботи в промисловості, ведення бізнесу, наукової діяльності, служб сервісу, комунікації, комп'ютер стає ключовим інструментом не тільки в діловій сфері діяльності суспільства, але і міцно увійшов в особисте життя багатьох мільйонів людей на планеті.
     Численні приклади успішного застосування творчих сил у похилому віці завдяки новим інформаційним технологіям доводять реальність такої перспективи. Для цього досить вивчити основи користування комп'ютером і опанувати роботу в Інтернеті.
     Спробуємо подивитися, чим же комп'ютер може привабити людей "третього віку"?
     Насамперед, комп'ютер розкриває двері у світ дистанційного навчання. В Інтернеті існує безліч відкритих інтернет-шкіл, коледжів і університетів, де кожний може угамувати свій інтелектуальний голод.
     По-друге, це принципово новий засіб спілкування і дозвілля: відеозв'язок, домашній кінотеатр, віртуальні подорожі, електронна бібліотека, безліч ігор та багато чого іншого.
     По-третє, це безвідмовний помічник у веденні домашніх справ, наприклад, в обліку сімейного бюджету.
     Нарешті, він може стати прекрасним медичним консультантом.
     Варто помітити, що це вже не екзотитка, досяжна лише новоявленим "новим", а цілком доступна можливість навіть для тих, хто не має комп'ютера вдома (поки що не має!). Для цього досить завітати в найближче "Інтернет-кафе" чи комп'ютерний клуб, які вже є навіть у райцентрах України.
     Ми віримо, що наші сивочолі студенти опанують не лише комп'ютери, але й увесь діапазон сучасних знань, які так потрібні для підвищення якості життя.
Світлана СОСНІНА,
Поліна РАДЧЕНКО.



 НАВІЩО ПОТРІБНА ГЕНДЕРНА ПРОГРАМА?

     Людство ніколи не жило в світі, який був би байдужим до статі. Боротьба за соціальну рівність полягала в тому, щоб цей світ якнайменше від неї залежав. Більшість існуючих раніше соціальних, економічних і політичних концепцій взагалі не враховували стать.
     "Гендерно нейтральний підхід полишав місце для фактичного нерівноправ'я жінок у всіх сферах реального життя, оскільки не враховував, що соціальне конструювання статі відбувається як конструювання нерівності" - говориться в одній із резолюцій Генеральної Асамблеї ООН з питань гендерних проблем. Потрібно було кілька десятиліть, міждисциплінарних досліджень, щоб з'явилося розуміння того, що найбільш стійкими, незважаючи на невпинну боротьбу за рівність можливостей жінок і чоловіків, виявились відмінності між ними!
     Вагомим внеском у глобальний діалог з проблем рівності чоловіків і жінок стала Четверта Всесвітня конференція зі стану жінок , що відбулася в Пекіні у вересні 1995 року.
     У глобальному звіті ООН про розвиток людини за 1995 рік визнається, що "розвиток людства має здійснюватися з урахуванням гендерного аспекту, а розширення можливостей жінок має стати складовою частиною парадигми стійкого розвитку людського потенціалу, що увібрала в себе такі напрямки, як продуктивність, рівність, стійкість та розширення можливостей". Саме в контексті такої парадигми "дедалі виразніше формується концепція зменшення нерівності статей шляхом ліквідації глибинних причин цього негативного явища і розширення можливостей жінок як одного з найважливіших компонентів їхнього розвитку".
     Перехід від адміністративного соціалізму та планово-директивної економіки до більш демократичних політичних систем і ринкової економіки в країнах СНД призвів до загострення гендерних проблем. В ситуації економічної кризи спостерігається зростання жіночого безробіття, скорочення державної допомоги сім'ям, скорочення сфери безкоштовних медичних послуг, зростання труднощів, пов'язаних з отриманням вищої освіти (особливо для дітей із багатодітних сімей), фемінізація бідності.
     Це, в свою чергу, спонукає багатьох жінок до міграції в пошуках кращої долі, сприяє розвитку проституції, наркоманії, алкоголізму. А державні органи, покликані стояти на сторожі національних інтересів і шукати шляхи розв'язання гендерних проблем, або їх не помічають, або ж роблять вигляд, що нічого страшного не відбувається. Політика, спрямована на заміну старої структури надання соціальних благ новою системою платних послуг, зменшення обсягу соціальної допомоги з боку держави призводить до звуження сфери соціального захисту.
     В ситуації, що склалася, вкрай необхідне активне залучення жіноцтва до суспільно-політичного, економічного і культурного життя. Це потрібно і для того, щоб у нас нарешті "пішли реформи", щоб купка політиків не узурпувала право вирішувати, які саме пріорітети найцінніші для суспільства, а щоб широке реформування всієї соціально-економічної системи здійснювалося за активної участі тих, заради кого й мають відбуватися будь-які реформи в державі, -- заради народу. Це потрібно для забезпечення рівня життя в ході економічної трансформації. Адже на дванадцятому році незалежності вже неможливо пояснювати величезний рівень бідності необхідністю та наявністю реформ. Нікому ці "пояснення" не потрібні. І особливо жінкам!
     Жіночий рух в Україні ще не набув таких масштабів, щоб державні інститути, всі гілки влади почали нарешті прислухатися до гендерних сигналів "SOS". Причин тут багато, але найголовнішою є та, що пов'язана з нашою "політичною ментальністю" - будь-яке питання ми здатні втопити в нескінченних політичних розборках і чварах. Заполітизованість кожного питання призводить до того, що ніхто не шукає шляхи розв'язання проблем, а здебільшого - до пошуку винних і пустопорожніх дискусій. Декому, мабуть, вигідно відволікати людей від суті проблем, збурювати громадську думку, а потім "ловити рибку в каламутній воді". Розраховувати на задоволення своїх потреб, насущних потреб сім'ї, на створення умов для забезпечення високої місії відтворення і продовження свого роду (а гендер - це і є рід, родові відносини) жінки зможуть лише тоді, коли матимуть змогу формувати і забезпечувати, так би мовити, "гендерну частину" при виробленні політики та правової бази, конкретних законів.
     І для цього потрібно мати гендерну програму. Серед її складових має бути і економічний блок, і правова частина. Всеукраїнська асоціація пенсіонерів розробила свою гендерну програму з урахуванням специфіки самої Асоціації. А вона полягає в тому, що ми уникаємо мітингових методів боротьби за права людей похилого віку (в тому числі і жінок), прагнемо залучати професіоналів до розробки наших проектів. Лише конструктивні, зважені, професійно зрілі пропозиції є запорукою успіху. Ми повинні мати в державі Закон про захист прав пенсіонерів, Закон про гендерну рівність, ряд інших законів, і ми залучаємо до розробки законопроектів учених, політиків, економістів, у тому числі жінок.
     Можуть заперечити: гендерні проблеми - не лише жіночі проблеми. Це так і є. Але для того, щоб зрозуміти суть гендерних проблем, слід хоча б ознайомитись зі статистичними та соціологічними даними, збагнути структуру родових відносин в нашому суспільстві. Обмежений обсяг газетної публікації не дає змогу розглянути всі аспекти цього комплексного питання. Наведемо лише кілька цифр, які дають уяву про співвідношення між "чоловічими і жіночими частинами цілого". Відома в соціологічній науці як незаперечний авторитет у галузі гендерних досліджень Світлана Ярошенко в одній із своїх праць про гендерні відмінності стратегій зайнятості серед працюючих бідних навела такі дані щодо соціально-демографічної структури бідної сім'ї (а всього було охоплено дослідженнями 6352 сім'ї). Більшість із тих, хто заявив про свою нужденність, пройшов реєстрацію і отримав статус такого, що потребує соціальної допомоги, становлять жінки (90 %) і громадяни працездатного віку (90 % від усіх заявників у віці до 56 років). "Жінки не випадково переважають у числі прохачів., -- пише С. Ярошенко. - В умовах матеріальних поневірянь саме вони виконують стратегічну функцію поповнення сімейного бюджету за рахунок "позабюджетних" джерел доходу, не повязаних з оплачуваною зайнятістю (економія, обмін, допомога). З урахуванням усіх членів сімей-заявників частка жінок знижується, однак теж залишається істотною (61 %)".
     Із загальної кількості опитаних сімей у 3751 (або в 52,9 %) відповідальність за матеріальне забезпечення несуть одинокі матері, і в 119 сім'ях (1,7 %) - одинокі батьки.
     Звичайно, економічні аспекти - не єдина складова гендерної проблеми. В самому понятті gender закладений родинно-статевий зміст відносин між жінкою і чоловіком. За визначенням соціолога Арістархової, "поруч з прямим використанням терміну "гендер" та "гендерний", використовується поняття "родинно-статевий", що має подвійне смислове навантаження" для даного англіцизму". І в цьому плані ми маємо враховувати багато напрямів гендерних відносин. Однією з гострих проблем є насилля, від якого потерпають як у родинах, так і у службових офісах. Такі аспекти теж перебувають у полі зору Ради Асоціації, всіх, хто нині бере участь у реалізації гендерної програми ВАП.
     Рада ВАП прагне забезпечити наступність у роботі, узгодженість і скоординованість дій, комплексний підхід як до формування програм, так і до їх реалізації. Так, розробляючи програму соціальних досліджень, однією із складових якої є створення системи моніторингу матеріального стану літніх громадян і складання "Карти бідності" в Україні (до речі, підтримані Міністерством праці і соціальної політики України та Федерацією профспілок України), Рада ВАП подбала про те, щоб з указаними розробками узгоджувались і дослідження в рамках гендерної програми. Зокрема, це стосується багатоаспектної проблеми фемінізації бідності при загальному зубожінні населення.
     Потребують досліджень і такі складові гендерної програми, як проблема участі жінок в економічних перетвореннях у державі, доступність освіти (в тому числі освіти дорослих) та інформації, охорони здоров'я, культурного відпочинку. Надзвичайно важливою і гострою є проблема девальвації сімейних відносин. Це - не лише жіноча, але на сто відсотків гендерна проблема. Повертаючись до теми насилля, слід сказати, що вона не закінчується за межами сім'ї або офісу, де жінки страждають від членів сім'ї або керівників фірми. Не менш серйозними є наслідки насилля з боку суспільства в цілому, що набирає витонченних форм фактичного знущання над тими нашими громадянками, які прагнуть втрутитись у ті негативні процеси, які відбуваються в суспільному житті (коли державні чиновники свідомо "закривають очі" на такі викривлення, як пропаганда насилля й жорстокості по телебаченню, засилля порнографії в Інтернеті, закриття музичних шкіл, дитячих гуртків, спортивних секцій, що штовхає дітей та юнацтво до наркоманії, пиятики, злочинності тощо.
     Ми переконані в тому, що наші зусилля в реалізації гендерної програми заслуговують на підтримку як громадськості, так і державних установ, і чим швидше в урядових інстанціях це зрозуміють, тим краще буде для суспільства.

Олег КРАВЧЕНКО,
член Ради ВАП,
в. о. головного редактора газети "50 плюс".



 ЛЮДИ НА ПІДПРИЄМСТВІ, ПІДПРИЄМСТВО — В ЛЮДЯХ

     У 2002 році до числа партнерів Всеукраїнсь- кої асоціації пенсіонерів додалося багато підприємств, організацій, установ, які беруть участь у програмах ВАП.
     Про історію однієї з найстаріших київських фабрик та її славний колектив кореспонденту "Нашого покоління" розповідає ветеран війни і праці, генеральний директор колективного виробничо-торгового взуттєвого підприємства Павло ТАРАСЮК

************************************************************
     Наша довідка:
     ТАРАСЮК Павло Юхимович. Освіта вища. Закінчив Київський інститут легкої промисловості. За фахом інженер. Кандидат технічних наук, професор. Герой Соціалістичної Праці. Нагороджений орденом "За заслуги" II та III ступенів.
********************************************************

     "У наших чоботях дійшли до Берліна…"

     Здавна киянам була відома вулиця Цитадельна. Тут у 1867 році згідно з імператорським указом була заснована військово-обмундирувальна майстерня, що підпорядковувалася окружному інтендантському військовому управлінню. Майстерня діяла до 1917 року, а з 1922-го на її базі було створено Першу взуттєву фабрику. Підприємство обладнали новою технікою. Побудували нові корпуси.
     Можна лише приблизно порахувати, скільки полків, корпусів і армій взули кияни у міцне й надійне взуття. А коли почалася Велика Вітчизняна війна і фашистські полчища дійшли до Києва, 1-шу взуттєву евакуювали до міста Кузнецька. Там підприємство налагодило масовий випуск добротного взуття.
     - У наших чоботях, - каже Павло Юхимович, - червоноармійці дійшли до самого Берліна. - Коли ж у 1943-му столиця України була звільнена від німецько-фашистських окупантів, почалася відбудова фабрики. Вже через три місяці після визволення почав працювати перший цех, а в 1944-му стали до ладу й інші цехи.

     Нове тут сприймали завжди

     Через 10 років після війни на 1-й фабриці було змонтовано перший в СРСР прес-конвейєр, а незабаром закладено цех № 5 для виготовлення взуття на основі хімічної технології кріплення. Інженерна думка не зупинялася на досягнутому. З середини 60-х років розпочато повну реконструкцію підприємства.
     Фабрика стала експериментальним підприємством галузі. Тут відпрацьовувалися, вдосконалювалися технології кріплення підошов із застосуванням найновіших науково-технічних розробок. На фабриці розробили новий тип шкіри для виготовлення верху взуття, а також термостійкої - для низу. Фахівці 1-ої взуттєвої створили надміцні клеї.
     На основі нових методів київські взуттєвики розгорнули масовий випуск добротної продукції. Зв'язок науки і виробництва тут був міцним завжди, та це й зрозуміло: адже керівник фабрики Павло Тарасюк - водночас і досвідчений інженер-виробничник, і вдумливий учений. Не випадково фабрика стала експериментально-дослідним об'єднанням.
     Перехід на нові умови господарювання не відбив у киян смак до науково-технічного прогресу. Тому і в роки становлення незалежної України йде реконструкція підприємства, налагоджуються ділові зв'язки з Італією, Німеччиною, Польщею. Взуття експортується до В'єтнаму і Куби, Афганістану й Монголії, Конго і Нікарагуа.

     Знати діло, знати людей…

     Торік Павло Юхимович відзначив півстолітній ювілей своєї роботи на рідному підприємстві. Адже він працює тут з 15 серпня 1952 року! Коли за направленням Інституту легкої промисловості молодий спеціаліст Тарасюк прибув на фабрику, тодішній директор Бородай сказав Павлові: "Інститут тобі дав знання, а я даю ключі від нового цеху. Ми щойно підняли його з руїн. Там ще немає жодного працівника, ти - перший! Набирай жінок, і - до діла!.." Тож молодий спеціаліст оволодів ще й мистецтвом роботи з людьми, що так важливо для лідера колективу!
     Незабаром Павло Юхимович став начальником цеху. Згодом перейшов на громадську роботу, де збагатився його досвід керівника. У 1970 році його призначили генеральним директором взуттєвого об'єднання. На цій посаді він і досі!..
     - Дуже вдячний колективу, який вивів мене в люди! - каже Павло Юхимович. - Хіба б удалося мені досягти успіху, якби я не спирався на досвід наших чудових фахівців! А прийшов я на фабрику лише з фронтовим досвідом, у тому числі й тим, якого зазнав разом з тяжким пораненням. І ось уже півстоліття - разом з колективом. Усе, чого ми досягли, - результат нашої спільної напруженої праці.
     - Завдяки чому ж удалося досягти таких вагомих здобутків? Що спонукало Вас, маючи величезне навантаження на виробництві, зайнятися ще й науковими розробками?
     - Ми завжди дбали про освіту, навчання й перенавчання кадрів. А високоосвіченими працівниками має керувати справді компетентна людина. Колись адмірал Флоту Кузнєцов сказав: "Чим вищий освітній рівень підлеглих, тим вище повинен стояти їхній керівник". На моє переконання, наука підприємству потрібна так само, як і виробництво - науці. Вони пов'язані однією ниточкою. А найголовніше - знати діло, вміти добирати кадри, навчати їх працювати правильно, розумно. Якщо між керівником і підлеглими надто велика дистанція, - толку не буде!
     - Ну, а тепер уже не займаєтесь наукою?
     - Уявіть собі, займаюсь. Приходжу додому з роботи, обов'язково щось читаю, пишу. Дружина запитує: "Ну, що ти там усе пишеш?" Так, я маю ще багато чого сказати. Вже написав 23 книги та брошури, понад 400 статей. Чимало уваги приділяю проблемам виховання в працівниках порядності, чесності, почуття відповідальності, постійного прагнення до самоосвіти, підвищення професійного рівня. Що забезпечує успіх в управлінні виробництвом? Передусім - це виховна робота, і хто її недооцінює, той чимало втрачає. Так казав я тридцять років тому, так кажу тепер, на цьому стоятиму до кінця свого життя. Адже народжуються люди однаковими, а поганими чи добрими вони стають під чиїмось впливом. Тож неодмінно слід приділяти постійну увагу вихованню кадрів, і тоді все буде гаразд. Долю науково-технічного прогресу, як і виробництва, вирішують люди. Помиляються ті, хто вважає, що все вирішують гроші. У кінцевому підсумку - все ж таки люди!

     Обсяг виробництва можна збільшити в 10 разів.
Якщо розв'язувати соціальні проблеми"

     Кадри професіоналів за день не сформуєш. А щоб нарощувати потужності підприємства, збільшувати обсяги виробництва, потрібні досвідчені інженерно-технічні працівники, потрібні робітники високої кваліфікації.
     - Чи можна збільшити виробництво продукції? Та хоч у 10 разів! - каже Тарасюк. - Але для цього неодмінно треба глибоко вивчити соціальні проблеми, головне, розв'язувати їх, турбуватись про людей.
     Павло Юхимович пригадав одну з таких проблем, з якою довелось йому зіткнутися ще в молодості. Він добре пам'ятає, як у 50-ті роки минулого століття на фабрику приходили працювати сироти. Дівчата і юнаки, батьки яких загинули на фронті, потребували особливої уваги. У післявоєнні роки важко було всім, але сиротам - найтяжче. Їх треба було лікувати, вчити, виховувати, а часом і перевиховувати. На підприємстві був створений спеціальний штаб виховної роботи серед сиріт. Організували для них безпосередньо на підприємстві і профілакторій, і наркологічний кабінет, і жіночу консультацію. Так само - конкретно, по-діловому - підходив Тарасюк і до розв'язання багатьох інших соціальних проблем колективу.
     Виважена, цілеспрямована соціальна політика - неодмінна умова успіху підприємства. Це блискуче підтвердив на ділі колектив київських взуттєвиків, який під керівництвом Тарасюка протягом 20 років підряд посідав перше місце серед усіх взуттєвих підприємств колишнього Радянського Союзу, отримував цілком заслужені нагороди, перехідні прапори і премії.

     "Наша гордість - ветерани!"

     Своїм розумом, своїми руками взуттєвики створили і міцну економічну базу, і добру славу свого підприємства. З повагою говорить Тарасюк про колишнього директора фабрики Івана Костянтиновича Бородая, про Олега Яковича Кас'яненка (який після 1-ї взуттєвої ще 17 років працював міністром легкої промисловості). До речі, на різні керівні посади до різних організацій і установ з цього колективу було висунуто 137 осіб! Павло Юхимович намагається їх рахувати - Корнієнко, Винничук, Кубраченко, Чередниченко… Хіба всіх одразу пригадаєш!..
     - Фабрика й справді стала кузнею кадрів, - мовить він і замислюється. - Один у полі не воїн, кажуть… Та часом і один може стати воїном, якщо трудиться з віддачею. Але при цьому - обов'язково спираючись на колектив. Саме такий підхід знаходить схвальний відгук у колективі. Люди дуже тонко відчувають морально-психологічну атмосферу, і коли бачать, що їхню думку поважають, до них прислухаються, то й у відповідь позитивна реакція, активна підтримка будуть забезпечені.
     Знову й знову повертається Павло Юхимович до своєї стрижневої ідеї: підприємство - в людях! І знову спогади… Костянтин Олексійович Гладиш… Який фахівець! Упродовж 25 років був заступником директора. А головний інженер Анатолій Іванович Аноп… Скільки в ньому було енергії, скільки інженерних ідей!.. А начальник КБ Яніна Онуфріївна Воронцова!.. А ще Краснопольський, Маслеников, Давиденко, Москаленко, Гайдук, Когановський, Лазебний, Тротинський, Янченко… Покоління працелюбів, професіоналів… Ветерани - гордість підприємства. В об'єднанні ще й сьогодні працюють 70-літні ветерани праці Сербин і Городецький. Аксакали, як сказали б про них на Сході… Великий авторитет у колективі мають Тетяна Ілліна, Тетяна Воїнова… Ні, краще не буду перераховувати, бо це просто неможливо - назвати всіх! Такий славний колектив склався!..
     - А як же сьогодні? Справляєтесь із завданням у нових умовах?
     - Звичайно, проблем у галузі й на підприємстві багато. Але… Не ті в нас люди, щоб скласти руки й чекати, коли хтось прийде й вирішить за нас усі питання. Знову ж таки, виконуємо поставлені завдання саме завдяки традиційній взаємній підтримці, вмінню зосередитись на головному, не розслаблятися, не втрачати оптимізму. Вірю: колись усе-таки в країні буде порядок!
     - Але ж до того "колись" ще треба дожити, а нагальні проблеми виживання треба розв'язувати вже сьогодні.
     - У нинішні тяжкі часи найменш захищеними виявились пенсіонери. Тому для нас дуже важливо, щоб у першу чергу підтримати ветеранів. Адже вони так багато зробили для свого рідного підприємства! Їх у нас близько 700. Наші фінансові можливості, на жаль, украй обмежені, але все ж таки про ветеранів ми не забуваємо, надаємо, хай і скромну, але реальну допомогу. Видаємо пайки, запрошуємо їх і на святкування Дня Перемоги, і 23 лютого, і в День людини похилого віку, в День інвалідів. Ми їх привітаємо, вони - нас, поспілкуємось, пригадаємо прожите. Все це - по-людськи, не формально, в дружній атмосфері. Адже їхнє життя - це і наше життя. Ми всі - одне покоління…

Ігор РУСАНІВСЬКИЙ,
спеціально для "Нашого покоління".



 ВИЙШОВ 3-Й НОМЕР ГАЗЕТИ ВАП "50 ПЛЮС".

     Цей  номер  відкривається повідомленням про те, що Рада ВАП звернулася до Конституційного Суду України з приводу конституційності законодавства України щодо обмеження віку перебування на державній службі.
     На першій сторінці опублікована стаття "Подайте владі на пенсійну реформу!". В ній містяться критичні зауваження щодо зволікання влади з упровадженням нової системи пенсійного забезпечення в Україні. В цьому плані Україна відстала від багатьох країн на пострадянському просторі. За 12 років незалежності ми так і не розпочали реформування пенсійної системи, тоді як Росія, Білорусія, Казахстан вже істотно просунулися в цьому напрямі, не кажучи вже про країни Прибалтики, а також ряд держав Європи. Наприклад, Угорщина вже завершила реформування пенсійної системи.
     У нас же й досі не прийняті закони, без яких неможливо від слів про необхідність реформи перейти до практичних кроків.
     У статті підкреслюється масштабність допомоги, яку надає американська компанія PADCO в рамках проекту "Впровадження пенсійної реформи в Україні". PADCO провела багато конференцій, семінарів, тренінгів спільно з Міністерством праці і соціальної політики, Пенсійним фондом України та Комітетом Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Водночас висловлено сумнів у тому, що найближчим часом "віз пенсійної реформи" зрушить з місця, оскільки, на думку автора статті, "нашій владі (всім її гілкам!) не до пенсіонерів".

Член ВАП, колишній інженер Чорнобильської АЕС Інна Захарова.
     Під рубрикою "Слово - членам ВАП" публікуються міні-інтерв'ю з членами Асоціації - колишнім інженером Чорнобильської АЕС Інною Захаровою, помічником генерального директора Колективного виробничо-торгового взуттєвого об'єднання "Київ" Іриною Гончарук, президентом Спілки громадських організацій інвалідів м. Києва Олександром Можаєвим та пенсіонеркою, інвалідом 2-ї групи Валентиною Верниховською.
     "ВАП - це так несхоже на чиновників! - говорить Інна Захарова. - У виконавчій дирекції ВАП такі щирі й привітні співробітники!.. Я безкоштовно отримала від них журнали, газети, а також ліки й вітаміни". Протягом 5 місяців Захаровій завдяки програмі ВАП щодо надання знижок на товари та послуги вдалося зекономити 51 гривню. А нещодавно на покупці меблів - ще 34 гривні. Отже, за півроку членства у ВАП - 85 гривень економії.
     Раніше газета "50 плюс" виходила на 8-ми , а цей номер - на 12-ти сторінках. В ньому вміщено ряд матеріалів, присвячених різним проблемам охорони здоров'я, лікування хвороб, народній медицині.



 ВИЙШОВ З ДРУКУ КАТАЛОГ "КРОКИ НАЗУСТРІЧ"

 ПО ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ВІДДІЛЕННЮ ВАП

     Всеукраїнська   асоціація   пенсіонерів   розширює мережу підприємств, організацій та установ, які беруть участь у програмі знижок. Не так давно було зареєстроване Хмельницьке обласне відділення ВАП, а вже більш як 140 партнерів люб'язно погодилися надати знижки на товари та послуги членам Асоціації - хмельничанам. Всі вони увійшли до каталогу "Кроки назустріч", підготовленому і виданому (коштом ВАП) Видавничим домом "ІНФОЦЕНТР" - офіційним видавцем Всеукраїнської асоціації пенсіонерів.
     Серед представлених у каталозі підприємств, фірм, установ, медичних закладів є такі, які надають членам ВАП досить істотні знижки. Так, аптека "Верманна", аптеки по вулицях Кам'янецькій і Курчатова, а також кілька аптечних пунктів надають знижки на медикаменти - 15 %, п'ять магазинів "Оптика" за таку послугу, як вставлення лінз в оправу, беруть з членів Асоціації на 50 % менше. Офтальмологічний центр "Окуліст" таку ж знижку для членів ВАП надає на виготовлення окулярів.
     МП "Альтернативна медицина" на комп'ютерну діагностику і лікувальні процедури надає знижки в розмірі 20 %, приватне підприємство "Сімейний лікар" - 25 % за діагностику та лікувальні програми, приватний підприємець О. В. Медведчук - від 10 до 50 % на різні види лікувального масажу. Продуктовий магазин "ЕЛЛАДА" надає знижку 10 % на всі види продовольчих товарів. У ремонтному підприємстві ТОВ "СІКАФ" пенсіонер - член ВАП тепер має змогу відремонтувати свій автомобіль на 10 % дешевше, а в магазині "CANON" заощадити 40 % від вартості виготовлення фото на документи.



 ГОЛОВА РАДИ ВАП В. ДЗЬОБАК ЗДІЙСНИВ ВІЗИТ - ВІДПОВІДЬ
 ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ПЕНСІОНЕРІВ

Президент Європейського Союзу пенсіонерів доктор Бернхард ВОРМС і Голова Ради Всеукраїнської асоціації пенсіонерів Володимир ДЗЬОБАК. Берлін.
     На  запрошення  Президента   Європей- ського Союзу пенсіонерів (ЄСП) доктора Бернхарда ВОРМСА Голова Ради Всеукраїнської асоціації пенсіонерів Володимир ДЗЬОБАК нещодавно відвідав штаб-квартиру цієї міжнародної організації у Берліні.
     Це був візит-відповідь (після того, як доктор Б. ВОРМС побував у цен- тральному офісі ВАП у Києві восени 2002 року).
     Керівник Всеукраїнської асоціації пенсіонерів ознайомився з роботою ЄСП, мав бесіди з його співробітниками, вивчав досвід боротьби за права літніх людей у країнах Західної Європи. Бернхард ВОРМС, який водночас очолює і Німецький Союз пенсіонерів, поділився досвідом і планами роботи по забезпеченню прав пенсіонерів у ФРН, розповів українському гостю про те, як здійснюється співробітництво між національними союзами пенсіонерів з Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями. Він також підтвердив своє рішення, висловлене під час його перебування в Києві, щодо прийняття Всеукраїнської асоціації пенсіонерів до Європейського Союзу пенсіонерів.
     Під час зустрічей у Берліні керівники національних громадських організацій пенсіонерів обговорили перспективи подальшої співпраці, обмінялися думками з приводу актуальних питань боротьби за підвищення якості життя пенсіонерів, за втілення в життя основоположних принципів рівності громадян, додержання їх конституційних прав без будь-яких спроб обмежити їхні права за віковим цензом.
     Володимир ДЗЬОБАК подякував докторові Б. ВОРМСУ та його колегам за дружній прийом, а також за надану можливість ознайомитись із культурними та історичними пам'ятками столиці Німеччини.



 Пам'ять про 25 600 загиблих наших співвітчизників не повинна
 згаснути!

Під час зустрічі у штаб-квартирі МУСУВ. Зліва направо: О. Б. ПОДВОЙСЬКИЙ, Анатолій ЗІЛЬБЕРНАГЕЛЬ, В. І. БАКУШИН, пані Люся ЗІЛЬБЕРНАГЕЛЬ,
Ж.-К. БЮРЖЕЙР


Член Ради ВАП, головний редактор журналу "Наше покоління" О. О. КРАВЧЕНКО та Голова Комітету охорони пам'яті УАПЦ А. ЗІЛЬБЕРНАГЕЛЬ.
     Наприкінці    квітня   до   Києва   прибула делегація із Франції на чолі з паном Анатолієм ЗІЛЬБЕРНАГЕЛЕМ. У Між- народному Українському союзі учасників війни (МУСУВ) відбулася зустріч українців Франції Анатолія та Люсі Зільбернагель, французького підприємця Жан-Клода БЮРЖЕЙРА з Головою МУСУВ Василем БАКУШИНИМ, Головою Міжнародної комісії МУСУВ Олександром ПОД- ВОЙСЬКИМ, членом Ради Всеукраїнської асоціації пенсіонерів (ВАП), головним редактором журналу "Наше покоління" Олегом КРАВЧЕНКОМ, працівниками МУСУВ, заступником головного редактора газети ВАП "50 плюс" Ігорем РУСАНІВСЬКИМ.
     Гості з Франції презентували книгу Габрієля Беккера "Табір у Бан-Сен-Жані (1941-1944). Правда про захоронений сором", перекладену українською мовою і видану торік стараннями Парафії Всіх Святих Української Автокефальної Православної Церкви Східної Франції, а також відеофільм про відкриття пам'ятників 22 000 і 3600 загиблим радянським воїнам, які потрапили в полон і були заморені голодом та знущаннями в гітлерівських концтаборах у Бан-Сен-Жані та Буле (Большен). Фашисти об'єднали ці табори смерті, в яких переважну більшість в'язнів складали українці, в один табір "Цвайглягер". Українці називали його "Чорний табір".
     Пан Анатоль розповів про те, як французькі громадяни (і українці, й французи) дбають про увічнення пам'яті загиблих, які проблеми доводиться долати Парафії, яку він представляє. Він висловив надію, що й українська сторона візьме посильну участь у цій благородній справі. "Було б дуже добре, якби Україна прислала на ті кладовища у Франції кам'яні хрести зі знаменитих коростишівських гранітів. Ми б знали, що це - пам'ять з рідної нам України".
     Звернення парафіян УАПЦ Східної Франції до української преси вміщене на Сайті Всеукраїнської асоціації пенсіонерів (див. розділ "Контакти").



 БЕЗКОШТОВНИЙ СИМФОНІЧНИЙ КОНЦЕРТ ДЛЯ ПЕНСІОНЕРІВ

Генеральний директор Фонду соціального захисту вчених, член ВАП Лариса ЧЕРЕДНИЧЕНКО з артистами філармонії.


Керівник Дніпропетровського обласного відділення ВАП Томара ЗАГРЕБЕЛЬНА вручає набір медикаментів члену ВАП Андрію Моїсейовичу ПЛОХОМУ.
     Напередодні всенародного свята - Дня Перемоги - Дніпропетровський Фонд соціального захисту вчених та членів їх сімей спільно з Дніпропетровським обласним відділенням ВАП організували безкоштовний симфонічний концерт для пенсіонерів.
     Як повідомила генеральний директор Фонду Лариса Лук'янівна ЧЕРЕДНИЧЕНКО, на звернення щодо проведення цього концерту з готовністю відгукнулися не тільки артисти Дніпро- петровського театру опери та балету, музиканти симфонічного оркестру, а й керівники міста, ректори дніпропетро- вських вузів. Керівник обласного відділення ВАП Тамара Валентинівна ЗАГРЕБЕЛЬНА від імені Всеукраїнської асоціації пенсіонерів поздоровила членів ВАП, усіх літніх людей - ветеранів війни та праці - з великим святом і запросила їх на святковий концерт.
     - А у нас на черзі, - каже Лариса Лук'янівна, - ще одна спільна акція: після свята, в середині травня, ми маємо підбити підсумки і привітати переможців 1-го етапу Конкурсу на кращу концепцію гуманітаризації освіти. У цьому конкурсі беруть участь і ветерани вищої школи, і молоді вчені. До речі, з метою залучення свіжих сил до наукової діяльності та заохочення молоді, за ініціативою ветеранів ми також проводимо конкурс на кращу завершену наукову розробку серед молодих учених Дніпропетровської області.



 ВИЙШОВ 2-Й НОМЕР ГАЗЕТИ "50 плюс". НОВІ СВІДЧЕННЯ ДІЄВОСТІ
 ПРОГРАМ ВАП.



Член ВАП Тихон Тихонович ЗАМУЛА - учасник Параду Перемоги.
     У  переддень  свята  - Дня Перемоги - вийшов дру- ком 2-й номер газети Всеукраїнської асоціації пенсіонерів "50 плюс". Він і присвячений цьому світлому святу, яке разом з ветеранами Великої Вітчизняної війни відзначають мільйони людей як в Україні, так і в країнах СНД. Відкривається цей номер інтерв'ю з учасником Параду Перемоги 1945 року, членом ВАП Тихоном Тихоновичем ЗАМУЛОЮ, головою Ради ветеранів Придніпровської державної академії будівництва і архітектури (м. Дніпропетровськ).
     Поряд з тематичною добіркою матеріалів, присвячених знаменній даті, в газеті вміщені доповнення та зміни до каталогу "Кроки назустріч". Цей каталог був надрукований у першому номері журналу ВАП "Наше покоління", що вийшов наприкінці лютого 2003 року. В ньому були опубліковані дані про підприємства, установи, організації, які беруть участь у програмі ВАП з надання знижок на товари та послуги.
     Цікаво, що тоді кількість таких партнерів Асоціації становила 651, а з урахуванням доповнень усього через два місяці їх чисельність зросла до 695. Якщо ж до цієї цифри додати кількість філіалів і дрібних кіосків, де також надаються знижки на товари та послуги для членів ВАП, то загальна кількість наших партнерів досягає майже 800!
     Детально ознайомитися зі змістом газети і надрукованим каталогом можна в розділі "Видання".