ПРОПОВІДЬ З ПОДВІЙНИМ ДНОМ
В Інтернеті з'явилися відеоролики з проповідями ієромонаха Антонія Шляхова. Як і в мільйонів росіян (і віруючих християн, і атеїстів, і представників інших конфесій), у голові ієромонаха Антонія намішано всього – і від святих, і від лукавого. І простому смертному, невтаємниченому в тонкощах богослів’я, в хитросплетіннях влади, в демагогії політиків, складно розібратися в тому, де він справжній християнин, а де такий же слуга диявола, як і ті, кого він так шалено бичує.
І тому важко сказати, чого більше в його проповіді – допомоги людям у пошуках істини, емоцій самого ієромонаха чи заплутування та обману. Та й не все гаразд у Антонія з християнськими чеснотами, коли він дозволяє собі такі, наприклад, далекі від християнства вислови: «Так, может, и правда, стоит разбомбить», або «По законам военного времени его расстрелять надо бы».
Як на проповідь Антонія відреагує більшість українських громадян, які рішуче засуджують агресивну політику Росії, котра розв’язала війну проти України? Напевне, скажуть: «О-ооо! Так це ж – наша людина! Бач, він не проти того, щоб і Путіна розстрілять!».
Мільйони громадян України ненавидять Кирила Гундяєва за те, що він благословляє війну проти України. І тому ті з них, кому потрапить на очі цей відеоролик, неодмінно з прихильністю сприймуть проповідь ієромонаха Антонія, в якій він піддає Кирила нищівній критиці.
І тут же, розповідаючи про Луганськ, він бандитів-бойовиків, озброєних путінською Росією, називає ополченцями, а армію України – окупантами!.. Схоже, вся його риторика дуже добре узгоджена з російською воєнщиною, де Путіна критикують не за війну проти України, а за недостатню рішучість і масштабність цієї війни!
Слухаючи проповідь Антонія, починаєш розуміти, звідки пішло відоме ще в Російській імперії гасло чорносотенців: "Бей жидов, спасай Россию!" Звинувачуючи "жидів" у всіх бідах Росії, Антоній не робить ніякої різниці між "жидом Путіним", за чиїми наказами починалися війни в Грузії, Молдові, Україні, і "жидом Нємцовим", який виступав проти війн і який став жертвою путінської хунти.
Не вдаючись до детального аналізу проповіді Антонія, котрий разом з правильними речами намагається підмішати до богоборчих істин і українофобію, і антисемітизм, і шовінізм, і махровий російський націоналізм, я все ж не можу не застерегти користувачів інтернету, які слухають подібні «одкровення» російської попівщини, від наївного і довірливого сприйняття того, що несе їм такий відеоролик. Адже, як слушно зауважив патріарх Філарет, «Засобом богоборства у наші дні є спотворення істинного християн¬ства і підміна його хибними релігійними поглядами. Євангеліє, доступ до якого сьогодні мають усі, стає об’єктом особистого переосмислення, перетлумачування на свій лад, а не так, як учить Церква. Були часи, коли і віруючі, і невіруючі не мали можливості прочитати Слово Боже, а священики вимушено мовчали, зв’язані негласною забороною правителів світу цього. Але навіть тоді не було таких перекручувань на релігійній ниві. Тепер же, коли Святе Писання та інші церковні книги легше придбати, ніж хліб насущний, на православне вчення обрушився потік брехні під виглядом євангельського вчення. Ці так звані проповідники несуть віроломство під виглядом віри, провіщають антихриста під іменем Христа, прикривають правду неправдою, хитрістю перекручують Істину».
Антоній з гнівом критикує тих церковників на чолі з Кирилом Гундяєвим, які погрязли в гріхах. Але він також грішить, перекручуючи істини, підміняючи істини, змішуючи правду з неправдою та напівправдою, як це повсякденно роблять трубадури путінської пропаганди. І тут знову варто прислухатися до патріарха Філарета, який каже: «Настав такий час, коли храми відкриваються, реставруються, будуються. Їх стає навіть більше, ніж можна знайти богомольців. Потрібно б радіти цьому, але не будемо поспішати. Видимість духовного відродження є, а духу християнського нема. Нема духу любові, Духу Божого, Який творить духовне життя. Церква стала предметом особистої наживи. У Церкву посунули люди невіруючі. Навколо царює дух злоби, розбрату, ненависті і підозри. Багато які священнослужителі, начебто люди церковні, і ті дозволяють собі ходити у похотях сердець своїх. Вони начебто моляться Богові і в той же час живуть у гріху. Бог не чує молитов таких священиків. А диявол, не зв’язаний силою Божою, творить через спокушених ним людей злі діла. Людина, відкидаючи добро і обираючи зло, стає співучасником темної сили у боротьбі прoти Бога».