DER BLOCK DES VERFASSERS:

ОСЬ ВОНА, НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ!


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ В. В. СИРОТЕНКУ (ВЕРБИЦЬКОМУ)


****************

Дякую за вірша «Новый год, Украину майданит»! Написано сильно, публіцистично, влучно.

 

Є кілька зауважень, але то дрібниця порівняно з загальним враженням. Може, зустрінемося на Майдані, тоді й висловлю літературну (й не тільки) критику. Але одне зауваження все ж таки хочу оприлюднити. При всьому тому, що Мінюст зареєстрував півтори сотні партій в нашій державі, я переконаний в тому, що партій в Україні поки що немає. Про більшість з них узагалі немає сенсу говорити – то такі собі «метелики», дрібнота. Партій у повному розумінні цього поняття у нас ще не створили. Є те, що Ви назвали бізнес-клубами.

 

Насправді це переважно політичні центри мафіозно-кланових угруповань. Бізнес-клуб практично нікому шкоди не завдає, а політичні центри бандократії – це  вогнища зла, небезпека для народу України, запеклі противники демократії, дуже небезпечні антиподи громадянського суспільства.

 

Без громадянського суспільства Україна – беззахисна, її прибрали до рук бандократи. Дехто з наших демократів поспішив оголосити про створення в Україні громадянського суспільства. Насправді ми маємо лише перші паростки такого суспільства. Найперші пробилися з-під асфальту в 2004 році, а більш рясні - в 2013-му.

 










Для того, щоб у державі з'явилося громадянське суспільство в повному розумінні цього слова, потрібні:

 

- по-перше, час;

- по-друге, справжні, боєздатні, незалежні й могутні профспілки;

- по-третє, – справжнє , самодостатнє місцеве самоврядування.

 

Про яке громадянське суспільство можна говорити, якщо роботодавці абсолютно випали з-під контролю громадськості, якщо права трудівників порушуються щодня, щогодини, якщо всі органи влади закривають очі на наявну дискримінацію громадян літнього і похилого віку, якщо в столиці України кілька років немає міського голови, відсутні ради в районах міста Києва?! Наприклад, населення Деснянського району столиці – понад 362 тис. чол., у Солом’янському районі – більш як 351 тис. чол., у Дніпровському районі – майже 349 тис. чол., у Святошинському – більш як 337 тис., в Оболонському – понад 317 тис.  Це – більше, ніж в таких обласних центрах, як, приміром, Ужгород, Луцьк, Тернопіль, Чернігів, Черкаси, Житомир, Кіровоград, Полтава тощо. А ось районних рад у столичних районах немає!.. Хіба не безглуздя?! Місцеві громади позбавлені можливості щонайменшою мірою впливати на соціально-економічний і культурний розвиток районів – їм диктує свою волю влада через голів районних державних адміністрацій, котрих призначає та звільняє тільки президент! Отже, влада свідомо порушує статтю 7 Конституції України, якою гарантується місцеве самоврядування! Влада порушує і статтю 38 Основного Закону України, а саме – право громадян столиці вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування (бо ці органи просто знищила Верховна Рада, а президент таке абсурдне рішення підтримав!).

 

Тільки при наявності справді зрілого громадянського суспільства влада всіх рівнів змушена прислухатися до громадської думки. Тільки при наявності справжнього громадянського суспільства масовий вихід громадян на майдани країни змусить владу підкоритися волі народу. В тих країнах, де є громадянське суспільство, влада не сміє ігнорувати громадську думку. Там, у разі масових акцій протесту уряд не чекає, поки його викинуть, а за власною ініціативою подає у відставку.

 










Жодних «пряників» в ЄС нам не обіцяють (так само, як і в Митному союзі). Стати на шлях до утвердження європейських цінностей – значить обрати надзвичайно важкий і тернистий шлях до кращого життя. Воно (краще життя) можливе лише в кінці цього важелезного шляху. І потрібна сміливість, потрібен дуже істотний стимул, щоб взяти на себе тягар серйозних випробувань у поступі до європейських стандартів життя. Таким стимулом для мітингувальників Майдану є зразок таких країн, як Швеція, Норвегія, Німеччина, Франція, Бельгія, Італія. В чому головна причина неухильного прогресу в країнах Західної Європи? Насамперед, у наявності в них зрілого громадянського суспільства. Там діють принципи трипартизму (це коли баланс рівноваги в суспільстві забезпечується розумним поєднанням інтересів трьох складових: роботодавців, профспілок та уряду. Як тільки порушується ця рівновага, виникають конфліктні ситуації, але вони досить швидко врегульовуються взаємними домовленостями цих трьох сторін). І при наявності громадянського суспільства жоден політик не посміє зневажливо ставитись до голосу народу.

 


















У нас же влада відгороджується від народу заслонами «Беркутів», «Тигрів», «Барсів», «Пантер» та інших «звірів»! Ми вже давно годуємо півмільйонну армію міліції та внутрішніх військ, які мають головним завданням – дотримання  "порядку" – того  порядку, який потрібен насамперед можновладцям, а не суспільству. І можновладці зробили все, щоб міліція, прокуратура, суди захищали саме їх, а не народ, на шиї якого сидить вся ця орда. Прикладів цього, на жаль, тисячі! Досить лише згадати події у Врадіївці, безпрецедентне побоїще на тому ж таки Майдані Незалежності, численні факти побиття журналістів. Рівень довіри до міліції, прокуратури, судів настільки низький, що проти цього факту не може заперечити навіть влада, якій вони служать.

 

Ось чому при всій моїй повазі до Майдану я далекий від ілюзій щодо його готовності конкурувати з політичними центрами мафії, у яких великі гроші, на боці яких поліцейська держава, які, подібно до вірусу,  виробили своєрідний імунітет проти дій Майдану. Цинічно ігноруючи громадську думку, наймити олігархії добре розуміють, що абсолютна більшість наших співвітчизників категорично проти громадянської війни, а мирні способи протесту можновладці сприймають як тимчасові незручності, а не як серйозну загрозу їхньому володарюванню.

 









Україна дуже довго спала, і Майдан – це  всього лише її пробудження. Тож не слід надто переоцінювати роль Майдану, а треба всім нам докладати максимум зусиль для того, щоб ростити справжні потужні профспілки, щодня, щогодини добиватися становлення самоврядування, вести копітку роз'яснювальну роботу серед громад у кожному місті, кожному селищі, кожному селі. Роботи аж надто багато – тяжкої, цілеспрямованої, щирої.  А без цього є великий ризик "заболтать" ідеї Майдану.

 













Скептики вважають Майдан поза ідеєю, нібито це всього лише сплеск емоцій «натовпу». Та хай вони пильніше придивляться до життя Майдану, і вони зрозуміють, що відсутність профспілок, неповноцінність місцевого самоврядування, недолугість так званих партій громада прагне компенсувати ось цим Великим Мирним Стоянням заради створення громадянського суспільства в Україні. Що може бути сильніше цієї національної ідеї – ідеї створення громадянського суспільства?! 

 

З повагою,

Олег КРАВЧЕНКО, пенсіонер,

член Національної спілки журналістів України.

 

Kravchenko Oleg

загрузка...
Blogs
Dziobak Volodymyr Dziobak Volodymyr РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Alle Blogs
DER BLOCK DES VERFASSERS
Alle Spalten author
Anträge der USU
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Details Vorschläge unterbreiten
Umfrage
{}