DER BLOCK DES VERFASSERS:

ВІТЧИЗНЯНА ПРОТИВІРУСНА НОРМОТВОРЧІСТЬ ЯК ПРОДОВЖЕННЯ СПІЛКУВАННЯ ЗЕ-КОМАНДИ ЗІ СВОЇМ ВИБОРЦЕМ

Вступ

Коронавірус SARS-CoV-2 випробовує на міцність усі системи української держави: політичну, економічну, соціальну, трудову, медичну тощо. Не залишилась осторонь вірусної атаки й вітчизняна правова система. Попри здавалося б законодавчу унормованість питання протидії розповсюдженню інфекційних захворювань, ми стали свідками наявності очевидних нормативних прогалин та владної неспроможності використання правових інструментів для запобігання розповсюдження інфекції.

Ми розпочинаємо інформувати наших читачів щодо запровадження державою правових заходів і механізмів протидії розповсюдженню інфекції та частково здійснюватимемо їх правовий аналіз.

Наш підхід до ситуації, що склалася у цій сфері полягає в наступному. Ми розуміємо неконституційність та незаконність частини запроваджених державою та органами місцевого самоврядування обмежень. З іншого боку, ми розуміємо необхідність впроваджених заходів в умовах тотального розвалу державного управління, некомпетентності влади та продемонстрованого рівня свідомості більшості населення, що проживає в нашій державі.

Враховуючи зазначене, на першому етапі ми обмежимося описом запроваджених правових механізмів та необхідних дій для дотримання запроваджених вимог.

На другому етапі, після послаблення (або ближче до закінчення) карантинних заходів, ми спробуємо відповісти на питання про конституційність та законність накладених обмежень для їх можливого подальшого оскарження, недопущення порушення прав людини та запобігання поліцейському свавіллю тощо.

Записка 1. Про запроваджений правовий режим в Україні

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачена можливість запровадження спеціальних адміністративних та медико-санітарних заходів, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб – карантину.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону у рішенні про встановлення карантину, серед іншого, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних та юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України з 12 березня 2020 р. встановлено карантин.

Відповідно до Закону, у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасне і повне проведення профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Основні обмеження, про які зараз багато пишуть (заборона навчання, масових заходів, роботи суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, пасажирські перевезення тощо), запроваджені саме в межах режиму карантину.

Окрім карантину в Україні запроваджений режим надзвичайної ситуації. Цей режим запроваджувався поступово: 16 березня – в Житомирській та Чернівецькій областях, 18 березня – в Київській області, 20 березня в місті Києві, Івано-Франківській та Дніпропетровській областях, 23 березня – в Донецькій, Тернопільській та Черкаській областях, і нарешті 25 березня, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №318-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» – на усій території України.

Такий режим вимагає переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації. Цей режим не слід плутати з режимом надзвичайного стану, який регулюється окремим Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» та вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України. Режим же надзвичайної ситуації регламентується Кодексом цивільного захисту України.

Відповідно до цього Кодексу запровадження «обмежувальних заходів», віднесено до одного з видів аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (стаття 78). У свою чергу, Закон України «Про захист від інфекційних хвороб» визначає обмежувальні протиепідемічні заходи як медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню. Саме про здійснення заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації з боку міністерств та інших суб’єктів говорить відповідне згадане розпорядження Кабінету Міністрів України. Таким чином, карантин треба розуміти як складову заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації.

Записка 2. Про документи

Підпунктом 16 частини другої постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено заборону перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус.

Тож які саме документи повинна мати особа в разі її «перебування на вулицях»? Ми беремо в лапки конструкцію, застосовану нашими нормотворцями з двох причин. По-перше це, пряма цитата відповідної постанови Кабінету Міністрів України. По-друге, таке визначення місцезнаходження особи залишає широкий простір для його розуміння і застосування представниками правоохоронної та судової систем. Причому таке широке розуміння не завжди буде тлумачитися на користь особи. Тож обмежимося лишень рекомендацією мати документ з собою завжди в тому разі, якщо ви покидаєте власне помешкання.

Щодо самих документів, які повинні бути з собою для посвідчення особи, то відповідь на це питання ми знайдемо в Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 13 Закону документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є:

а) паспорт громадянина України;

б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

в) дипломатичний паспорт України;

г) службовий паспорт України;

ґ) посвідчення особи моряка;

д) посвідчення члена екіпажу;

е) посвідчення особи на повернення в Україну;

є) тимчасове посвідчення громадянина України

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 13 Закону документами, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус є:

а) посвідчення водія;

б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;

в) посвідка на постійне проживання;

г) посвідка на тимчасове проживання;

ґ) картка мігранта;

д) посвідчення біженця;

е) проїзний документ біженця;

є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Тож саме один з перерахованих документів повинен бути у особи з собою для виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України, яка, як ми нагадуємо, не дивлячись на усі нюанси і справедливу критику,   є законною до того часу, поки вона є чинною (не скасована Кабінетом Міністрів України або не визнана судом недійсною).

 

Dziobak Volodymyr

загрузка...
Blogs
Dziobak Volodymyr Dziobak Volodymyr РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Alle Blogs
DER BLOCK DES VERFASSERS
Alle Spalten author
Anträge der USU
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Details Vorschläge unterbreiten
Umfrage
{}