НАСМІШИВ ПАН ШУТЕНКО ІЗ «ЗАСТУПОМ», ЯК ЛЯШКО З ВИЛАМИ!..
На його думку, таких людей можна побачити в новій партії «Заступ». Заангажованість автора помітна «неозброєним оком». О, як він намагається переконати громадськість в тому, що це саме та партія, яка може забезпечити розвиток аграрного сектора, як уже він, сердешний, прагне зробити приємне новій політичній силі! Навіть втрачає почуття міри й… дезінформує читачів: «до сих пор в украинском политикуме такой партии не было». Але ж про розвиток аграрного сектора записано в програмах таких партій, як Селянська партія України, Партія відродження села, Політична партія «Селянська Україна», Партія «Об'єднані ліві і селяни», Партія «Селянський блок "Аграрна Україна"», Аграрна партія України, Партія селян, Політична партія «Аграрно-промисловий союз» та інших.
Ну, а про які «нові особи», про які «нові обличчя» згадує шановний політолог? Ні, він не називає жодного конкретного прізвища. Може, розраховує на те, що читачі й так повірять йому на слово (та й логіка тут є своєрідна: навіщо називати прізвища нікому не відомих «нових»?..). Я спробував дізнатись про лідера «Заступу» – і не міг стримати сміх: виявляється, Віра Ульянченко!..
Ну, якщо Ульянченко – новий політик у цій новій партії, тоді хто ж там старий – може, Засуха?.. Не смішіть людей, пане Шутенко! Ульянченко, яка працювала в комсомолі, потім у Радянському райвиконкомі м. Києва, в Радянському райкомі Компартії України, в апараті Верховної Ради, в апараті уряду, яка була головою партії «Наша Україна», головою Секретаріату президента Ющенка, головою Київської обласної державної адміністрації, погодьтеся, ну, аж ніяк не належить до «нових облич», до нових осіб у політиці.
У мене запитання до пані Ульянченко: а хіба в «Нашій Україні» не було аграрної програми? Хто Вам заважав дбати про село? Невже, Ющенко?..
Навіщо знадобилася ще одна партія аграрникам, можна лише здогадуватися. Але більшість подібних політичних організацій зареєстровані десять і більше років тому. Чи звітувала хоч одна з них перед народом про виконання своїх програмних зобов’язань щодо аграрного сектору економіки? Чи збирається «Заступ» хоч трохи глибше «копнути», щоб докопатися до щастя для селян? Якщо вважати автора правим у тім, що такої партії ще не було, то хіба лише тому, що в політиці ми ще не бачили заступа, а тільки вила Олега Ляшка. Може, скоро Міністерство юстиції зареєструє ще одну партію – «Граблі»?..
Ніхто ще не влаштував народний трибунал над злочинною групою сепаратистів із числа нардепів-регіоналів. «Покращення життя вже сьогодні» – таке вони обіцяли в своїх численних рекламах та виступах. Тепер, коли їхній вождь Янукович втік з украденими грошима, коли прикормлені регіоналами сепаратисти Донбасу за підтримки Росії ведуть війну проти України, нардепи від фракції регіонів не склали свої депутатські мандати, а терміново перефарбовуються в інші кольори, перебігають в інші партії, готуючись до позачергових виборів. Їм байдуже, що йде війна, що замість покращення життя нас чекає холодна зима, бо їхній друг і наставник Путін перекрив газ для України. І громадяни, які не чекають від партійних бонз нічого путнього, запасаються про всяк випадок сіллю, сірниками та свічками…
Ніхто не придумав механізму повернення голосів , помилково відданих політикам, партіям і блокам, які обдурили своїх виборців. Щоб ошуканий електорат міг завалити брехливі партії на чергових виборах, голосуючи, скажімо, за них же, але зі знаком «мінус».
Тобто, якщо, приміром, обдурений регіоналом виборець на нових виборах голосує за нього ж, але «мінусовим» голосом, то чим більше такий брехун отримає голосів, тим більша вірогідність того, що він провалиться. Те ж саме й щодо партій і блоків. Але, хоч так, хоч інакше, а при чинному виборчому законодавстві та за наявності таких партій нас чекає чергове розчарування, оскільки обирати знову змушені між поганим і дуже поганим. Мені подобається карикатура Олега Смаля «Електорат», на якій зображений заєць-виборець і плакати цілого гадючника партійних програм, які відрізняються одна від одної лише згинами тіла. Яку з тих гадючок обрати?..
Всього нашим Мінюстом зареєстровано нині діючих 210 партій. Та я все ж наважусь стверджувати: в Україні жодної справжньої політичної партії не існує! Жодної! Бо всі ті, що фігурують у реєстрі Мінюсту, фактично – не партії, а політичні клуби, політичні центри різних «нових старих» та «старих нових» осіб, олігархічних об’єднань, кланів та сімей. Чи не досить уже нам гратися в політику? Чи не настав уже нарешті час розігнати те кубло у Верховній Раді, до якого, мов мухи на мед, так і липнуть «старі нові» та «нові старі»?!
Ні для кого не є таємницею те, що вищий законодавчий орган нашої держави давно вже сприймається в народі, як зграя трутнів, як баласт на спині українського суспільства. Депутати вже настільки зневажають своїх виборців, так безпардонно компрометують своє звання «народних», що можуть демонстративно порушувати Конституцію, суміщуючи парламентські обов’язки з іншою своєю роботою (бізнесом, читанням лекцій, участю в різних шоу тощо). Стало вже звичним явищем, коли важливі законопроекти не можна обговорити й прийняти, оскільки сумісники та прогульники не присутні на своїх робочих місцях, і спікер звертається практично до порожнього сесійного залу.
Особливе обурення викликають постійні факти саботажу з боку депутатів від фракцій регіонів і ЗМС («за мир і стабільність», куди переповзли ті ж таки регіонали та комуністи). Так, так, я відповідально заявляю: ці члени парламенту вдаються до відвертого саботажу, коли НЕ ГОЛОСУЮТЬ, хоча й присутні (зареєстровані) в сесійній залі. В усьому світі член парламенту зобов’язаний брати участь в голосуванні. У нього є три можливості: голосувати або «за», або «проти», або «утримався». НЕ ГОЛОСУВАТИ – це значить саботувати процес голосування. Лише дармоїди можуть так відверто ігнорувати громадську думку, отримуючи непогану заробітну плату і маючи ряд привілеїв, але при цьому практично бити байдики. І коли спікер оголошує результати голосування, надто часто ми чуємо: фракція регіонів – нуль, «за мир і стабільність» - нуль… Та на біса нам такі нулі в парламенті?! Одну фракцію нулів (КПУ), слава Богу, ліквідували. Але ж регіонали продовжують саботаж!
Викликає обурення, коли бачиш, як нардепи можуть вештатись по залу засідань, ігноруючи голосування, вести балачки, повернувшись, вибачте, задницею до президії Верховної Ради, до виступаючих колег. Не соромляться вони чубитися на очах у всього народу. Я вже не хочу давати оцінку таким диким випадкам, коли перший віце-спікер комуніст Мартинюк душив народного депутата, аж поки той не втратив свідомість. Або про те, як регіонал Саламатін стільцем ударив іншого народного депутата, якого забрала «швидка допомога» із струсом мозку (мабуть, саме за цей «подвиг» колишній президент Янукович призначив Саламатіна міністром оборони!). Всі ці та багато інших ганебних історій призвели до стійкої ненависті в народі до прогнилої Верховної Ради.
Президент Порошенко оголосив про розпуск нинішнього складу Верховної Ради, і це, звичайно, правильно. Але особливих радощів виборці не відчувають, бо саботажники завалили прийняття нового закону про вибори, розуміючи, що інакше в них не буде шансів потрапити на «тепленькі місця» вдруге, втретє, а то і вп’яте. Тож знову повернемось до того самого вибору, коли немає вибору. Обирати між Єфремовим і Чечетовим?! Між Шуфричем і Добкіним?! Знову замість об’єднання народних обранців, які живуть інтересами держави, матимемо відчужені, зациклені на протистоянні політичні штаби кланів, мафіозних груп та інших егоцентричних зграй. Замість єдиної країни – знову «лебідь, щука та рак», знову відокремлені, наїжачені одне проти одного береги, знову розкидані по пагорбах і долинах партії, партійки-нулі… Чи будуть вони жити проблемами міст і сіл?
Пригадую, як багато років тому в напівпорожньому залі засідань народний депутат, аграрник з великої літери Плютинський виступав з трибуни парламенту, говорив про пекучі проблеми сільського господарства. Потім зупинив свою промову й окинув оком весь зал. Там точаться розмови, там сміються, там хтось говорить по мобілці, там про щось сперечаються. А більшість робочих місць – порожні. І тоді Плютинський з гіркотою мовив: «Та кому я це все розказую! Хіба це тут комусь потрібно?» – і пішов з трибуни…
Аграрний сектор в Україні справді потребує реформ. Та на які реформи здатні старі й нові партії-метелики? Ми вже «наїлися» реформами під проводом Партії регіонів. Люди ще довго проклинатимуть пенсійну «реформу» Тігіпка, медичну «реформу» Богатирьової. Ми буквально кров’ю розплачуємося за «реформування Збройних Сил», до якого приклали руки численні партії і партійки. Суспільство втомилося від лже-партій та лже-реформ.
Ось на горизонті знову замаячив «новий старий» Тігіпко, колишній перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу, колишній лідер партії «Трудова Україна», колишній банкір, колишній віце-прем’єр-міністр в урядах Лазаренка, Пустовойтенка, Ющенка, Азарова, колишній лідер партії «сильна Україна», яку він спочатку ліквідував, догодивши Януковичу та його камарильї, а тепер реанімував… Нині електорату розказують про неї, нібито це – партія «нового типу»!.. Тримайся, Україно!.. Якщо й тепер цей грошовитий реформатор дорветься до влади, стогнатимеш ти від «реформ», як і всі 23 роки своєї новітньої історії.
Коли Тігіпко «злив» партію «Сильна Україна», щоб увійти в ПРУ (партія регіонів України), він, мабуть, сподівався за цю жертву отримати від Януковича портфель прем’єр-міністра, але не розрахував сили. Азаров був ближче до Пахана… Коли він вирішив забути про ПРУ й відродити «Сильну Україну», не виключено, що мав далекосяжні плани входження до Партії розвитку України, куди перебігають колишні регіонали. Із однієї ПРУ – в іншу ПРУ!!! Все ПРУ та ПРУ! Та скільки ж ви будете перти до влади?! Дайте ж народу хоч трохи відпочити від ваших набридлих облич!..
Та вже довірливим виборцям ЗМІ й різні політологи починають щось плести, нібито всі оті Ульянченки, Тігіпки, Добкіни, Шуфричі, Ківалови, Чечетови, зовсім не ті, що раніше. Вони вже тепер не «старі нові», а «нові старі»…
Ну, хіба не смішно?..
Олег КРАВЧЕНКО,
заступник голови Ради
Всеукраїнської асоціації пенсіонерів,
член Національної спілки журналістів України.
