ОФШОРНЕ ФІГЛЯРСТВО

О Ф Ш О Р Н Е

Ф І Г Л Я Р С Т В О 

Cильні світу цього

знайшли спосіб

казатися

непорочними

Тепер грошовим мішкам зовсім не обов’язково особисто ховатися від податків. За них це роблять ті, хто очолює дочірні компанії по всьому світу (звичайно, офшорному світу!). Про людське око оборот компанії, представленої головним офісом, скажімо, в Києві, перебуває у цілковито законослухняному руслі, справно платить податки, навіть робить широкі жести в благодійній діяльності, жертвує на церкву або дитячий будинок. Цей головний офіс, приміром, щороку вносить до державної скарбниці 100 мільйонів доларів податків. І до нього ніхто не може пред’явити претензій щодо ухиляння від податків.

Але десяток дочірніх компаній, зареєстрованих на острові Мен, на Карібах, на Кіпрі тощо, всі разом ховають мільярд доларів в офшорах. Це їм вдається завдяки недосконалості чинного законодавства в тій країні, де розташований головний офіс.

Яскравим прикладом може слугувати скандал навколо всесвітньо відомого гіганта – компанії Apple (див. публікацію Apple заявляє, що не ховає гроші в оффшорах - //newsradio.com.ua/2013_05_22/Apple-zajavlja-shho-ne-hova-grosh-v-ofshorah/).

Генеральний директор найдорожчого бренду у світі вперше дав свідчення перед Конгресом. Деталі й наслідки цієї історичної події радіостанція «Голос Столиці» обговорила зі своїм економічним експертом Павлом Ілляшенком.

Американська мегакорпорація Apple, яку підозрюють у несплаті податків, заявила, що не ховає гроші в офшорах, а дочірні компанії за кордоном не переводять прибуток у США через недосконалість податкового кодексу. Про це заявив глава компанії Тім Кук на слуханнях у постійному Комітеті Сенату США з розслідувань.

Драми слуханням додало те, що генеральний директор найдорожчої компанії у світі вперше свідчив перед Конгресом, пише The Seattle Times, зазначаючи, що Кук з'явився на слухання до Сенату добровільно.

Деталі й наслідки такої історичної події радіостанція «Голос Столиці» обговорила зі своїм економічним експертом Павлом Ілляшенком.

«Голос Столиці»: У чому суть історії? Apple дійсно ухиляється від податків?

Павло Ілляшенко: У принципі, треба розділяти два різних поняття. Коли компанія або індивідуум порушує податкове законодавство, і друге, коли людина користується на законних підставах лазівками, які надає закон. У здоровому глузді закони ніхто у США не порушує, тому що податкова організація АРС прийде і усіх рано чи пізно покарає. Мова йде про те, що компанія законним чином використовувала лазівки, які є у законодавстві. Коли ми говоримо про лазівки в законодавстві, потрібно розуміти, що у сучасному світі, якщо ви заробляєте багато, ви можете заплатити рівно стільки податків, скільки ви схочете.

Те саме і з компанією Apple. Якщо говорити про цифри, то компанія за 4 роки не доплатила у вигляді податків десь 44 мільярди доларів. Сума значна, але не потрібно забувати, що в якийсь момент за капіталізацією це була найбільша компанія у світі. І в 2013 році Тім Кук пообіцяв, що компанія заплатить понад 7 мільярдів у вигляді податків.

«Голос Столиці»: Уся ця історія якось відбилася, або відіб'ється на бізнесі компанії?

Павло Ілляшенко: Якби компанії Apple довелося заводити гроші, які вони зберігають за межами США, у Штати, то, відбилося б. Тому що якусь частину грошей вони б втратили. Довелося б заплатити 35% податку на прибуток. Але є ще одна цікава історія. Для того, аби виплатити дивіденди, у компанії Apple є гроші не у США, але гроші потрібно заплатити в США. У них є готівка, і їм дорожче заводити ці гроші у США і сплачувати податок, ніж випустити облігації і заплатити 4-5% людям за використання цих грошей, щоб виплатити дивіденди. Виходить, що компанії доводиться йти на хитрощі, щоб не платити податок. Але на бізнес компанії ніяк ця історія не впливає і вплине лише у тому разі, якщо у США зміниться кодекс. Але тоді це вплине на усі глобальні, великі компанії.

Голос Столиці»: Сенатори не висувають компанії прямих звинувачень у порушенні законодавства. Уся ця історія – просто політичний піар?

Павло Ілляшенко: Напевно. Адже це Apple. Apple – найбільший бренд. Усе це одразу привертає увагу медіа. Справа також у тому, що у американських політиків назріла необхідність змінювати податкову систему. І обидва кандидати в президенти говорили про те, що податковий кодекс потрібно міняти. Вони могли у конкретних ситуаціях розходитися в думках, але спільне розуміння того, що податковий кодекс потрібно міняти, лишається.

Аналітики J.P. Morgan нещодавно порахували, що понад 1000 американських компаній приховують від податкової служби понад 1,7 трильйона доларів за кордоном. Тому й організовується уся ця історія. Вона стосується не лише Apple і не лише США. Адже багато країн у світі знаходяться у подібній бюджетній кризі – їм хотілося б підвищити доходи в казну. Усі одразу згадують про те, що хтось десь недоплачує податки. А зараз усі недоплачують податки. Тому що законодавство дозволяє платити вам стільки податків, скільки ви захочете. Головне – заробляти  достатньо, щоб наймати дорогих консультантів.

Тому можна сказати, що ми на початку великого тренду зі зміни податкової ситуації у світі. Тому що конфлікти між країнами, зокрема, ситуація на Кіпрі, показала, що багато країн готові йти на непопулярні заходи для того, аби зробити податкову систему більш згуртованою і компромісною. Щоб у рідних країнах, де зареєстровані компанії, такі «хитрі» компанії доплачували податки, і багаті люди теж їх доплачували.

До слова, викликаючи голову Apple у Конгрес, законодавці хотіли дізнатися, які офшорні механізми використовувалися компанією для того, щоб приховати від оподаткування мільярди доларів прибутку. Кук, у свою чергу, не зізнався в порушеннях, натомість закликав політиків переглянути Податковий кодекс США.  

* * *

Як бачимо, навіть у такій багатій країні, як США, з її давніми, усталеними ринковими традиціями, з високопрофесійними фінансистами, «зубрами» в Конгресі, – навіть  там «офшорна зараза» дістала вже всіх (окрім, звичайно, лідерів транснаціональних корпорацій!). Ще б пак! Цю гору грошей – 1700 мільярдів доларів, – фактично украдених з бюджету США, який нині переживає страшенні труднощі, навіть уявити важко. Хто може похвалитися, що міг на власні очі бачити 1,7 трильйона? Таких немає!..

То що ж тоді залишається робити нам в державі, котра лише спинається на ноги, яка ледь вийшла з «дитячого віку»! Наша влада робить вигляд, нібито має серйозні наміри щодо боротьби з втікачами від податків. Нас намагаються заспокоїти наявністю нещодавно прийнятого закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення», який набрав чинності з 1 вересня цього року. Але справді професійні фінансові експерти досить скептично сприймають цей законодавчий бар’єр на шляху до «податкового раю». Адже наші олігархи не дурніші за американських колег! Вони досконало знають всі «дірки» в нашому законодавстві і тільки посміхаються, як деякі фінансово неграмотні (а часом – і куплені!) журналісти «рапортують», нібито відтепер (з прийняттям згаданого закону) з офшорними дірами покінчено. Якби ж то так!..

Ось думка заступника директора Центру наукових фінансово-економічних експертиз Академії фінансового управління, заслуженого економіста України Світлани Сороко: «За період імплементації Податкового кодексу України було ухвалено майже 40 законів, якими вносилися зміни до кодексу. Серед них чимало таких, які ідеально підійшли бізнесу, оскільки законодавці «прагнуть до партнерських відносин держави та бізнесу». Але є й такі, які викликають певні проблеми і вимагають змін. Тому, на її думку, робити висновки щодо останніх змін у Податковому кодексі стосовно проблемності запровадження в Україні трансфертного ціноутворення передчасно. Напевно спочатку необхідно дочекатися ухвалення нормативних актів на їх реалізацію, а потім робити висновки. За її словами, процес удосконалення законодавчої бази перманентний і це «абсолютно нормальне явище». «Я думаю, що настав час запроваджувати трансфертне ціноутворення в Україні, але оскільки ще немає нормативних актів на реалізацію положень статті 39 ПКУ, то, очевидно, буде ухвалено рішення щодо перенесення терміну її впровадження з 2014 року.

«В ідеалі закон повинен містити норми прямої дії. Але стосовно трансфертного ціноутворення важко це уявити, адже в такому разі у документі мають бути детально прописані всі механізми і методи їх застосовування. У результаті закон може стати другим Податковим кодексом за своїм обсягом. Тому повинні бути розроблені та затверджені методичні рекомендації щодо застосування цього документа, вважає Світлана Сороко. А щоб вони були виписані якісно та з урахуванням запитів бізнесу, потрібно обговорювати деталі з фахівцями й шукати компромісні рішення. Головне, законом надається можливість бізнесу узгоджувати ціни у контрольованих операціях, що, у свою чергу, надасть їм можливість уникати негативних наслідків. Платити податки повинні всі, і в повному обсязі. Із цим потрібно змиритися...»

Участь у професійній дискусії навколо проблем трансфертного ціноутворення також взяли експерти провідних аналітичних центрів та дослідницьких інститутів, фахівці з оподаткування і державних фінансів. Серед експертів – керівник податкової практики Baker Tilly Ukraine Рустам Вахітов, керівник податкової та юридичної практики EY в Україні Володимир Котенко, радник ЮК Integrites Ярослав Абрамов, президент ВГО «Спілка податкових консультантів України» Леонід Рубаненко, керуючий партнер PSP Audit Дмитро Сушко. Присутні погоджувалися, що ідея закону про трансфертне ціноутворення дуже хороша, а сам закон є важливим для розвитку цивілізованих відносин бізнесу і держави. Але щоб закон запрацював на повну силу, його потрібно доопрацювати».

Вловлюєте? Начебто закон і вступив в дію з 1 вересня ц.р., а експерти не бачать можливості його практичного застосування, вважають, що цей документ ще потребує подальшого доопрацювання. Тобто всі оті переможні реляції в публікаціях і телерепортажах деяких надто оптимістично налаштованих журналістів, нібито борці з ухилянням від податків «ухопили вола за роги», – все те насправді – віртуальна боротьба, одні лише словеса!..

Всеукраїнська асоціація пенсіонерів протягом багатьох років звертається до законодавчої та виконавчої влади з пропозицією раз і назавжди розв’язати проблему ліквідації дефіциту пенсійного фонду, зокрема й за рахунок оподаткування всіх офшорних операцій. Це не лише розв’язало б руки уряду для справжнього реформування економіки України, але й дало б змогу кардинально поліпшити всі складові соціальної політики, не на словах, а на ділі забезпечити покращення життя мільйонів наших співвітчизників, зокрема людей літнього і похилого віку.

Від імені ВАП голова Ради Володимир Дзьобак надсилав відповідні листи й урядовцям, і законодавцям, і адміністрації Президента, виступав по телебаченню на ток-шоу Савіка Шустера (привселюдно звернувшись до автора так званої пенсійної реформи, тодішнього віце-прем’єра Тігіпка), пропонував спільно обговорити пропозиції ВАП щодо джерел наповнення бюджету (в тому числі й за рахунок зцілення економіки від офшорних болячок). І мені, як заступнику голови Ради ВАП, не раз доводилося озвучувати наші пропозиції на конференціях, засіданнях «за круглим столом», на розширеній нараді в Мінсоцполітики. Ось, наприклад, уривок із пропозицій ВАП, який мені було доручено озвучити на Міжнародній конференції з проблем пенсійної реформи в Україні 29 квітня 2010 року: «Джерела зміцнення фінансової бази пенсійної системи:

1. Необхідно привести порядок розподілу пенсійних коштів у країні у відповідність із статусом України як соціальної держави, і тоді Пенсійний фонд одержить суттєвий резерв для підвищення пенсій (на сьогоднішній день слід констатувати: у нас розподіл пенсійних коштів здійснюється в кричуще несправедливих пропорціях; з 14 мільйонів громадян пенсійного віку 1 мільйон отримує майже стільки ж, як решта – 13 мільйонів!).

2. Потрібно внести зміни до Закону «Про надра», оптимізувати податки з тих, хто користується надрами. На сьогоднішній день, на наше переконання, цей закон несправедливий щодо народу, якому і мають належати надра. Кожен добутий літр мінеральної води, кожна тонна добутого піску або гравію мають оподатковуватись. Вартість ліцензії на видобування корисних копалин не вичерпує всього комплексу проблем, пов’язаних з користуванням надрами. Встановлений податок має йти в Пенсійний фонд.

3. Необхідно перейти до оподаткування нерухомості, насамперед тієї, що належить багатим людям. Власник житла або дачного будинку площею 200 кв. м і більше, власник гаража площею більш як 50 кв. м, власник земельної ділянки площею більш як 1 гектар – всі вони мають сплачувати податок у Пенсійний фонд за нерухомість та земельні наділи (виняток можна зробити лише для селян, які отримали земельний пай до 2 га).

4. Необхідно прийняти закон про обкладання податком офшорних операцій.

Тільки активними, комплексними зваженими діями можна зрушити пенсійну реформу в Україні з мертвої точки. Але ще раз наголошуємо: крім державних інституцій, тут мають бути задіяні громадські організації» (кінець цитати).

Але, мабуть, у влади є якісь свої резони, щоб не дуже поспішати з наступом на втікачів від податків. А тим часом, як заявляв цілком офіційно наш головний податковий начальник Олександр Клименко, бюджет України через втечу грошей в офшори втрачає щороку близько 100 мільярдів гривень (переведіть за курсом НБУ в долари!). «Передовий досвід» корпорації Apple українські Куки засвоїли дуже добре. Замість реальних дій – своєрідне фіґлярство на зразок наперсточних змагань.

Поки що єдиним реальним кроком у закриванні «офшорних дір» стало підписання угоди з Кіпром, але навіть за умови її повної реалізації це дасть змогу повертати в державний бюджет всього лише 1% від тих сум, які фахівці капіталізму і знавці «оптимізації податків» виводять через офшори з України. Тож виходить, щоб повністю повернути вкрадене у народу за рік, нам знадобиться 100 років!

А окрім обкрадання бюджету через офшорні «чорні діри» ще ж, на додаток до цього, має місце й розкрадання наявних бюджетних коштів!.. І з цим час уже починати не віртуальну, а конкретну боротьбу.

Олег КРАВЧЕНКО