СТРАТЄГИ?!? (І частина)

Мені всі міністри із цього міністерства нагадують «колективного Лєніна» зі старого бородатого анекдоту.

Пам’ятаєте, коли почався голод на Поволжі, до дєдушки Лєніна прийшли його підлеглі і кажуть: "Володимире Іллічу, люди почали пухнути від голоду!" На це вождь московського пролетаріату, два дні подумавши, відповів: "Є ідея! Всі хвіртки на Поволжі треба пофарбувати в білий колір!"

Соратники знизали плечима, але авторитет був категоричний – тому й поспішили виконувати.

На золото, вкрадене у буржуїв, закупили за кордоном фарбу і приступили до роботи. За місяць копіткої праці хвіртки на Поволжі стали білими, але й померло 25% населення. Бач, не допомогло…

Вони похапцем до Крупського (вибачте, Лєніна), мовляв, так і так, не допомагає.
Задумався той, каже, треба б Маркса почитати, з товаришами порадитись.

Через тиждень вивчення надскладного питання видав: "Неправильно ми зробили вибір головного удару! Білий колір – то королівський, а, отже, експлуататорський! Треба фарбувати вхідні двері в хати у рожевий колір! "

Помічники почали перешіптуватися, знизали плечима і уточнили: "Точно допоможе?"

І відповів Лєнін: "Зуб даю … Троцького. Точно! Все буде Рошен!

Минув місяць… Місяць конфіскації золота із церков і нових закупок фарби за кордоном, а потім ще місяць копіткої роботи фарбування вхідних дверей. Але за цей час вимерло все населення Поволжя.

Приходять до Лєніна і докладають ситуацію: вимерли всі. А той їм, примружившись, із бісиками в очах: "Во блін, а сколько єщо ідєй!"

А тепер повернімось до наших міністрів.

Ось комсомолець ТІГІПКО бігав з «ідеєю фікс» підняття пенсійного віку як панацеєю вирішення пенсійного питання. Підняли. Не вийшло. Криза пенсійного віку не просто продовжилась, але й посилилась. За провал «ніц йому не є»!

КОРОЛЕВСЬКА не казала звідки, але працювала над тим, щоб видати кожному пенсіонеру по 500 євро в місяць (при зарплаті 1000 грн.). Мабуть, за рахунок власної копанки??? Не встигла. Це ж вам не хухри-мухри, а РЕФОРМА! За провал реформи «ніц не є»!

ДЕНИСОВА все рахувала і перераховувала, розробляла концепцію. Стратєгу не дали закінчити. А так хотіла! Ну, теж саме!)

І ось нарешті ПАВЛО РОЗЕНКО… з накопичувальною системою як панацеєю від усіх бід у ПФУ.