ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ
Слава Ісусу Христу!
Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!
Понад 3000 років тому дорогою до Вифлеєму прямував у зажурі останній суддя Ізраїля Самуїл. Його вели глибоке розчарування в правителі, поставленому Самуїлом на прохання євреїв, Саулі, та надія на те, що Бог допоможе виправити важку помилку. Самуїл приходить до дому Єсея, шукає серед його дорослих синів кандидата на помазання – та дарма. І лише коли покликали від отари овець найменшого сина, Давида, Господь сказав Самуїлові: «Устань, помаж його, - бо це він!» (1 Царств 16:12). Так через розчарування й помилки приходить пророк до майбутнього царя і співця псалмів, найголовніше ж – до предка майбутнього Спасителя світу.
Згодом, ще за тисячу з лишком років, тією самою дорогою йтимуть до Давидового міста Вифлеєму три східні мудреці. Вони передбачили були народження Месії, але теж заблукали, потрапили в царські палати Ірода, і тільки знайдені в пророка Михея слова про Вифлеєм, звідки «вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі» (Михей 5:1) та сяйво провідної зорі (Мт. 2:9-10), вивели їх із полону оман і допровадили до вифлеємського вертепу.
Сорокденний Різдвяний піст, котрим ми готуємося до зустрічі з Давидовим нащадком, народженим у вертепі від Духа Святого для спасіння світу, дається нам для усвідомлення й переживання власного шляху до ясел із Немовлятком Ісусом. У кожного цей шлях мав свої перешкоди. Кожен із нас переживав і розчарування, і зневіру, і прикрі помилки. Нам траплялося збочувати й потрапляти в пастки власної легковажности. На нас чатували спокусливі зустрічі, оманливі видовища.
† Ігор
архиєпископ Харківський і Полтавський
14 (27) листопада р.Б. 2016