Writer’s block:

Я НЕ ПРОТИ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ – Я ПРОТИ ДЕБІЛІЗАЦІЇ!

Відповідно до закону про декомунізацію міська влада перейменувала чимало столичних вулиць, проспектів і площ. Взялися за знесення різних пам’ятників радянсько-імперської доби. Час настав зменшити «поголів’я» гранітних або бронзових комуністичних лідерів, прибрати з наших вулиць тих чекістів, які знищили тисячі синів і дочок України.

Але в будь-якому ділі мають брати верх не формальні «одобрямси», а зваженість, розсудливість, обачність, мудрість. 

Як відомо, Російська імперія, споконвіку зациклена на «собирании земель», прибрала до рук Фінляндію. Спочатку фіни ставилися до цього «збирання» прихильно, як до альтернативи агресивному шведському сусідові. За часів Олександра І та Олександра ІІ Фінляндія мала певну автономію, тому перебування в складі царської імперії особливих заперечень у фінів не викликало. Та з приходом на трон Олександра ІІІ а потім Миколи ІІ про автономію довелося забути. Найбільше пригнічувала фінську громадськість нав’язана Олександром ІІІ насильницька русифікація. Тож від прихильності фінів до Росії не залишилося й сліду. Зненавиділи фіни все радянське тоді, коли за наказом Сталіна СРСР пішов війною на Фінляндію вже в ХХ столітті.

І все ж розумні фіни поважають історію, в тому числі й пам’ятники, встановлені ще за часів перебування в складі Росії. Тож нікому з них не заманулося під маркою «дерусифікації» знищити бронзовий бюст Олександра ! біля національної бібліотеки або величний пам’ятник Олександру ІІ в центрі Хельсінкі. Змінилося кілька поколінь, а пам’ятники стоять…  

Та повернімося до української дійсності, зокрема – до заходів щодо декомунізації нашої країни.  

Розуму багато не треба, аби завалити Арку дружби народів чи монумент "Вітчизні-матері". Значно складніше замість однієї дурниці не встругнути іншу дурницю.

Всі розуміють, що історію не вдасться переробити. Що було – то  було!

Була Переяславська Рада?

Була!

Був факт братання?

Був!

Москва обдурила?

Обдурила!

І на гетьмана вішали всіх собак, йому докоряли: навіщо Україну під владу московитів віддав? Лаяли  Богдана, цькували сотні, а то й тисячі різних відомих в Україні людей. Цькували зопалу, не подумавши, не зваживши всі ті драматичні події, ті критичні для народу України часи, коли треба було прийняти єдино правильне рішення. Навіть Шевченко писав "Богдане, нерозумний сине!.."

Через сто, через триста, через тисячу років новим поколінням події здаються не такими правильними, як тоді, коли вони реально відбувалися. Адже всі чули аксіому: ІСТОРІЯ НЕ ВИЗНАЄ УМОВНИЙ СПОСІБ (російською мовою – сослагательного наклонения). А у нас і донині ще картають Богдана Хмельницького, розпатякують: "От якби Богдан пішов під Велике князівство литовське..." ЯКБИ...

Ось це ЯКБИ через три з половиною століття – це  вже невігластво! То, може, давайте підемо за цими невігласами? Поганий Богдан? Поганий... Тож і його викинемо за компанію з Леніним?! Припускалися помилок Скоропадський, Петлюра, Бандера? Безумовно! То й їх повикидаємо з історії?! Про кого ще не згадали?..

Іван Салій правильно каже: краще про метро на Троєщину треба згадати! Зміни в країні потрібні, але слід визначити пріорітети! Тарифи на електроенергію, газ, гарячу воду, опалення – ось що треба негайно змінювати на користь народу України! А Арку дружби народів ...

Та поставте поруч з нею біг-борд, на якому напишіть, як Росія обдурила Україну ще в XVII столітті. І як вона дурила українців протягом усіх наступних століть. І водіть туди учнів зі шкіл кожної весни разом з учителями історії.

А заодно забезпечте всю систему освіти нормальними підручниками історії, а не тими покручами Табачника, коли з історії України, написаної РОСІЙСЬКИМ ІСТОРИКОМ (це ж треба було додуматись – російським  істориком!!!), вичистили все і всіх – і  Богдана Хмельницького, і Тараса Шевченка, і Івана Франка. Можновладцям  про проблеми шкільних підручників чи комунальних тарифів кричати соромно! А нищити історію – це  будь ласка! Не соромно…

Не везло Києву на архітекторів і за часів СРСР, і в новітній історії після 1991 року. Той пам’ятник  Матері-Вітчизні нормальний архітектор ніколи б не дозволив встановлювати так, щоб він задушив увесь прекрасний силует Києва: і Києво-Печерську лавру, і Видубицький монастир, і пам’ятник князю Володимиру...

Пам’ятник Матері-Вітчизні не слід було робити таким гігантським, не можна було ставити там, де його додумались притулити. Але ж поставили! Ну, а тепер, якщо шукати розумний у нинішніх умовах вихід із становища, то не ламати треба, не зносити, а всього лише замінити символ на щиті. Це обійдеться рівно в сто разів дешевше, ніж демонтувати монумент, і люди в такому разі не вважатимуть владу і архітекторів Києва недоумками.

А втім, якщо відволіктися від теми декомунізауії країни, слід констатувати: недоумки при владі та при Головному архітектурному управлінні вже спотворили силует Києва, поставивши висотки всупереч забороні будувати в центрі міста будівлі вище 27 метрів. І ті, кому видавалися незаконні дозволи на злочинну забудову, добре знали, що за великі хабарі і можновладці, і архітектори не соромляться й дебілізації…

 

Олег КРАВЧЕНКО.

 

Kravchenko Oleg

загрузка...
Blogs
Dzobak Volodymyr Dzobak Volodymyr РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

All blogs
Writer’s block
All columns author
UARP Petition
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Details Submit proposals
Poll
{}