Writer’s block:

Дитя кооперації – кредитна спілка

Коли на початку XIX століття Роберт Оуен заснував у США комуну «Нова Гармонія», він уперше розпочав використання кооперації як радикального методу боротьби з тими вадами капіталізму, які породжували соціальні проблеми. У сучасному трактуванні кооперація – це форма організації праці, за якої велике число людей бере спільну участь в одному або різних (але пов’язаних між собою) процесах праці. Економічна наука визначає кооперацію як взаємодію між господарюючими суб’єктами (фізичними особами або організаціями, підприємствами), засновану на рівноправній співпраці, що має на меті виробництво, реалізацію чи придбання товарів або послуг.

У народі, поза будь-якими науковими теоріями, кооперація давно застовується підсвідомо, як практичний вихід із ситуації безгрошівя. Це і всім відома «толока» – кооперація в сфері житлового будівництва, і каси взаємодопомоги (кооперація у фінансовій сфері).

Кредитна кооперація має давню історію. Перші кредитні спілки з'явилися 1844 року у Британії у містечку Рочлейт за ініціативи місцевих ткачів. Ідея була підхоплена у Німеччині, де Герман Шульце 1850 року у селищі Делич створив “позичкову асоціацію” — прообраз кредитних спілок. Саме він скликав перший конгрес кооперативних товариств у Веймарі. Він був обраний депутатом Рейхстагу, де добився прийняття в 1887 р. Закону про кооперацію. Він вважав, що ремісникам подачками не допоможеш – необхідно створити умови, за яких вони зможуть самі собі допомогти, об'єднавши дрібні неконкурентноздатні господарства в єдине співтовариство. Г. Шульце заснував свої перші "сировинні асоціації" для столярів і шевців на принципах самодопомоги, самоврядування та самовідповідальності.

"Кредитні товариствазасіб  знищення злиднів" – так   вважав один із засновників німецької кооперації Фрідріх Райффайзен. Він переймався долями німецьких селян, які після неврожаю, голоду та економічної кризи 1846-1847 рр. опинилися в страшенних злиднях. Доступу до банківських послуг селяни не мали, тому змушені були влазити в борги до лихварів і втрачати економічну самостійність. Ось чому у 1847 р. Райффайзен заявив про створення першого об'єднання задля підтримки бідного селянства. А в 1864 р. він заснував перший кооператив на принципах самодопомоги "Геддесдорфську кредитну касу". У другій половині XIX століття ідея кооперації охопила всю Німеччину. Нині кожен п'ятий німець є членом кооперативу або ж перебуває з ним у тих чи інших економічно-господарських відносинах.

Францішека Стефчика, який жив у Львові, поляки вважають «батьком польських кредитних спілок». У 1890 році він організував першу в тодішній Польщі кооперативну ощадно-кредитну спілку за зразком Райффайзена. Оскільки на той час Галичина входила до складу Польщі, кредитні спілки, які почали з’являтися на українських землях, фактично були українськими. Тим більше, що й членами цих спілок були переважно українці. У 1899-1918 рр. Францішек Стефчик був керівником Львівського відділення Бюро патронату ощадних і кредитних спілок. Сприяв поширенню сільських кас і послабленню лихварства на всій Галичині. В 1907 році був співзасновником та першим директором Крайової центральної каси сільськогосподарських спілок у Львові.

А найперше кредитове товариство в Галичині під назвою «Віра» заснував Теофіл Кормош у 1894 р. в місті Перемишль. Тож «батьками кредитних спілок у Західній Україні» можна вважати Т. Кормоша та Ф. Стефчика.

Перші паростки кооперації в Південній Україні з’явилися півтора століття тому, коли в 1862 році одеські ремісники створили перше ощадно-позичкове товариство. У Східній Україні першому ощадно-позичковому товариству дав початок у 1871 р. Григорій Ґалаган у селі Сокиринцях Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер: Срібнянського району Чернігівської області).

На початку ХХ століття в Україні існувало більш як три тисячі кредитних спілок, які об'єднували понад два мільйони осіб.

Трагічні часи для українських кредитних товариств настали 1930 р., коли було знищено кредитну кооперацію у Східній Україні, а 1939 р.— у Західній Україні.

Лише після проголошення незалежності в нашій державі почалося відродження цього сектора економіки. 23 січня 2002 р. набув чинності закон про кредитні спілки. Він визначив кредитну спілку як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками та їх об'єднаннями для задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків.

Що ж приваблює наших громадян у кредитній кооперації? По-перше — демократичність. Вона полягає в тому, що всі члени спілки мають рівні права, в тому числі — у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового внеску. По-друге — можливість отримати вищі, ніж у банку, відсотки за депозитами та дешевші кредити за рахунок “неприбуткового статусу” спілок та відсутності податків на доходи. У народі кажуть: ситий голодному не товариш. Кредитна кооперація – не для багатих (грошовим мішкам потрібні могутні банки!). У кредитних товариствах головне – не прибуток, головне – самодопомога. Найвища мета кооперації – дати кожному шанс на виживання в найскрутніших ситуаціях, навчити їх долати труднощі самостійно.

«Ти можеш дати голодному рибу, і він не буде голодний цілий день. Але ти можеш навчити його ловити рибу, і він не буде голодний все своє життя» — ця східна мудрість є ілюстрацією суті принципу самодопомоги. Девізом людей, об’єднаних кооперацією, є: ДОПОМОЖИ СОБІ САМ! У кредитних спілках схожий девіз: СВІЙ – ДО СВОГО – ПО СВОЄ.

Влада, яка проводить зважену й ефективну соціальну політику, має ставитись до кредитної кооперації не просто як до різновиду фінансових установ, а насамперед, як до школи самодостатнього розвитку. Місцеві громади мають підтримувати кредитну кооперацію, ті її ініціативи, які народжуються в кооперативному русі, чи то є участь кредитних спілок у розвитку фермерства, чи в програмах енергозбереження, у створенні закупівельних молочних кооперативів, у становленні зеленого туризму, відродженні народних промислів, або в  налагодженні виробництва екологічно чистих харчових продуктів.

Поки я писав цю статтю, десь у світі народилася ще одна ініціатива людей, об’єднаних у кооперативне товариство, ініціатива, спрямована на те, щоб життя на планеті Земля стало хоч трохи кращим.

У час глобалізації ми звикли до таких числових масштабів, як мільярди і навіть трильйони. Скажімо, велетенський банк США Bank of America досяг небаченного рівня ринкової капіталізації в 133 мільярди долларів. А найбільший банк КНР (Industrial and Commercial Bank of China) – на 100 мільярдів більше. Здавалося б, який сенс у створенні кредитних спілок, де рахунок іде на мільйони, якщо є такі монстри з сотнями мільярдів?  Сенс – у меті, у філософії кооперації. Нині 53 000 кредитних спілок у 100 країнах світу об’єднують майже 188 мільйонів пайовиків. Активи усіх кредитних спілок разом складають 1,5 трильйона долларів.

Тож давайте віддамо належне не лише гігантським банкам, а й скромним дітям кооперації – кредитним спілкам.

Олег КРАВЧЕНКО

Kravchenko Oleg

загрузка...
Blogs
Dzobak Volodymyr Dzobak Volodymyr РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

All blogs
Writer’s block
All columns author
UARP Petition
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Details Submit proposals
Poll
{}