ВІД СУЧАСНОГО РОМАНТИЗМУ – ДО ЗДОРОВОГО ПРАГМАТИЗМУ!
Нещодавно Юрій Романенко написав публікацію "Великий Маниту, спаси Украину!", висвітливши її на інтернет-ресурсі "Хвиля", а також на своїй ФБ-сторінці:
//hvylya.net/analytics/society/velikiy-manitu-spasi-ukrainu.html
Чи не вперше категорично не згоден з автором!!!
Цей текст нагадав мені архівний матеріал археографічної комісії за 1893 рік, з яким я ознайомився при написанні "Історії Волині". Там все аналогічно. Але той аналіз сотворив піп, який був прийшлий! і на місцеве населення дивився як на тубільців!
Жоден народ у світі не поніс за всю свою історію такі утиски, репресії, багатомільйонне знищення як українці. І, звичайно, після кожної чергової репресії частина молодого покоління народжувалася уже з геном пристосування, страху. За 300 років «спільного проживання» з "братським російським народом" в українців було відбито дух індивідуалізму. Але кожного разу після утисків і намагання ворогів придушити, знищити нас як націю народ знову і знову підіймався на боротьбу.
В останній Майдан практично ніхто вже не вірив. Та ні - люд піднявся! І зробив новий Майдан! І по сей день боронить рідну землю… А те, що українці не стали жорстокими, підступними, а вірять в чудеса, в добро – то, за словами відомого етнолога Е.Гелнера, є «свідченням молодості нації, наявного потенціалу для її розвитку». І навіть більше! Бо ж у кожній країні Західної Європи романтизм сприяв пробудженню національної свідомості як необхідної умови побудови сильної держави.
Без ідей, міфів, легенд, які «згадував» чи розробляв романтизм, – держави, в прямому значенні слова, вмирали!
Запізнілий романтизм у сучасній Україні – абсолютно ЗАКОНОМІРНИЙ етап для її національного відродження і поступального розвитку. Адже щоразу, коли він зароджувався у минулому, то не досягав переходу на інший, якісно вищий рівень – рівень пробудження національної свідомості переважної частини суспільства, а знищувався при корені чи то царським, чи то радянським урядами. Все це вливалось у хвилю боротьби із сепаратизмом, а пізніше – і боротьби з українським буржуазним націоналізмом!
Безперечно, сьогодні нам потрібно пришвидшеними темпами проходити цей підлітковий етап розвитку і виходити на якісно новий рівень – рівень здорового прагматизму. А з цим не посперечаєшся.
Що ж стосується відсутності сильного отамана «із залізними яйцями» – то є біда не тільки українців, але й майже усіх сучасних держав. І якщо на Заході ця прогалина компенсується відлагодженою існуючою політичною та економічною системою, то для поступального розвитку України наявність керівників типу Порошенка явно недостатня.
І останнє: нічого поганого від запрошення іноземних спеців не бачу. Для пришвидшення позитивного результату від реформ багато країн запрошувало іноземних спеціалістів, які мали суперову освіту або позитивний досвід. Згадати хоча б план Маршала для Європи – із американськими спецами, "чиказьких хлопчиків" у Чилі чи іноземних спеців в уряді Саакашвілі.
Інтуїтивно українці саме в іноземцях і вбачають той каталізатор, який пришвидшить необхідну реакцію для утворення нового здорового прагматичного духу нашої нації.