Гра під назвою «пенсійна реформа»

Наразі питання пенсійного віку відчувається болючим зашморгом на шиї українців. Тільки співгромадяни стали звикати до думки про продовження своєї праці на користь державного бюджету, як до привладних сил спали на думку нові ідеї, аби люди завчасно «не сумували» після багатьох років копіткої праці під час виправданого відпочинку.

 

Перші кроки

 

Перші нововведення пенсійної реформи, які отримали українці починаючи з 01.10.2011 р., полягали в тому, що пенсійний вік для жінок виріс до 60 років, чоловіків (причому виключно держслужбовців) – до 63 років, страховий стаж піднято до 30 років для жінок і 35 для чоловіків, мінімальний трудовий стаж підвищено з 5 до 15 років. Деякі кроки цієї реформи цілком виправданні, адже за статистикою в Україні нараховується приблизно 14 млн пенсіонерів. Ураховуючи ситуацію на ринку праці та що не всі офіційно сплачують внески до Пенсійного фонду, утримувати таку кількість пенсіонерів державі доволі обтяжливо.

 

Одним із нововведень для пересічних українців стало нарахування пенсії в розмірі 45-50% від заробітної плати, для чиновників – 80%, що все ж таки не посприяло поповненню бюджету Пенсійного фонду. Зокрема, простежується негативний момент, який полягає в регулярному зростанні пенсійних виплат, від чого влада ніяк не може відмовитися. Оскільки розуміє, що зубожілий електорат таких дій не терпітиме, та й за Конституцією урізання соціальних благ не припустимо.

 

Внесення законопроектів у квітні щодо поліпшення ситуації виявилися провальними. Перше фіаско зазнав законопроект про скасування пенсійної реформи, поданий фракцією комуністів, який містив положення щодо повернення термінів виходу на пенсію  для чоловіків – 60 років, для жінок – 55 років, але за умови наявності страхового стажу не менше 15 років. Мінсоцполітики виступило категорично проти ухвалення документа, оскільки це збільшило б дефіцит бюджету Пенсійного фонду. Згодом канули в небуття відразу три законопроекти: 1) про врегулювання порядку призначення пенсії за віком, запропонований нардепом В. Литвиним (позафракційний); 2) щодо відновлення пенсійного віку для жінок, страхового стажу та порядку визначення пенсії, автором якого виступила нардеп від «Батьківщини» Л. Денисова (до речі, це був єдиний документ, який підтримав профільний комітет і запропонував ВРУ прийняти його в цілому); 3) щодо поліпшення умов виходу на пенсію, розроблений нардепом С. Міщенко (позафракційний).

 

Проекти законів не сподобалися більшості, проте супротивники пенсійної реформи не здають позицій і шукають нових рішучих кроків для досягнення своєї мети, погрожуючи в разі ігнорування наявної проблеми в суті реформи блокувати ВРУ. Ураховуючи таку ситуацію привладній більшості нічого іншого не залишалося, як створити парламентську групу для опрацювання пенсійної реформи. Проте висловлювання про її скасування зовсім не лунають з їхньої сторони, адже це призведе до прогалини в бюджеті. Усе частіше «вигадуються» нові шляхи із заповнення держказни: введення податку на продаж валюти, збільшення збору при продажу ювелірних прикрас тощо, але на практиці виправлення до кращого так і не відчувається пересічними громадянами.

 

«Райдужні» перспективи

 

Натомість громада була шокована нещодавньою пропозицією, оприлюдненою Національним інститутом стратегічних досліджень при президентові України в доповіді «Пенсійний вік: іноземний досвід і вітчизняні реалії». У документі зазначається, що на сьогодні серед 27 країн ЄС мінімальний пенсійний вік для чоловіків становить 61 рік (Швеція, Мальта). Максимальний пенсійний вік, що дорівнює 65 рокам, установлено в 16 із 27 країн (59%). У решти 8 країнах він коливається між 62 і 63 роками. Для жінок мінімальний пенсійний вік становить 58 років 8 місяців у Словаччині. Максимальний пенсійний вік на рівні 65 років установлено у 10 країнах. Ще у 9 країнах пенсійний вік становить 60 років. Цей вік, однаковий для обох статей, установлено у 12 країнах ЄС. При цьому у 10 країнах він є максимальним (65 років) і лише у двох становить 62 роки (Латвія, Угорщина).

 

Так, українських жінок і чоловіків хочуть поставити в рівні умови. Ураховуючи що процедура підвищення пенсійного віку для жінок унаслідок реформи 2011 р. закінчиться у 2016 р., однією з можливих моделей розвитку ситуації може бути таке: у 2025 р. пенсійний вік збільшується до 64 років, а у 2035 р. – до 68 років для обох статей. Ураховуючи середню тривалість життя українців, коли максимальний вік для чоловіків нині коливається в межах 59-62 років, для жінок – 72-75 років, вихід на пенсію стане тільки омріяним, проте нереалізованим бажанням. Якщо таку ініціативо буде запроваджено на практиці, то чинному Главі держави можна вже починати морально готуватися до програшу на наступних президентських перегонах.

 

Не будемо обходити і осторонь, що чуємо і про такі настрої, як збільшення тривалості робочого дня… У свій час скорочення робочого дня до 8-годинного, який нині прийнятий в усьому світі, призвів до бурхливого розвитку економіки наприкінці XIX – на початку XX ст. Навряд чи збільшення годин праці чи пенсійного віку призведе до збільшення економіки. Замість виправлення ситуації в економіці країни, коли 45% її частини знаходиться «у тіні», людей позбавляють права на відпочинок.

 

Чи знайдуть такі настрої свою реалізацію на практиці побачимо згодом. Адже гучномовні гасла Президента «почую кожного», «покращення вже сьогодні» так і залишилися словами. Стверджувати можна тільки, що попереду стовідсотково нас очікує президентська кампанія – 2015, а отже, знову лунатимуть нові обіцянки, робитимуться кроки «гри на публіку», що влада працює тільки на користь народу, який є «безумовним» носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні.

 

Проблема несправедливості, коли людина не працювала і отримує мінімальну пенсію, і людина, яка працювала, отримує таку саму, на жаль, існує і, можливо, вона все ж таки знайде своє логічне вирішення. Сподіваємося, що і при розрахунку пенсії будуть враховані умови праці. Ті, хто потрапив під підвищення пенсійного віку, наполегливо задумуються не тільки про те, як дожити до соціальних виплат, але і про те, як утриматися на своєму робочому місці. Пенсійні зміни у країні разюче необхідні.

 

Марина ПАВЛОВА

 

Аналізуючи свої розрахунки в доповіді «Пенсійний вік: іноземний досвід і вітчизняні реалії», Національний інститут стратегічних досліджень прогнозовані кроки обґрунтовує, зокрема, таким:

 

1) виходячи з демографічних перспектив до 2050 р., збереження пенсійного віку на нинішньому рівні (60 років для чоловіків і жінок) призведе до сталого зниження коефіцієнту заміщення. А штучне підтримання коефіцієнту заміщення на нинішньому рівні потребуватиме постійного збільшення дотацій із держбюджету;

 

2) однією з альтернатив, або, принаймні, засобом гальмування збільшення пенсійного віку вбачається ліквідація (чи звуження) системи дострокових пенсій. Цей процес повинен проходити за двома напрямками:

- зменшення шкідливості та убезпечення робочих місць у галузях із важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці;

- укладання «нового соціального контракту» у недофінансованих галузях;

 

3) пенсійний вік у загальнообов’язковій накопичувальній пенсійній системі не повинен бути жорстко прив’язаний до пенсійного віку в солідарній системі. Вибір моменту виходу на пенсію повинен залишатися за працівником;

 

4) у будь-якому разі довгострокова державна політика щодо пенсійного віку в солідарній системі повинна розроблятися вже зараз на підставі прогнозу демографічної ситуації, економічного розвитку та архітектури пенсійної системи до 2050 р.