Унікальна операція на серці

39-річному чоловікові «відремонтували» мітральний клапан, не розрізаючи грудину

 

За діями одного з провідних кардіохірургів Франції Жана Франсуа Обад’я, який наприкінці серпня разом з українськими колегами в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова провів  першу не лише в Україні, а й на теренах СНД унікальну операцію на серці, стежили медики й пацієнти всієї України: цю операцію транслювали телевізійні канали

 

Пластика мітрального клапана

 

У 39-річного чоловіка були проблеми з мітральним клапаном серця, імовірніше, кажуть лікарі, вроджена вада. Поки був молодий, серце не турбувало, а згодом дало про себе знати. Допомогти пацієнтові можна було лише хірургічним втручанням. Раніше, щоб добратися до серця людини,  кардіохірурги мусили спершу повністю відкрити грудину. Такі операції були надто складні й травматичні, хворому потрібно доволі багато часу для відновлення сил.

 

Унікальність операції, яку в Україні проводив французький кардіохірург, полягає в тому, що до серця пацієнта медики дісталися, не розрізаючи грудину, через невеликий розріз — 3-5 см. Отже, в пацієнта мінімальна травма й втрата крові, тож  реабілітація триватиме швидше. Таких хворих уже на четвертий день виписують додому. А головне — після операції хворий може повноцінно жити. 

 

«Пріоритетним напрямом ще є те, що клапан не протезують, він відновлюється. Звісно, краще мати своє, «відремонтоване», ніж протез», — сказав в інтерв’ю одному з телеканалів завідувач відділення хірургічного лікування Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. Амосова Олексій Крикунов.

 

Жан Франсуа Обад’я, професор шпиталю Луї Прадель, розповів, що нині у Франції такі операції стають основними — 95% оперативних втручань на серці проводять за такою технологією. За нею майбутнє. У США також роб­лять такі операції.

 

В Україні, на жаль, на потік такі оперативні втручання ще не ставлять, хоча людей з такою вадою серця — змінами мітрального клапана — від 15 до 25%. Отож щотижня мали б оперувати  трьох-чотирьох пацієнтів. Причини банальні: апарат, який потрібно для таких операцій, усього один, а спеціалістів — лише три.

 

Ця інформація викликала різні думки. З одного боку, чудово, що нові методи лікування серцевих вад нарешті використовуватимуть і в Україні. А з іншого… Намагалася вгадати настрій  хворих, які живуть на Львівщині й мають такі ж проблеми. Якщо у столиці апарат, який потрібно для проведення таких операцій усього один, то коли він з’явиться у Львові? Через брак належного фінансування (коли навіть на вже добре налагоджені операції немає грошей), мабуть, не скоро. Тож на що сподіватися нашим землякам? Чи зможуть львівські кардіохірурги проводити такі малотравматичні оперативні втручання?

 

Щоб дістати відповіді за ці запитання, «Газета» звернулася по коментар до Віталія Аверчука, завіду­вача кардіохірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

 

Операції з мінімальними розрізами проводять і у Львові

 

У Львові ми вже проводимо операції  на серці з мінімальною стернотомією (розрізом), коли не порушують каркасність  грудної клітки, — розповів Віталій Георгійович. — Наприклад, від початку року доволі часто робимо такі операції за різних вад аортального клапана. Сучасна світова кардіохірургія, 

 

і львівська зокрема,  розвивається так, щоб хірургічна травма була якнайменшою. Для кожного пацієнта шукаємо такий метод, за якого серце травмувалося б якнайменше, з невеликою кількістю розрізів і мінімальними розрізами на самому серці. Раніше такі операції вимагали великих доступів. Звісно, такі оперативні втручання потребують відповідно підготовлених спеціалістів і спеціальної апаратури, хоча не всі операції на серці можна провести з невеликого доступу. Шлях індивідуального вибору методу хірургічного втручання залишатиметься завжди. 

 

Ту технологію, яку продемонстрував французький кардіохірург, за словами кардіохірурга Віталія Аверчука, обов’язково слід розвивати. В арсеналі кардіохірургів така методика мусить бути, й вона чудово підходить для пластик міт­рального клапана. А ось наскільки успішно вона розвиватиметься, сказати складно, бо проблема фінансування охорони здоров’я нині стоїть доволі гостро. У Львові щороку проводять до 40-50 операцій з пластики мітрального клапана. Щоправда, це не завжди ізольовані операції з пластики мітрального клапана, часто бувають поєднані. Ізольованих  — 25-30. Якщо у Львові з’явиться відповідна відео­апаратура, яка потрібна для проведення таких операцій, кардіохірурги швидко освоять методику, яку запропонував Жан Франсуа Обад’я.

 

Зараз львівські кардіохірурги готуються до схожих операцій, які провели в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова. Можливо, вони будуть дещо модифіковані. Скажімо, торакотомії (розрізи) можуть бути трохи більшими, ніж їх робили у Києві. У такому разі кардіохірурги обійдуться  без дорогої відеотехніки, але потрібні спеціальні інструменти. Та головне — вишкіл кардіохірургів, які вміють працювати в обмеженому просторі. А вони у Львові, на щастя, є.

 

Оперативні втручання, до яких зараз готуються львівські кардіохірурги, вже успішно й широко проводять наші сусіди — поляки. Вони охоче поділилися своїми вміннями і знаннями з львівськими колегами, які були присутні на таких операціях у різних клініках Польщі. Наші спеціалісти відвіду­вали й так звані робочі школи, в які приїжджають відомі фахівці з різних країн і детально розповідають та показують проведення таких операцій.

 

P.S. Коли верстали номер, кардіохірурги повідомили, що відеоапаратура, яка потрібна для проведення операцій з пластики мітрального клапана, коштує приблизно 10 тисяч доларів. Сподіватися, що її  для кардіохірургічних відділень країни закуплять за гроші з держбюджету, марно. А ось заможних людей, які могли б внести свою частку в порятунок людей з вадами серця, на Львівщині чимало. Можливо, хтось із них і захоче зробити добру справу, адже це, як відомо, повертається сторицею.