Харчування студентів, людей похилого віку і різних професійних груп населення

Організму студентів властиві особливості, обумовлені віком, впливом умов навчання й побуту.

 

Засвоєння навчального матеріалу, що викладає на х, практичних заняттях, участь у семінарах, колоквіумах, рішення різних завдань й, нарешті, що вирішує етап контролю знань — іспити, все це вимагає значної нервово-емоційної напруги; хвилювання перед здачею іспитів і під час їх приводить до підвищення кров’яного тиску, збільшенню частоти пульсу й подиху.

 

Великий вплив на організм студентів молодших курсів роблять зміни звичного укладу життя. Збільшення обсягу вступник інформації, незвичайна в порівнянні зі школою форма її подачі, необхідність самостійно розподіляти свій час й організовувати побут підвищують навантаження на психоемоційну сферу.

 

В організмі молодих людей ще не завершене формування ряду фізіологічних систем, у першу чергу нейрогуморальної, тому вони дуже чутливі до порушення збалансованості харчових раціонів. Певну роль грає зміна характеру харчування учнів, що приїхали в більші міста із сільської місцевості, де харчові раціони містять значно більша кількість рослинних продуктів. Збільшення вмісту в раціоні ковбас, виробів з борошна вищих сортів приводить до різкого ослаблення моторики кишечнику й появі засікши. У зв’язку з порушенням режиму харчування за час навчання в багатьох студентів розвиваються захворювання травної системи, що одержали название «хвороби молодих», а також гіпертонічна хвороба, неврози й ін.

 

Установлено залежність між успішністю й режимом харчування: якщо студенти приступають до занять натще, те вони гірше засвоюють навчальний матеріал. По даним ряду дослідників, 60% студентів, які вчаться задовільно, харчуються всього два рази в день, у той час як устигаючі на «добре» в 80% випадків дотримуються триразового харчування.

 

У студентів технічних вузів більше навантаження падає на зоровий апарат, особливо при виконанні розрахунково-графічних робіт.

 

Значну частину доби студенти ведуть малорухомий спосіб життя, їхня фізична активність невелика. Тільки частина учнівський молоді займається спортом (для їхнього харчування потрібно використати рекомендації, розроблені для спортсменів).

 

При виборі продуктів варто враховувати обмеженість грошового бюджету студентів. З метою забезпечення раціонів студентів достатньою кількістю біологічно коштовних білків варто використати їхні дешеві джерела, такі, як субпродукти (у здоровому молодому організмі немає небезпеки затримки в тканинах сечової кислоти, що утвориться з нуклеопротеїнів, якими багаті ці продукти). Коштовними й недорогими джерелами білків є також риба, знежирене молоко, нежирний кефір, сколотини, плавлені сири.

 

Для забезпечення потреби в Жирах (див. ТС) у раціон необхідно вводити в непрогрітому виді рослинне й вершкове масла (20—25 г). Варто уникати надлишку насолод, що особливо прилипають до зубів, тому що це приведе до карієсу, ожиріння й цукрового діабету. З метою ліквідації наслідків малорухомого способу життя варто ширше включати в харчування рослинні продукти, що є джерелами волокнистих структур.

 

Більше уваги повинне приділятися задоволенню фізіологічних потреб організму учнівський молоді в харчових речовинах, що часто є дефіцитними, а саме у вітамінах: С, А, В1, В2, В6, а також дотриманню співвідношень, що рекомендують, між Са й Р. Варто уникати частого споживання блюд і продуктів, що містять багато повареної солі (соління, копченості, маринади, солона риба).

 

Зимою і провесною як джерела вітаміну С необхідно використати відвар шипшини, зелений лук, капусту білокачанну в сирому виді. З метою забезпечення вітаміном А, крім продуктів тваринного походження, необхідно систично споживати джерела b-каротину, такі, наприклад, як морква (з жирами).

 

Особливо важливим є дотримання принципів Збалансованого харчування(див. ТС) в період екзаменаційної сесії, що вимагає мобілізації ряду фізіологічних систем організму. У цей період необхідне збільшення в раціоні частки продуктів, що містять білки й вітаміни, що підвищують емоційну стійкість організму.

 

Найважливіша роль у збереженні здоров’я учнів належить дотриманню режиму харчування. Прийом їжі повинен бути 3—4-кратним. Тим часом нерідко перед відходом на заняття студенти не снідають. У час перерви між заняттями лише невелика частина студентів устигає з’їсти в буфеті гарячі блюда. Час прийому їжі часто не впорядковано, проміжки між їжею перевищують 5 ч, що порушує ритм виділення шлункового й інших травних соків. Все це несприятливо позначається на функції травних органів.

 

Особлива увага варто приділяти сніданку. Для того щоб забезпечити почуття ситості протягом 4-5 ч, сніданок повинен містити 2900-3300 кДж (700-800 ккал): 25-35 г білка, 30 г жиру й 100 г вуглеводів. На сніданок рекомендується давати одне гаряче блюдо з м’яса або риби, борошняне, картопляно-овочеве, яєчне або сирне. Це блюдо є основним і повинне містити 1250-1880 кДж (300-450 ккал). До сніданку варто відпускати гастрономічні продукти — масло, сир, ковбасу, варені яйця й ін. У меню включають також гарячі напої: чай, кава, какао.

 

Найбільш прийнятною формою організації Раціонального харчування (див. ТС) учнівський молоді в підприємствах громадського харчування є комплексні прийоми їжі, які повинні забезпечувати надходження в організм всіх необхідних живильних речовин в оптимальних співвідношеннях, перерви між заняттями лише невелика частина студентів устигає з’їсти в буфеті гарячі блюда. Час прийому їжі часто не впорядкований, проміжки між їжею перевищують 5 г, що порушує ритм виділення шлункового й інших травних соків. Все це несприятливо позначається на функції травних органів.

 

Харчування (див. ТС) — активний лікувально-профілактичний фактор, який сприяє збереженню фізичного і психічного здоров’я, знижує ризик розвитку будь-якої хвороби і попереджує передчасне старіння. У геродієтетиці розроблені принципи організації харчування і засновані на них норми споживання харчових речовин і енергії для людей старшого віку. У старості зменшуються основний обмін та витрати енергії на фізичну активність, тому по мірі старіння організму необхідно знижувати енергоємність їжі. Якщо рекомендовану енергетичну цінність добового раціону у віці від 20 до ЗО років прийняти за 100%, то у 61 рік — 70 років -79%, понад 70 років — 69%. Тому добова енергетична цінність регламентується у геродієтетиці для чоловіків 60-74 років у межах 2000 ккал, для жінок цього віку — 1800 ккал; для чоловіків старших 75 років до 1800 ккал, для жінок -1600 ккал за добу.

 

Порушення цього принципу звичайно супроводжується істотним навантаженням на метаболічні системи засвоєння, переробки, утилізації і виведення продуктів метаболізму, підвищує ризик розвитку і прогресування такої вікозалежної патологи, як ожиріння, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, онкологічна патологія, діабет літніх і призводить до передчасного старіння і смерті.

 

За даними ВООЗ, у Європі половина випадків передчасної смерті у віці до 65 років спричинені хворобами, зумовленими неправильним харчуванням. Інсульт, ІХС, багато видів раку, анемія, зоб, цироз печінки, діабет, жовчнокам’яна, гіпертонічна хвороби, ожиріння, хвороби опорно-рухового апарату і порожнини рота у літніх попереджуються раціональним харчуванням. В економічно розвинутих країнах смертність унаслідок серцево-судинної патології і раку займає перше місце. Активна пропаганда здорового способу життя, у тому числі і принципів раціонального харчування, за останні ЗО років призвела у США до зниження смертності від серцево-судинної патології на 40%, причому на 2/3 цей ефект зумовлений змінами у харчуванні. Нераціональне харчування є причиною виникнення раку у 30 -40% випадків у чоловіків і 60% — у жінок. Було доведено, що зміна стилю життя, раціоналізація харчування призводять до істотного лікувально-профілактичного ефекту, який на рівні організму виявляється через 1-2 роки, а на рівні популяції (збільшення середньої тривалості життя, зниження смертності) через 10 років середньої тривалості життя.

 

Принципово важливо обмежувати енергоємність їжі до фізіологічних норм. Крім того, слід регламентувати жири у їжі. Слід знизити вміст жиру до 60-55 г за добу, або до 25-30% від загальної енергетичної цінності раціону; оптимальний вміст жирів різного ступеня насиченості — насичених, мононенасичених і поліненасичених по 10% добової енергетичної цінності; співвідношення ПНЖК до насичених жирних кислот — 0,6. Вміст рослинних олій повинен бути не менше, ніж 33% у загальному об’ємі жиру. Вміст найбільш біологічно активної лінолевої кислоти повинен бути 7% енергетичної цінності (14 г за добу). Кислоти родини омега-3 (ейкозапентаєнова,  докозагексаєнова, ліноленова) відіграють роль у профілактиці і лікуванні атеросклерозу, онкологічної патології, у підвищенні імунного статусу організму. Для людей старшого віку їх вміст у їжі має бути не меншим ніж 1-2 г за добу. Жирні кислоти родини омега-3 містяться у рибних продуктах і жирі риб, а г-ліноленова — в олії з насіння, зокрема конопляній або льняній. Споживання холестерину у літніх обмежується 250-300 мг за добу.

 

Вуглеводи (див. ТС) у загальній енергетичній цінності їжі мають складати 55-60%, або 250-300 г за добу, кількість вуглеводів, що легко усмоктуються (головним чином дисахариду сахарози у складі цукру) знижується до 30-35 г за добу (12%), моносахаридів — до 37-45 г за добу (15%) у загальній кількості вуглеводів. З їжею мають надходити переважно складні вуглеводи (крохмаль) — 55% усіх вуглеводів з великою кількістю клітковини, пектину, целюлози тощо — не менше ніж 20-25 г за добу.

 

Синтез Білка (див. ТС)  в осіб віком 60 років і старших знижений на 40% порівняно з 30-річним і падає ще на 5 і 8% відповідно у 70 і 80 років. Разом з цим знижується і розпад білка. Зниження маси функціонально активних органів (м’язи, печінка, нирки) і синтезу білка вимагає необхідності у міру старіння організму поступово знижувати у їжі його рівень. Вміст білка у їжі людей літнього і старечого віку не повинний перевищувати 1- 0,8 г на 1 кг маси тіла, що складає 75-67 г за добу, або 13% енергетичної цінності. Споживання підвищеної порівняно з нормою кількості білка супроводжується навантаженням на нирки та інші органи метаболізму і виведення АмінокислоТ (див. ТС), а споживання нижче від норми збільшує ризик розвитку недоїдання, що особливо несприятливо у старечому віці і за наявності різної патології. Для забезпечення оптимального співвідношення усіх амінокислот у їжі важливо, щоб тваринних білків було не менше ніж 50%. Потребу у тваринних білках рекомендується покривати за рахунок молочних продуктів і риби. Недоцільно повністю переходити на рослинну їжу, але і не можна обмежувати її у раціоні, враховуючи нормалізуючий вплив на організм рослинного білка, зокрема його антиатерогенний ефект.

 

У старечому віці дієта має бути переважно молочно-рослинною. Овочі і фрукти є основними постачальниками вітамінів, які надто необхідні на тлі ендогенної недостатності вітамінів, що часто розвивається у старості, а також таких мінеральних елементів, як калій, кальцій, магній, залізо, цинк, марганець, мідь, селен тощо.

 

Нині переконливо доведений регрес атеросклеротичного процесу не тільки під впливом фармакотерапії, а й у разі раціоналізації харчування. Єдиною умовою у цьому разі є тривалість і сталість раціонального харчування.

 

Антиатеросклеротичні властивості мають:

 

Соняшникова олія (високий вміст лінолевої кислоти), маслинова олія (високий вміст мононенасиченої олеїнової кислоти), конопляна, льняна, соєва олії, відвар льняного насіння (високий вміст г-ліноленової кислоти родини омега-3).

 

Рибні продукти — уживання яких по 100-75 г за добу знижує смертність від серцево-судинної патології;

 

Риб’ячий жир і жир морських ссавців (високий вміст Жирних кислот (див. ТС) родини омега-3);

 

Морські водорості (високий вміст в-каротинів, вітамінів групи В, С, фолієвої кислоти, йоду);

 

Морські безхребетні (гребінці, краби, устриці, криль);

 

Продукти із борошна грубого помелу (високий вміст селену);

 

Продукти з високим вмістом Харчових волокон (див. ТС) — яблучний порошок, пульпа, вижимки; цукровий буряк; кукурудзяні пластівці; рисові висівки, вівсяні висівки і борошно; хліб із підвищеним вмістом харчових волокон; ячмінь, жито, соя, бобові;

 

Продукти, що містять мінорні компоненти, які нормалізують ліпідний обмін: цибуля, часник, яблука, чорна смородина;

Фрукти, овочі, котрі знижують згортання крові;

Зняте молоко, молочнокислі продукти;

Пагони спаржі, чорнослив, шапкові гриби;

Прянощі (імбир, аніс, кориця, кардамон, гвоздика, гірчиця), цикорій;

Алкогольні напої з невисоким вмістом алкоголю (пиво, червоні сухі вина);

Продукти з високим вмістом вітаміну С (шипшина, цитрусові, капуста, чорна смородина, аґрус).

 

Більшість цих продуктів діють профілактично відносно онкологічних і більшості вікозалежних хвороб. Особливу роль відіграє вітамін А і його попередники (каротиноїди), вітаміни Е і С у профілактиці як серцево-судинної патології, так і онкологічних захворювань; вітамін О і кальцій — у профілактиці остео-порозу тощо. Особливості харчування зв’язують з функціональним станом нервової системи. Так, цинк відіграє основну роль у церебральних функціях. У людей, які приймають велику кількість гістидину, розвивається „цинкурія», що характеризується зміна-ми психічного стану, дотику і нюху, повністю регресували після прийому цинку. Цинк є кофактором ферментів, утягнутих у мієлінізацію і синтез катехоламінів і глутамату. У літніх людей спостерігали зниження електроенцефалограми (ЕЕГ) у разі низького рівня тіаміну у їжі. ЕЕГ у літніх з високим запасом заліза були подібні до ЕЕГ у молодих людей. У літніх людей нейропсихічні розлади спостерігаються також у разі дефіциту кобаламіну, навіть коли ще відсутні ознаки анемії. У осіб старших 60 років доведена чітка кореляція між газнавальними-здібностями і рівнем вітамінів. С, Вр, фолатів і рибофлавіну.

 

У старих людей знижуються адаптивні можливості до впливу різних нутрієнтів.

 

Зменшення інтенсивності обмінних процесів і зменшення використання жирів як основного енергетичного матеріалу визначає зниження їх частки у харчовому раціоні. Частку білку у старших вікових групах слід теж знизити. Вуглеводів рекомендується споживати трохи більше, головним чином за рахунок складних Так, добова потреба для чоловіків віком 60 років — 74 роки складає: білки — 75 г за добу, у тому числі тваринні — 37 г за добу; жири -60 г за добу; вуглеводи — 290 г за добу. Для жінок того ж віку відповідно 67 (33), 54 і 260 г за

 

Добу. Для чоловіків віком 75-89 років добова потреба у цих нутрієнтах знижується і складає відповідно 67 (33), 54 і 260 г за добу, для жінок того ж віку — 65 (ЗО), 45 і 260 г за добу.

 

Потреба у Вітамінах (див. ТС) і мінеральних елементах зберігається достатньо високою.

 

Надзвичайно важливу роль відіграють мікроелементи. Потреба у хромі складає 50-200 мкг за добу, мінімальна потреба -25-30 мкг. Однак, при цьому розвиваються ознаки порушення вуглеводного обміну, зниження толерантності до вуглеводів, істотне підвищення концентрації інсуліну у сироватці, діабет. Оскільки порушення вуглеводного обміну і підвищення інсуліну у плазмі є причиною серцево-судинної патології, дефіцит хрому може бути значним фактором ризику розвитку цієї патології у людей старшого віку.

 

Важливим мікроелементом для людей літнього і старечого віку є кремній. Його дефіцит призводить до деформацій кісток, суглобів і порушення функції сполучної тканини. Вміст кремнію у тканинах з віком знижується.

 

Велике значення має адекватне забезпечення організму слідовими мікроелементами: ванадієм (участь у ліпідному обміні), нікелем (участь у метаболізмі і структурі мембран, здатність стабілізувати РНК і ДНК), молібденом (метаболізм м’язової тканини та інтими артеріальної стінки), кобальтом (дефіцит супроводжується анемією), фтором (участь в обміні кальцію), оскільки унаслідок функціональних вікових змін знижуються їх усмоктуваність у травному каналі і надходження в організм.

 

Взаємозв’язок різних видів обмінних процесів на тлі вікових змін обміну і функцій потребує збалансованого надходження в організм незамінних макро — і мікронутрієнтів. У разі тривалого дисбалансу одного з них змінюється потреба у низці інших. Так, тривале надмірне надходження ПНЖК потребує збільшення у раціоні вітаміну Е та інших антиоксидантів, а перевищення у раціоні харчових волокон — збільшення вмісту в їжі вітамінів і мікроелементів; підвищене споживання вуглеводів — тіаміну, переважно білкове харчування збільшує потребу у вітаміні Вб тощо.

 

Тобто з віком для оптимального обміну речовин важливий не тільки абсолютний вміст у раціоні різних нутрієнтів, а й їх співвідношення. Доведено, що співвідношення білків, жирів і вуглеводів 1 : 0,8 : 3,5 найбільше відповідає віковим особливостям метаболізму у старечому віці.

 

Зниження інтенсивності обмінних процесів, функціональних можливостей нирок, дихальної системи, розвиток тканинної гіпоксії — передумови розвитку компенсованого метаболічного ацидозу. Гіпоксія негативно впливає на деякі процеси у організмі (синтез білка, перебіг тканинних окисних процесів тощо)

 

„Закисленню» внутрішнього середовища організму сприяє високий вміст у їжі білка, жирів тваринного походження; вуглеводи дають лужний ефект. Для протидії „закисленню» їжа повинна мати лужні властивості (буряк, морква, помідори, огірки, яблука, апельсини), а також містити молочні продукти, багаті на кальцій.

 

У міру старіння у кишках починає переважати гнилісна мікрофлора, що викликає інтоксикацію продуктами життєдіяльності. Нормальна мікрофлора у здоровому кишечнику значною мірою визначає вітамінну забезпеченість організму. Так, аеробна мікрофлора синтезує вітаміни К, В1, В6, В5, Н, пантотенову і фолієву кислоти, сприяє виведенню холестерину і його метаболітів із організму, підвищує його імунний захист; утворюючи коротколанцюгові жирні кислоти, вносить вклад в енергетичне забезпечення організму. Саме у похилому віці підвищена роль нормальної мікрофлори кишок в оптимізації обмінних процесів.

 

Нормалізують мікрофлору кишок кисломолочні продукти, діючим чинником яких є молочна кислота. Вона створює сприятливі умови для росту молочнокислих бактерій. Мікрофлора цих продуктів „витісняє» у разі тривалого і постійного уживання гнилісну. Важливе значення мають харчові волокна, що є основним субстратом для нормального життєзабезпечення мікрофлори кишок. Надмірне споживання продуктів, багатих на білок, особливо м’яса, сприяє розвитку гнилісної мікрофлори.

 

Їжа людей похилого та старечого віку повинна бути збагаченою геропротекторами, тобто нутрієнтами, які гальмують процеси старіння і збільшують тривалість життя. В експерименті доведено, що збільшують тривалість життя тварин редукована за калорійністю дієта, знижений рівень споживання білка, жиру, дефіцит триптофану, дієта з переважанням продуктів з лужною реакцією, нутрієнти, котрі гальмують вільнорадикальні і перекисні процеси в організмі, тобто антиоксиданти.

 

Аліментарними геропротекторами з антиоксидантними властивостями є амінокислоти: метіонін, цистеїн, глутамінова кислота; мікроелементи: магній, марганець, мідь, цинк, селен; вітаміни: групи В, Р, К, А, Е, аскорбінова кислота; речовини рослинного походження: флавоноїди, поліфеноли пряноароматичних трав, таніни, молочна кислота, забарвлююча речовина буряка — бетащин тощо. Антиоксидантні властивості мають також інші продукти в основному рослинного походження: боби, солодкийперець, ріпа, картопля, помідори, огірки, селера, цибуля батун, коров’ячий горох, цикорій, соки фруктів.

 

Лікувально-профілактичний ефект аліментарних Антиоксидантів (див. ТС) використовують для лікування атеросклерозу, діабету літніх, гіпертонічної хвороби тощо. Однак для надання оптимального ефекту важливо, щоб в організм одночасно надходили антиоксиданти з різними точками прикладання, у певній кількості та у визначених співвідношеннях, чого достатньо легко можна досягти за рахунок раціоналізації харчування, головним чином — молочно-рослинної його спрямованості.

 

З віком знижується активність травних ферментів, секреторна і моторна діяльність кишок, тому важливою є кулінарна обробка їжі, та час теплової обробки. Він не повинний бути надмірним. Корисні різні овочі і фрукти у протертому вигляді.

 

Засвоюваність їжі і її біологічна цінність залежать не тільки від складу, але і від часу і кратності її прийомів. Слід додержуватись правильного режиму харчування.

 

Розподіл прийомів їжі протягом дня має бути регламентованим.

 

Найращональніше чотириразове харчування: перший сніданок має складати 25% добової енергетичної цінності, другий -15%, обід — 35% і вечеря — 25%. Останній прийом їжі має бути не пізніше ніж за 2 год до сну. Деяким особам може бути рекомендований подрібнений режим харчування — п’яти — або шестиразовий прийом їжі невеликими порціями.

 

Приведено рекомендований середньодобовий набір продуктів для людей старшого віку (затверджений МОЗ України).

 

Дисбаланс харчових речовин, який часто виявляється у людей старших вікових груп, неможливість за рахунок харчових продуктів забезпечити фізіологічну потребу у деяких біологічно активних речовинах (наприклад, у кальції, харчових волокнах), необхідність більш високого споживання антиоксидантів і поліпшення діяльності травного каналу вимагають необхідності використання у харчуванні спеціалізованих продуктів підвищеної біологічної цінності. До таких продуктів належать кисломолочні продукти (Геролакт, Лактогеровіт), які сприяють нормалізації діяльності травної системи, оздоровленню її біоценозу і прискоренню виведення із організму продуктів обміну; поліпшують показники ліпідного обміну; знижують інтенсивність вільнорадикальних і перекисних процесів; дають виражений гіпоглікемічний ефект, нормалізують показники обміну; колонізують мікрофлору кишок, знижуючи вміст кишкової палички, гнилісної мікрофлори;  поліпшують  суб’єктивну  симптоматику.  В  експерименті  застосування „Лактоге-ровіту» збільшувало тривалість життя тварин.

 

Нині запропоновані нові харчові продукти (напої, кондитерські вироби, морозиво), регулярне застосування яких сприяє профілактиці передчасного старіння.

 

Дієтотерапія різних захворювань у людей літнього і старечого віку має будуватися з урахуванням викладених основних принципів геродієтетики і сучасних уявлень про основи лікувального харчування.