Китайське мистецтво складання паперу освоюють тернополяни

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Чим розважити себе, коли за вікном йде дощ або холодними довгими зимовими вечорами? Можна подивитися телевізор або почитати книгу. А можна, взявши аркуш білого паперу, спробувати скласти журавлика, або човника, або іншу фігуру з безкрайнього світу оріґамі. Привідкрити завісу цього таємного та тим не меш цікавого мистецтва мали змогу відвідувачі антикафе «Форум».

 

Саме тут був проведений невеличкий майстер-клас для усіх бажаючих навчитись перетворювати папір у надзвичайно милі душі і серцю фігурки. Що ж воно таке оте «оріґамі» мені розповів Юрко Гудь, учасник творчої майстерні «Арт-Колесо».

 

Розкажи коротко про мистецтво оріґамі.

 

Оріґамі – це мистецтво складання паперу. Тобто ви берете шматок паперу, загинаєте його, робите різні складки і таким чином формуєте різні фігури. Важливими етапами в розвитку оріґамі були(окрім створення технології виготовлення паперу): винайдення японськими майстрами технології мокрого складання(папір змочували водою, щоб легше було складати і для надання фігурам м’якших форм) та розробка системи діаграм(система Йосідзави-Рендлета), які ми звикли бачити зараз. Тобто, на одній діаграмі зображена одна операція, яку потрібно зробити. Послідовно виконуючи інструкції формується фігура.

 

З чого почалось твоє знайомство з ним?

 

Мій знайомий цікавився оріґамі, тримав вдома невеликий паперовий звіринець. Бувало, коли ми на щось чекали чи просто сиділи і не мали чим зайнятися, він міг взяти кусок паперу і ритуально повільно(зразу згадуються якісь художники або люди, які півгодини скручують цигарку) щось там складати, а потім в нього в руках з’являвся журавлик/слон/пінгвін чи інші тварини. Це було цікаво.

 

Для тебе це як хобі чи засіб розслабитися, релаксу скажімо?

 

Я почав робити орґіамі з практичною метою: мені треба було зробити подарунок – гроші, але просто банально дарувати їх не хотілось. Тому я склав по інструкції з них фігурку(важливо не складати чогось дуже складного, щоб при потребі її можна було без проблем розкласти). До речі, це досить символічні подарунки: за деякими популярними філософіями гроші приносять гроші. Крім того це дуже гарно. І зараз роблю оріґамі з грошей ( переважно з 1$). Подобається, коли елементи купюри доповнюють фігурку, наприклад, якась крапка/завиток стають оком або цифри по краях купюри симетрично попадають на лапи. Або портрет президента ніби надрукований на маленькій сорочці з долара. Деколи роблю і з гривень, там у купюр інші пропорції, ніж у долара, і ще кожна купюра між собою відрізняються за розміром.

 

А де у нас в Тернополі можна навчитись робити оріґамі?

 

Не знаю чи є в Тернополі спілка шанувальників (можливо,таємних?) оріґамі, але основам точно можна навчитись в творчі майстерні «Арт-Колесо». Після певної практики починаєш не просто повторювати завчені рухи, починаєш розуміти який згин за що відповідає і що буде, якщо його зробити інакшим. І це дуже круто, це захоплює. Тоді хочеться робити щось самому (без інструкцій)… творити і самовиражатись. Ось тут починається магія.

 

Це на справді складна наука чи її може освоїти кожний?

 

Мені здається, після того, як придумали ту систему діаграм, це стало доступно кожному. Хто не розуміє чи не хоче розбиратись з діаграмами (що зовсім не складно) може подивитись відеоуроки чи прийти в «Арт-Колесо». Думаю, це доступно всім. Спочатку оріґамі було забавкою для дітей, а потім почало ускладнюватись, розгалужуватись, розвиватись як мистецтво. Як і всюди: основне – це бажання.

 

Може знаєш якусь цікаву легенду про орґамі?

 

Легенд не знаю, але знаю що в «Шинку» дають такі коричневі паперові підставки під страви і це класний матеріал для оріґамі: крафт-папір. До речі, є багато спеціальних видів паперу для оріґамі, які тонші (відповідно і легше складаються) і міцніші ніж звичайний ксероксний А4.

 

Зараз оріґамі популярне у всьому світі. Воно перестало бути просто мистецтвом. Оріґамі – чудовий спосіб зняття стресів, прекрасний метод навчання, та й просто захоплююче заняття.

 

Записала Надія Ротман для «Тернопільської липи»