Inopressa. Не факт, що Путін хоче бачити Крим у складі РФ

6 березня парламент Криму проголосував за входження до складу Російської Федерації. Але, на думку експертів, найвигідніший варіант для Росії - збереження статус-кво. Незалежний чи російський Крим створить серйозні проблеми для економіки. Якщо кримчани просяться до Росії, це не означає, що Путін їх прийме: для нього важливіший "козир в рукаві" - для жорсткої гри з Києвом і Заходом.

 

Європа опинилася на небезпечному роздоріжжі, йдеться в редакційній статті The Times. Одна дорога веде до того, що в минулому столітті називали "умиротворенням". Друга вимагає рішучого, одностайного неприйняття перекроювання міжнародних кордонів в односторонньому порядку під вигаданим приводом ретроградним режимом, який відповідає на мову дипломатії з апломбом хулігана.

 

Прийдешній кримський референдум буде проводитися під наглядом тисяч російських солдатів, яких Володимир Путін наполегливо називає проросійським "ополченням". Європейські міністри закордонних справ абсолютно справедливо заявили, що не визнають легітимності референдуму, але таку визнає Москва. "Ймовірним підсумком буде поява нової європейської окраїни, в якій великі меншини кримських татар та етнічних українців, які загалом становлять близько 40% жителів Криму, ризикують опинитися громадянами другого сорту або, в гіршому випадку, зазнати етнічних чисток", - застерігає видання.

 

6 березня Білий дім розпорядився запровадити візові санкції і заморозити рахунки близького оточення Путіна. Європа повинна підтримати ці кроки і вжити своїх санкцій. "Вона може втратити від скорочення економічних зв'язків з Росією більше, аніж США, але від війни у себе на порозі вона теж втратить більше. За словами міністра закордонних справ Росії, його запевнили, що "чорні списки" винних громадян Росії ще не готові. Саме час їх скласти", - закликає The Times.

 

Останнім часом прозвучало чимало аргументів, покликаних заплутати сприйняття дій Росії в Криму, пише The Guardian. Хтось говорив, що Росія має право на збройне вторгнення за Договором про дружбу з Україною від 1997 року, хтось нагадував, що до 1954 року півострів і був російським, а США не мають права повчати Росію, оскільки самі, мовляв, напали на Ірак.

 

Деякі з цих тверджень - просто цілковита нісенітниця. Хто міг серйозно розраховувати, що президент США промовчить тільки через те, що його попередник почав сумну війну в Іраку?

 

Ще важливіше те, що жодне з них не може відвернути увагу від головного: Росія здійснила незаконне вторгнення на територію іншого члена ООН. У такій ситуації міжнародне співтовариство зобов'язане відповісти, питання лише в тому, яким чином. США оголосили, що не дадуть візи "відповідальним або причетним до погроз суверенітету і територіальній цілісності України". ЄС тим часом вирішив призупинити переговори про спрощення візового режиму з Росією. Це в кращому випадку символічні кроки, зазначається в статті.

 

"Путін може поставитися серйозно тільки до заходів, спрямованих проти російської економіки і її експорту енергії, які багато в чому визначають політичний авторитет російського лідера", - підкреслює The Guardian.

 

Остання провокація Кремля в Україні набрала форми голосування - зрозуміло, одностайного - в парламенті Криму про приєднання до Росії, до чого додалася обіцянка провести 16 березня референдум для узаконення цього рішення, повідомляє The Wall Street Journal.

 

У той же час російські моряки не дають українським кораблям покинути бухту Севастополя, російські війська захопили місто-порт Керч, на посланника ООН напали озброєні люди, а українські військові об'єкти оточені російськими солдатами, які примушують українців перейти на свій бік. "В іншому ж Росія проявляє зразкову стриманість", - іронічно зауважує видання.

 

У відповідь на це адміністрація Обами звинуватила Росію в тому, що вона відстала від часу, а ЄС пообіцяв Києву 15 млрд доларів. "Поки що негусто", - констатує видання.

 

У The Washington Post вважають, що найкращою відповіддю Путіну буде перегляд необачного рішення відмовитися від розміщення ПРО в Польщі і Чехії. "Подібний крок у сфері протиракетної оборони може неабияк розлютити Кремль, але буде першим випадком, коли Обама зробить щось наперекір Росії", - йдеться в статті.

 

"Росія, яка може безкарно вдертися в Грузію, а тепер і в Україну, на цьому не зупиниться. Захід же, дозволяючи одному агресивному режиму презирливо з собою поводитися, відчує презирство з боку решти", - попереджає газета.

 

Існує три можливих сценарії розвитку ситуації в Криму: збереження статус-кво, входження півострова до складу РФ і набуття Кримом незалежності.Гелена Яковлєв-Голані з Університету Торонто і Надя Кравець з Гарвардського університету проаналізували, чим обернеться для Росії кожен з цих варіантів. Їхню статтю опубліковано в блозі на сайті The Washington Post.

 

Статус-кво - подальше перебування Криму у складі України - вигідно і для Москви, і для Києва. У цьому випадку Україна і Росія, найпевніше, зможуть розрядити обстановку шляхом переговорів за посередництва США, ЄС або ООН. У результаті Росія заощадить значні кошти (бойові дії дуже дорого коштують) і допоможе зміцнити безпеку в Європі. Володимир Путін, у свою чергу, збереже і навіть примножить свій міжнародний престиж.

 

Анексія Криму, навпаки, обернеться для Росії низкою серйозних проблем, йдеться в статті. По-перше, приєднання півострова - недешева затія. Крим не спроможний існувати автономно: 90% прісної води, 80% електроенергії, 60% інших сировинних товарів і 70% бюджету мають надходити з центру. Утримання 2-мільйонного Криму стане величезною тягарем для російського бюджету, набагато більшим, ніж фінансова допомога Південній Осетії і Абхазії, йдеться в статті.

 

До того ж економічні проблеми посиляться через негативну реакцію Європи і Туреччини. Зокрема, європейські уряди й Анкара можуть відмовитися від будівництва газопроводу "Південний потік", що підірве амбіції "Газпрому" зберегти монополію на постачання каспійського газу до Європи.

 

Крім того, приєднання Криму стане небезпечним прецедентом, яким скористаються сусіди Росії на Далекому Сході - Китай і Японія.

 

Не слід забувати і про те, що політика Кремля щодо захисту співвітчизників може стурбувати дружні йому Казахстан і Бєларусь, де проживає значна кількість росіян. До російськомовних людей за межами РФ можуть почати ставитися як до "п'ятої колони", що призведе до їхньої дискримінації або навіть переслідуванню, застерігають дослідники.

 

Отримання Кримом незалежності може виявитися для Росії палицею з двома кінцями. З одного боку, це зміцнить позиції Чорноморського флоту і спростить будівництво "Південного потоку". З другого - незалежність Криму може призвести до підйому сепаратистських настроїв у самій Росії, констатують експерти.

 

6 березня депутати кримського парламенту проголосували за входження Криму до складу Росії і перенесли референдум з цього питання на 16 березня, повідомляє журналіст The Christian Science Monitor Фред Вейр. Годі уявити, щоб таке рішення було прийнято без відома Москви, кажуть експерти.

 

Деякі аналітики вважають, що Путін образився на порівняння із Саддамом Хусейном і Гітлером і вирішив підвищити політичні ставки. Висловлюються також припущення про те, що Кремль просто хоче показати Україні й Заходу, що симпатії кримчан на його боці.

 

"Те, що вони просять приєднання до Росії, не означає, що Путін має на це погоджуватися. Він залишає за собою право вибору, - вважає журналіст російської газети "КоммерсантЪ" Сергій Строкань. - Це сигнал. Путіну не можна дорікнути в непослідовності. Те, що він сказав, і досі чинне, він просто хоче отримати розмінну карту в цій все більш жорсткій грі".

 

"Мені здається, Путіна серйозно образили погрози санкцій, і те, що про нього говорять як про якогось диктатора, - вважає Федір Лук'янов, головний редактор журналу "Росія в глобальній політиці". - Путіна дратує позірне небажання Заходу навіть вислухати його аргументи. Тож він відповідає на це".

 

Вейр зазначає, що можливий вихід із ситуації міститься в самій резолюції кримського парламенту. Депутати постановили включити в референдум друге питання - про повернення автономної республіки до конституції 1992 року, за якою півострів оголошувався державою у складі України.

 

"Ймовірно, задум Путіна не змінився, - каже Строкань. - Приєднання Криму до Росії не обіцяє нічого, крім проблем, і в Кремлі це знають. З іншого боку, контрольований Росією Крим всередині України може стати нескінченним джерелом тиску Москви на Київ. Навіщо від цього відмовлятися?"

 

Новини з Криму сигналізують про можливий ірредентизм з боку Росії , йдеться в статті дослідників Р.Вільяма Айреса і Стівена М.Сайдемана, опублікованій в блозі на сайті The Washington Post. Ірредентизмом називають політику з приєднання "втраченої" території, населеної "братами по крові", до метрополії чи до групи територій, населених одним етносом. Останнім випадком ірредентизму був Нагірно-Карабаський конфлікт, в якому Вірменія захопила частину азербайджанської території.

 

У 2008 році Айрес і Сайдеман опублікували дослідження, де Росію було віднесено до кола країн, які могли б проводити ірредентистську політику, але не роблять цього. Незважаючи на події в Криму, експерти і досі наполягають на слушності своєї оцінки.

 

По-перше, тяжке становище росіян в Україні перебільшено. Російськомовне населення Криму не зазнавало жодних утисків з боку центрального уряду.

 

По-друге, російський ірредентизм малоймовірний тому, що Росія переживає кризу ідентичності. Немає достеменної відповіді на питання, кого саме вважати росіянином.

 

Російська анексія Криму буде радше винятком, ніж правилом. Вона не стане початком нескінченних кампаній з використанням етнічних росіян у країнах "близького зарубіжжя", заспокоюють науковці.

 

"Тимчасовий уряд України нелегітимний, отже, він не може відмовляти Кримові в самостійному рішенні про відокремлення", стверджує Володимир Путін. Справа йде "з точністю до навпаки", вважають політологи.

 

"Факт утому, що зміна уряду і парламенту Криму сталася під дулами автоматів іноземної армії, тож фальшивий парламент схвалив фальшивий уряд", - заявив USA Today директор Інституту Кеннана в київському Центрі Вільсона Ярослав Пилинський.

 

Минулого тижня озброєні люди, ймовірно російські солдати або проросійські ополченці, захопили будівлю кримського парламенту і заблокували її. На закритій сесії парламент півострова призначив прем'єр-міністром автономної республіки Сергія Аксьонова. Бізнесмен Олексій Чалий проголосив себе мером Севастополя, мотивувавши це тим , що 23 лютого народний сход призначив його головою виконавчого комітету (якого раніше не існувало) міста.

 

"Все це Путін називає легітимним, а голосування в Києві - нелегітимними, - йдеться в статті. - Країни Заходу з ним не згодні".

 

"Незалежний Крим буде твердо підтримувати Росію, навіть якщо не захоче входити до її складу. Однак як незалежна держава (або російська республіка) Крим абсолютно напевно втратить свій голос у визначенні влади в Києві", - підкреслює оглядач The Financial Times Джон Торнхілл.

 

У 2010 році Віктор Янукович отримав у Криму близько 1 млн голосів, аЮлія Тимошенко - тільки 203,6 тис. Втративши голосів кримчан, українська політика відчутно схилиться у бік Заходу, робить висновок автор статті.

 

"Сецесіоністський референдум в Криму незаконний, і проводити його не слід", - категорично заявляє в заголовку редакційної статті El Mundo. Рішення кримського парламенту провести референдум стане "черговим замахом на стабільність регіону", що небезпечно вплине на крихкий паритет двох наддержав, - стверджує газета.

 

Референдум незаконний, оскільки суперечить конституції України. ЄС запевняє, що не можна перекроювати державні кордони. Президент США назвав такий референдум порушенням міжнародного права.

 

На додачу очевидно, що ключові точки Криму зайняті саме російськими регулярними військами. "Цей референдум безумовно буде проводитися під тиском зброї", - підсумовує газета.

 

Заразом видання критикує політику ЄС: "Від початку конфлікту він діяв незграбно, боязко і несвоєчасно".

 

Ймовірність війни залишається величезною, але для всіх сторін такий результат став би самогубством, додає газета.

 

"ЄС розчаровує Київ" - так називається редакційна стаття El Pais.

 

"ЄС проповідує політику принципів, але практикує іншу - політику національних інтересів, а надто інтересів найважливіших членів блоку", - пише газета. Жорсткі економічні і торговельні санкції завдали б шкоди Москві, але в четвер ЄС ухвалив лише "безглуздий каталог репресій", та ще й із запізненням. Натомість Кремль діє швидко і твердо, зазначає видання.

 

На Заході ніхто не хоче довгої конфронтації з Росією, але, щоб її уникнути, потрібна рішучість, якої поки що немає. "Дозволяти Москві безкарно розчленовувати сусідню країну" - не найкращий рецепт миру в Європі, вказує іспанське видання.

 

Переклад InoPressa