У "країнi кенгуру" багатi не отримують пенсiї, а перепади температури сягають 30 градусiв протягом доби

21 година льоту - i зиму змiнює лiто, а день - нiч. Це - Австралiя - країна дивовижних тварин, тропiчних лiсiв i пляжiв для серферiв.

Паркiнг -- 225 гривень за годину!

Перше, що втiшило пiсля прибуття на iнший кiнець свiту, - тут знають про Україну: щодня у новинах є сюжети про нашi подiї, а мiсцевi газети вiдводять пiд репортажi по кiлька сторiнок.

А здивувала на зеленому континентi... вiдсутнiсть людей на вулицях. Великi вiдстанi (скажiмо, Мельбурн розкинувся на дiлянцi протяжнiстю 100 км) спонукають усiх до пересування автомобiлями, яких, за статистикою, тут бiльше, нiж населення. До найближчого супермаркету - машиною 10 хвилин, отож нiхто навiть по хлiб не пiде пiшки. А, наприклад, мiй племiнник Павло Бобик їздить на роботу в сусiднє мiсто, долаючи щодня в обидва боки 240 км. За мiсцевими мiрками та з огляду на iдеально рiвнi дороги i цiну на бензин (1,5 долара - 11,25 грн.) - це виправдано.

Кожна сiм'я має по кiлька авт для рiзних потреб: їздити на роботу чи у вiдпустку, самому чи з родиною, дуже популярними є ще й спортивнi або антикварнi автомобiлi. Громадський транспорт ходить рiдко, мiськi автобуси -- майже порожнi, бо користуватися ними незручно й дорого.

Скажiмо, у Сiднеї одноразовий квиток на цiлий день на всi види транспорту коштує 23 австралiйськi долари (173 грн.), зате для пенсiонерiв - лише 2 (15 грн.). Звичайно, дешевшими є тижневi чи мiсячнi абонементи.

Мiж мiстами австралiйцi звикли пересуватися лiтаками, якi склали серйозну конкуренцiю залiзницi, тому поїзди тут досить примiтивнi й курсують з вiдривом вiд графiка.
 
Єдине, чого бракує жителям найменшого континенту, -- мiсця для паркування, але нiхто не виїжджає на газони, не займає мiсць для iнвалiдiв, водiї можуть десятки разiв проїжджати околицею в очiкуваннi моменту, що хтось покине паркiнг. I вартiсть паркування немала: якщо у Мельбурнi бiля меморiалу Другої свiтової вiйни година коштує лише 80 центiв (6 грн.), то бiля Арт-цетру вже 6,50 (49 грн.), зате економиш на квитку до музею, бо вхiд безплатний. У центрi мiста є вулицi, де година стоянки авто обiйдеться у 30 доларiв (225 грн.).

Багатий? Пенсiї не отримаєш

Якi ще регулярнi витрати має пересiчний австралiєць? Наприклад, оренда дворiвневої трикiмнатної квартири з великої терасою в районi, близькому до центру Сiднея, коштує 3 тисячi мiсцевих доларiв (22 500 грн.) на мiсяць без урахування комунальних послуг, вартiсть цiєї квартири -- близько мiльйона. Що далi вiд центру, то дешевше. За 1,5 тисячi австралiйських доларiв (11 250 грн.) можна винайняти цiлий будинок за 40 хвилин їзди вiд сiтi-центру.

Мiй родич Джон Бобик недавно купив яхту за 170 тисяч мiсцевих доларiв, вивiз її на озеро та разом з iнструктором здiйснив пробну прогулянку впродовж години. А тодi зрозумiв, що яхта завелика i важка в керуваннi, тому вирiшив продати, але змiг уторгувати лише 100 тисяч. "Це була найдорожча прогулянка в моєму життi, - смiється Джон, - година коштувала 70 тисяч доларiв!" Зате пощастило її наступному власниковi -- автомобiлi, яхти, меблi, побутову технiку багато австралiйцiв купують вживаними, бо тодi цiна падає у два-три рази, а самi речi є майже новими.

А ось цiни на продукти в супермаркетах не такi вже й високi: за 7 - 8 гривень можна купити 500 г макаронiв, 1 л молока чи кiлограм бананiв, 10 кг картоплi коштує 52 грн., буханець хлiба -- 15 - 20 грн., персики, помiдори, цибуля -- по 30 грн., 1 л оливкової олiї - 75, яловичина -- 180 грн. за кг, свинина -- 120, курятина - 45, лосось -- 165. Якщо намагатись економити, то можна купувати продукти на базарi в азiатському кварталi, де кiлограм свинини вартує 60 грн., а лосось -- 90. Зате дешевшої перекуски - вiд 60 грн. - у пабах, якi тут називають готелями, чи фаст-фудах не знайдеш.
 
Скiльки ж заробляють у країнi кенгуру? Висококвалiфiкованi працiвники, як, наприклад, офтальмолог Павло Бобик, отримує 25 тисяч мiсцевих доларiв (187,5 тис. грн.) на мiсяць, але з них сплачує близько 45 вiдсоткiв податкiв. Стефан Балабан заробляє на прибираннi офiсних примiщень 5 тисяч (37,5 тис. грн.) на мiсяць, а щоб платити менше податкiв, постiйно користується пiльгами, скажiмо, цього року обладнав будинок сонячною батареєю для пiдiгрiву води.

Допомога у зв'язку з безробiттям становить тисячу доларiв на мiсяць (7500 грн.), мiнiмальна пенсiя вiд держави -- 1,5 (11 250 грн.), такою ж є допомога iнвалiдам. Пенсiйний вiк -- 65 рокiв i для чоловiкiв, i для жiнок, але якщо людина має в банку великi суми чи володiє двома будинками, то державної пенсiї не отримає. Тому кожен тут ретельно обраховує, чи працювати i втратити пенсiю, чи сподiватися на державну, хоч i невелику. Попри високий рiвень життя, австралiйцi досить економнi -- навiть прем'єр-мiнiстр Джулiя Гiллард лiтала на похорон Нельсона Мандели звичайним лiтаком у 1-му класi, заплативши 14 тис. дол., а не чартерним рейсом вартiстю 200 тисяч. Коли українцi почують таке про свою владу?

Три пори року за добу
 
Погода на найменшому континентi здебiльшого залежить вiд вiтру: якщо вiє з пiвдня, тобто з Антарктиди, то навiть при 30 градусах зовсiм не спекотно, а тому дуже легко обгорiти на сонцi. Отож без товстого шару сонцезахисного крему нiхто на вулицю не виходить. Але зовсiм iнша ситуацiя, як вiтер з пустелi, тодi температура пiдвищується до 44 градусiв i враження таке, що на тебе дме сотня фенiв для волосся!

Але австралiйцiв рятують кондицiонери в машинах, торговельних центрах, будинках. А в арт-галереї найспекотнiшого дня я навiть замерзла. Хоча в лiкарнi за тиждень спеки померло 33 людини лiтнього вiку, тодi як у звичайний час переважно не бiльше як 12. Додають клопоту пожежi, якi спалахують моментально, а в новинах попереджують, щоб не виїжджали з мiста i не влаштовували пiкнiкiв.

Проте погода змiнюється на очах -- iнколи протягом дня спостерiгаєш чотири пори року: за пiвгодини температура iз 44 градусiв падає до 24, а вночi до 15-ти. Тому за мiсяць перебування в Австралiї я звикла, виходячи зранку з дому, брати в'єтнамки, теплий светр, крем вiд сонця i парасолю - це все протягом дня могло знадобитися.

Неспекотнiсть вiд прохолодного вiтру i близькiсть озонової дiри над Антарктидою стають причиною не тiльки швидкої рiвної засмаги, а й частих випадкiв раку шкiри, тому засмагання тут не в модi. Багато хто навiть у воду заходить у футболцi. Ширина, довжина, чистота й безлюднiсть берегової лiнiї вражають - є мiсця, де на 120 км океанського пляжу жодного готелю! Зате туалети i роздягальнi з душами є скрiзь, навiть у лiсi. 

Iнша загроза вiдпочинку на водi -- акули, i це не страшилки з фiльмiв жахiв, щороку десятки людей стають жертвами хижакiв. Тому зони для купання огородженi у водi сiтками, є на березi басейни з морською водою, а плавати можна лише у визначених мiсцях, позначених прапорами, де вартують рятувальники, також постiйно вздовж берега лiтають вертольоти й курсують катери, якi виявляють акул.
 
Тому я зовсiм не боялася плавати в океанi, ще й спостерiгала за навчанням серферiв, серед яких були i чотирилiтнi дiти. 90 вiдсоткiв часу спортсмени проводять лежачи на серфiнгових дошках, що прив'язанi до руки чи ноги, i пiдхоплюються лише тодi, як бачать пiдходящi хвилi. Я, на жаль, ще не навчилась їх розпiзнавати, тому переважно ковтала солену воду...

А де ж аборигени?
 
Коли вперше побачила попереджувальний знак -- "кенгуру на дорозi", думала, що це жарт. Де в такiй цивiлiзованiй країнi можуть вийти на трасу тварини? Але в лiсi, дорогою в Австралiйськi Альпи, стала свiдком того, як авто збило тварину. Невелике кенгуру намагалось звестися на лапи, а крило машини було доволi потовчене. Водiй викликав спецiальну службу, працiвники якої або вiдвезуть тварину на лiкування, або, якщо вона дуже травмована, усиплять. Також бачила я з десяток кенгуру на гольф-полi – тварини полюбили цей закуток за соковиту траву, яку тут регулярно поливають.

Тваринний свiт тут тiсно сусiдує з людським: вiд опосумiв доводиться захищати дерева в парках спецiальними екранами, iбiси, чайки та величезнi папуги пiдбирають крихти за вiдвiдувачами у вуличних кафе, коали селяться на евкалiптах бiля будинкiв, а ввечерi небо розтинають крила велетенських кажанiв...

Пiсля трьох тижнiв подорожування Австралiєю я зрозумiла, що так i не зустрiла корiнних жителiв -- аборигенiв. "Вони живуть у резервацiях, отримують допомогу вiд держави i... байдикують, - розповiдає Алекс Бобик. - Рiдко хто з них доживає до 50 рокiв. Блага цивiлiзацiї, калорiйнi продукти та спиртне, чого не знали їхнi предки, призводить до того, що бiльшiсть аборигенiв хворiють на цукровий дiабет, навiть немовлята".

Щоб побачити їх, я поїхала в район Редферн у Сiднеї. I менi пощастило: кiлька чоловiкiв сидiли на бордюрi бiля будинку - голi до пояса, у шортах, бородатi, босi й дуже повнi, вони нагадували наших циганiв. Удруге побачила аборигенiв у найпопулярнiшому серед туристiв мiсцi - бiля Сiднейської опери. Не дуже темношкiрi хлопцi з вiзерунками на тiлi танцювали, грали на нацiональних iнструментах - великих трубах, продавали диски зi своєю музикою i запрошували сфотографуватися з ними за грошi. Цi "комерсанти" вже є нащадками аборигенiв i бiлих, що мають зиск iз свого походження, бо тi, хто має хоч 10% аборигенської кровi, звiльненi вiд податкiв i мають й iншi пiльги. Особливо популярнi нинi в Австралiї сувенiри, виконанi у стилi мистецтва аборигенiв - декорованi примiтивними, але милими, нiби дитячими малюнками. Футболки, посуд, бумеранги, подушки, прикраси - досить дорогi, але гарнi. До багатьох є додатки -- мiнi-книжечки з казками цього незнаного у свiтi народу,  представникiв якого залишилося нинi близько 517 тисяч, -- 2,6% загального населення.

Нечисленною є i українська дiаспора -- лише близько 38 тисяч. Переважно це нащадки наших спiввiтчизникiв, що емiгрували пiсля Другої свiтової вiйни, але вони знають українську мову, навчають дiтей в недiльних школах, вiдзначають нашi свята, гуртуються довкола церков, видають українськi газети. А нинi, у час буремних змiн, виходять на символiчнi євромайдани австралiйських мiст...

Надiя ФЕДЕЧКО, Австралiя