Медична допомога у надзвичайних ситуаціях

Актуальність теми обумовлена великою кількістю озброєних конфліктів на початку третього тисячоліття як в усьому світі так і на території пострадянських республік.

 

При розробці систем медичного забезпечення мирного населення, що постраждало в результаті озброєного конфлікту, необхідно враховувати конкретні обставини, що забезпечує успіх діяльності органів управління охорони здоров’я, медичних формувань та закладів, що приймають участь у ліквідації наслідків конфлікту.

 

Широке втягнення в конфлікт та висока ступінь вразливості місцевого мирного населення проявляються масовою, міграцією, що надзвичайно важко піддається керуванню, як з зони конфлікту, так і в середині. Населення під час військового конфлікту слід вважати вимушеним переселенцями. Переміщення тимчасових переселенців за межи зони конфлікту відбувається, великими групами в близько розташовані територіальні суб’єкти, де відповідними відомчими організаціями та службами адміністрації регіону відбувається їх розміщення. В структурі вимушених переселенців переважають жінки та діти.

 

Органи управління охорони здоров’я, ДСМК регіону, в який надходять вимушені переселенці та де їх тимчасово розміщують, повинні мати в розпорядженні інформацію про переселенців, необхідною для прийняття рішень щодо організації їх медико-санітарного забезпечення. Різке зниження медико-санітарного забезпечення населення як на території ведення бойових дій, так і в інших районах обумовлено рядом причин:

 

- виходом з ладу (часткового або повного) матеріальної бази охорони здоров’я (зруйнуванням або пошкодженням будівель медичних споруд, порушення систем життєзабезпечення);

 

- низькою укомплектованістю медичних закладів медичними спеціалістами, що пов’язано з міграцією населення;

 

- низьким забезпеченням медичних закладів медикаментами (або їх відсутністю), медичним обладнанням та іншими засобами медичного призначення, я також санітарним транспортом, іншими видами матеріальних засобів необхідних для нормальної діяльності закладів охорони здоров’я;

 

- Відсутністю керівних органів управління охорони здоров’я.

 

Масове прибуття вимушених переселенців з зони конфлікту в суміжні регіони вимагає відновлення або поповнення ресурсів медичного майна для стабілізації роботи ЛПЗ та медичного забезпечення переселенців, що мешкають в тимчасових містечках.

 

Підчас військових конфліктів та можливих при цьому терористичних актів вірогідність руйнування ХНО та РНО, що знаходяться на даній території. Крім того в зоні ураження можуть знаходитись ЛПЗ, що буде вимагати від них надавати медичну запомогу таким ураженим, а також до швидкого згортання та виводу персоналу разом з хворими з зони можливого ураження.

 

Погіршення санітарно-епідемічного стану території населених пунктів в зоні військових конфліктів, а також в місцях тривалого перебування вимушених переселенців, виникнення складної епідемічної обстановки пов’язані з масовою міграцією громадян, зруйнуванням об’єктів житлово-комунального господарства в населених пунктах, важким становищем щодо забезпечення населення продуктами харчування, та особливо доброякісною питною водою. Все це сприяє зростанню інфекційної захворюваності, активації вогнищ природних інфекцій, виникненню спалахів та епідемій. На епідемічний стан в зоні конфлікту можуть впливати терористичні акти з застосуванням біологічної зброї.

 

В умовах військового конфлікту, задачі медичного забезпечення неможливо вирішувати лише силами та засоби охорони здоров’я, що знаходиться в зоні конфлікту. Тому створюючи систему надання допомоги в зоні конфлікту для вирішення задач медичного забезпечення населення, необхідно враховувати ступінь готовності та реальні можливості охорони здоров’я регіону, та території, що знаходиться поблизу зони конфлікту і де розташовуються мігруючі вимушені переселенці.

 

Органами управління охорони здоров’я, перш за все саме тих регіонів де є скупчення найбільшої кількості переселенців, необхідно організовувати їх медичне забезпечення в важких та не прогнозованих умовах військових конфліктів, в скорочені терміни.

 

Організація медичного забезпечення вимушених переселенців забезпечується з урахуванням двох принципово важливих обставин:

 

1) необхідно організовувати медичне забезпечення вимушених переселенців, що розміщені в містечках тимчасового проживання (тобто група населення яка знаходиться на невеликій площі);

 

2) необхідно вносити корективи в діючу систему організації медичного забезпечення населення регіону з врахуванням контингенту вимушених переселенців, їх кількості і місця розміщення на території регіону.

 

Для наближення медичної допомоги до вимушених переселенців в кожному місці слід розгортати медичний пункт з необхідним набором медикаментів, медичного майна та обладнання.

 

Головною метою цих медичних пунктів є надання першої медичної допомоги як дорослим так і дітям, особливо при невідкладних станах як дорослим так і дітям. З цією метою в кожному містечку для вимушених переселенців утворюється чітка система надання невідкладної медичної допомоги всім що потребують. Вона повинна передбачати надання першої допомоги на місці виникнення гострого захворювання або отримання травми (надається родичами, сусідами, співробітниками), надання заходів першої лікарської допомоги надається в медичному пункті, а також швидкою евакуацією хворих в найближчу лікарню або польовий шпиталь з наданням медичної допомоги впродовж транспортування.

 

Медичний пункт повинен бути готовий до надання невідкладної медичної допомоги 24години на добу.

 

До одної лікарні для медичного забезпечення можуть бути прикріплені кілька містечок тимчасового проживання. Рішення питань організації роботи медичних пунктів містечок, їх забезпечення медикаментами, медичним інвентарем, забезпечується центрами медицини катастроф регіону.

 

Вимушеним переселенцям, що розташовуються не на території тимчасових містечок, медична допомога надається в ЛПЗ за місцем їх тимчасового проживання в такому ж порядку, як і постійним жителям регіону.

 

Найбільше навантаження щодо надання медичної допомоги населенню припадає на ЛПЗ потерпілого регіону.

 

Для надання кваліфікованої допомоги в місцях найбільшого скупчення вимушених переселенців може бути розгорнутий польовий багатопрофільний госпіталь.

 

Організація медичного постачання у системі Державної служби медицини катастроф

 

Медичне постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф - це комплекс заходів направлених на своєчасне і повне забезпечення потреб служби у різних видах медичного майна. Воно включає:

 

·                              визначення потреб у майні та його заготівля і облік;

·                              зберігання та видача майна для забезпечення повсякденної діяльності Служби (лікувально-профілактична, навчальна, наукова діяльність) та за умов ліквідації наслідків надзвичайної ситуації ;

·                              накопичення резерву майна на випадок надзвичайної ситуації;

·                              контроль за якістю лікарських засобів та станом медичної техніки і її використанням;

·                              організацію збереження та захисту медичного майна від впливу факторів довкілля;

·                              наукові дослідження з проблем медичного постачання в умовах надзвичайної ситуації .

 

Медичні засоби, що використовуються населенням при надзвичайній ситуації поділяються на 2 групи:

 

·                              засоби рятування життя постраждалих (медичне і спеціальне майно);

·                              засоби життєзабезпечення постраждалих, рятувальників і медичних працівників (санітарно-господарське майно).

 

Медичне майно – це матеріальні засоби, що призначені для  надання медичної допомоги, діагностики, лікування, проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів (лікарські засоби, перев’язувальні матеріали, засоби догляду за хворими і дезинфекції, дезинсекції, дератизації, медична техніка).

 

Під спеціальним майном розуміють засоби індивідуального захисту, радіометричну та дозиметричну апаратуру, джерела енергопостачання, прилади хімічної розвідки і засоби зв’язку.

 

Санітарно-господарське майно включає натільну і постільну білизну, одяг медичного персоналу, господарські та лікарняні меблі, обладнання харчоблоків тощо.

 

Медичне майно ділиться на витратне та інвентарне

 

Воно постачається комплектами, наборами  або окремими предметами.

 

Відповідно до чинного законодавства України на випадок НС створюються наступні резерви:

 

·                              державний (КМУ);

·                              оперативний (МНС);

·                              відомчий (МОЗ);

·                              регіональний або місцевий (АРК, області, м. Київ, Севастополь);

·                              об’єктовий (на об’єктах підвищеної небезпеки).

 

Окрім того, лікувально-профілактичні заклади що входять до складу Державної служби медицини катастроф, повинні накопичувати медикаменти, медичні засоби оперативного резерву для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Якщо ці резерви в ході ліквідації наслідків надзвичайної ситуації  вичерпуються, то вони поповнюються за рахунок резерву вищого рівня.

 

Норма оперативного резерву розраховується, виходячи з кількості формувань Державної служби медицини катастроф  та резервного ліжко- фонду, для забезпечення їх діяльності в автономному режимі протягом певного часу.

 

Кожна станція швидкої медичної допомоги на випадок надзвичайної ситуації повинна мати постійний місячний запас медичного майна (наказ МОЗ № 175-96р.) для формування додаткових виїзних бригад з метою використання їх, як на місці, так і для направлення в інші регіони.

 

Оперативні запаси медичного майна МБПГ першої черги, із складу бригад ШМД, передбачаються на  3 доби, з медичних закладів інших відомств на 1 добу і за рахунок територіальних центрів екстреної медичної допомоги на 2 доби.

 

Оперативні запаси медичного майна для забезпечення діяльності СБПГ другої черги накопичуються в закладах, які їх формують на 1 добу та в територіальних центрах екстреної медичної допомоги  на 2 доби.

 

Основні вимоги до майна, що використовується для постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф :

 

·                              комплектність;

·                              портативність;

·                              простота використання;

·                              надійність експлуатації, в тому числі в польових умовах;

·                              можливість тривалого зберігання;

·                              зручність транспортування.

 

В системі медичного постачання центри   екстреної медичної допомоги  займають провідне місце. За їх планами здійснюється розподіл необхідних запасів медичного майна, доставка до місць призначення за умов надзвичайної ситуації, вони накопичують майно, що складає основну частину оперативних резервів.

 

Організація і управління відомчим оперативним резервом МОЗ України покладається на Департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також на виробниче об’єднання “Медтехніка”, а територіального рівня  - на територіальні органи управління охорони здоров’я, виробниче об’єднання “Фармація” і “Медична техніка”.

 

Саме від органів управління, їх компетентності, практичного досвіду, в питаннях медичного постачання, оперативності і злагодженості в роботі багато в чому буде залежати своєчасність, повнота і якість медичного постачання, як складової лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалих в умовах надзвичайної ситуації.

 

Кожна надзвичайна ситуація унікальна. Є розбіжності в термінах, обсягах конкретних заходів, в ранніх і віддалених наслідках. Процес організації ліквідації медико-санітарних наслідків завжди творчий і потребує втручання певних владних структур.