Російсько-українська війна 2014

Російсько-українська війна або Вітчизняна війна 2014 року — політичний та військовий конфлікт міжпісляреволюційною Україною з одного боку і Росією та створеними нею ^[35] невизнаними самопроголошеними республіками РК, ДНР, ЛНР з іншого.

 

Першим етапом стала російська інтервенція до Криму, після успішного проведення якої, Росією ресурси було перекинуто у війну в східних районах України.

 

Військовий конфлікт бере за початок 22 лютого 2014 року з встановлення блокпостів та проросійських сепаратистських мітингів 23 лютого в Севастополі. Далі відбулось захоплення сепаратистами Верховної ради АРК та вторгнення російських військ на півострів Крим, що стало наслідком окупації та анексії його Росією. Українські війська не протидіяли вторгненню, частина з них була виведена на материкову Україну, а частина прийняла російську присягу. В наслідок захоплення Криму було вбито 2 українських військових та 2 цивільних осіб.

 

Наступним етапом протистояння стали проплачені^[36][37] сепаратистські мітинги в Донецькій, Луганській, Харківській, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, що розпочалися з 1 березня 2014 року. Почалося захоплення адміністративних будівель.

 

12 квітня почалось вторгнення російських бойовиків на Донбас, вперше вони були помічені в Слов'янську, на наступний день в.о. Президента України Олександром Турчиновим було оголошено про початок АТО на Сході України. Поступово операція переросла у війну.

 

Ключовою передумовою конфлікту стала дедалі більш недружелюбна політика путіністської Росії щодо України, яку, з огляду на зміст російської пропаганди у ЗМІ, можна назвати просто ворожою. Агресивність російської політики стосовно України вилилася у перші жертви з боку останньої ще за часів режиму підконтрольного Росії Януковича.

 

Інцидент в Азовському морі

 

17 липня 2013 року в Азовському морі, далеко за межами територіальних вод Росії, катер берегової охорони прикордонної служби РФ влаштував погоню за українським риболовецьким човном, наздогнав його і протаранив, унаслідок чого загинуло четверо з п'ятьох українських рибалок, а щодо вцілілого і врятованого переслідувачами п'ятого порушили карну справу за «браконьєрство та порушення кордону». Російські прикордонники були без форми, замовчували той факт, що відразу знайшли тіла всіх загиблих, і не віддавали їх, бо хотіли приховати кульові поранення. Вцілілий українець Олександр Федорович, госпіталізований у російському Єйську, стверджував, що російські прикордонники стріляли в українців без попередження і потопили човен.^[38]

 

Євромайдан

 

21 листопада 2013 року в Україні розпочалися антиурядові протести як реакція на рішення Кабінету Міністрів Українипро призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися зокрема мітинги, демонстрації, студентські страйки.

 

16 січня 2014 року в Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування^[39] було прийнято^[40]10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян, а саме^[41][42][43]Закони викликали широке обурення в українців, і спричинили ескалацію конфлікту.

 

До 19 січня 2014 протести перейшли в бойові протистояння на вулиці Грушевського в Києві. Внаслідок цього загинуло 6 осіб, більше 1000 були травмовані. Ще більш кривавими бої стали, починаючи з 18 лютого, за два дні боїв загинуло більш ніж 100 осіб з обох боків.

 

Наслідком перемоги революції стало: відсторонення президента Януковича від влади та його втеча в Росію, відновлення конституції України 2004 року, скасування диктаторських законів, призначення дострокових президентських виборів.

 

Зміна влади кардинально зменшила силу впливу Росії на Україну, також Віктор Янукович закликав Володимира Путінавідновити конституційний лад в Україні за допомогою Збройних сил Росії.

 

 

Проросійські мітинги в Криму

 

23 лютого 2014 року почалися проросійські та проукраїнські мітинги (в останніх брала участь велика кількістькримських татар на чолі з лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим). 27 лютого невідомі озброєні люди без знаків розрізнення (ймовірно колишні бійці спецпідрозділу «Беркут», що брали участь в придушенні протестів у Києві («Беркут» було розформовано 25 лютого), та російські спецпризначенці) захопили й блокували Верховну Раду Криму та інші адміністративні будівлі, аеропорти у Сімферополі та Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформаціїтощо. На їхню вимогу до Парламенту Криму прийшла частина депутатів, що проголосували за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014, в день президентських виборів в Україні. При цьому присутність кворуму є сумнівною, оскільки на засідання не допустили ЗМІ.^[44] Невдовзі було двічі змінено дату референдуму: перенесено спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також було змінено формулювання питання — замість розширення автономії йшлося про приєднання до складу Росії. При цьому, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону можна вирішувати лише на національному референдумі. З огляду на це, ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними.

 

Захоплення Верховної Ради АРК

 

У ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили озброєні невідомі особи та встановили на будівляхросійські прапори. За словами народного депутата Сергія Куніцина адміністративні будівлі захопили професійно підготовлені люди, які озброєні автоматами, кулеметами, гранатометами тощо^[45]. За повідомленнями ЗМІ центр Сімферополя було перекрито правоохоронцями, піднятими по тривозі^[46], обмежено рух громадського транспорту^[47].

 

Вторгнення російських військ на півострів

 

1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України^[48] Рада національної безпеки і оборони Україниу зв'язку з агресією з боку Росії, ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ»^[49].

 

«Референдум» 16 березня

 

16 березня 2014 року відбувся «референдум» про статус Криму, на якому за офіційними даними 96,77% жителів АРКта міста Севастополь проголосували за возз'єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березняВерховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського КремляПрезидент Росії Володимир Путін спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим, та головою СМДА Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

 

27 березня 2014 Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід'ємними частинами. За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Проти проголосували 11 країн, 58 країн утрималися, решта не брала участі в голосуванні.^[50]

 

Докладніше: Проросійські виступи в Україні 2014

 

Починаючи з 1 березня 2014 року, відбулася серія акцій проведених за участі російських спецслужб у східних,центральних і південних регіонах України у березні-квітні 2014 року, учасники яких виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії, проведення референдуму щодофедерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади. На противагу цим акціям у східних та південних регіонах проукраїнські сили проводять акції на підтримку територіальної цілісності України та її державного устрою. У ході демонстрацій проросійські активісти здійснювали спроби захоплення державних установ (були захоплені будівлі Донецької, Луганської та Харківської ОДА). Між учасниками проросійських та проукраїнських акцій виникали сутички: найбільші з них відбулися у Харкові та Донецьку, під час яких постраждали десятки осіб та загинули щонайменше 1 особа.^[51]

 

Протистояння в Одесі 2 травня

 

Докладніше: Протистояння в Одесі (2014)

 

2 травня 2014 року відбулися сутички, які переросли у масові заворушення в місті Одеса. Бійка була почата між проукраїнсько налаштованими громадянами, ультрас футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст» з одного боку й проросійськими сепаратистськи налаштованими активістами з іншого боку. Протистояння почалися у центрі міста на вулицях Грецькій, Дерібасівській, Грецькій площі, а згодом перейшли у гоніння проросійських активістів по більшій частині центра міста на їх місце дислокації, Куликове поле. Саме там, на Куликовому полі, було найбільше жертв, зокрема, через підпал штабу сепаратистів Будинку профспілок.

 

В наслідок протистоянь загинуло 48 осіб, 247 було поранено, 6 з них загинуло від вогнепальних поранень, інші припожежі у будинку профспілок.^[52].

 

Початок антитерористичної операції (13 квітня—20 червня 2014)

 

Докладніше: Війна на сході України

 

Див. також: Хронологія війни на сході України (2014)

 

У період з 12 по 14 квітня терористами було захоплено ряд адміністративних будівель у містах Донецької області: Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ, Красний Лиман, Дружківка,Єнакієво, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Харцизьк, Жданівка і Кіровське.^[53]

 

15 квітня українські війська увійшли в Слов'янськ і Краматорськ, взяли під контроль аеропорти даних міст. З 16 квітня по 1 травня терористами ДНР були захоплені адмінбудівлі міст: Новоазовськ, Сіверськ, Комсомольське, Червоноармійськ, Родинське.^[54] 28 квітня в Луганську сепаратисти оголосили про створення ЛНР, і почали захоплювати адміністративні будівлі Луганської області. За період 28 квітня—2 травня були захоплені: Станиця Луганська, Луганськ, Красний Луч, Первомайськ, Алчевськ, Антрацит,Свердловськ, Стаханов.^[55]

 

11 травня було проведено псевдореферендуми що до незалежності ДНР і ЛНР. За даними яких, за незалежність проголосувало 89,07% і 96,2% відповідно.^[56]

 

22 травня відбувся напад на табір сил АТО під Волновахою, сепаратисти вночі завдали неочікуваного удару українській армії, 18 військслужбовців було вбито.^[57]

 

26 травня відбувся бій за Донецький аеропорт, це була перша масштабна успішна операція сил АТО, за допомогою авіації та десанту, було знищено до 300 сепаратистів, при цьому українська армія не понесла жодних втрат.^[58]

 

4 червня сили антитерористичної операції повністю звільнили Красний Лиман Донецької області від терористів.^[59]

 

13 червня українські війська звільнили Маріуполь.^[60] 14 червня сепаратисти збили Іл-76 Збройних сил України, що доправляв військових у Луганський аеропорт, в наслідок загинуло 49 осіб, включаючи екіпаж літака. Того ж дня були здійснені численні напади терористів на блокпости сил АТО, під час яких було вбито 6 військслужбовців. Загалом за день втрати силовиків склали 55 чоловік, що є найбільшою військовою втратою України за часи незалежності.^[61]

 

19 червня була розпочата підготовка до перемир'я, основні сили АТО були кинуті на взяття під контроль державного кордону Донбасу, що було фактично зроблено до вечора.^[62]

 

Одностороннє припинення вогню (20—30 червня 2014 року)

 

20 червня Петро Порошенко віддав наказ про припинення бойових дій на окупованих терористами територіях, перемир'я було оголошене з 22:00 20 червня по 10:00 27 червня 2014 року. В представленому плані «припинення вогню» було 15 обов'язкових пунктів щодо його виконання^[63].

 

За час перемир'я загинули 27 і було поранено 69 українських силовиків. Загальна кількість нападів сепаратистів на позиції АТО — 108 разів^[64], зокрема терористи обстрілювали позиції українських військових на висоті Карачун, Краматорську, Амвросіївці та Рубіжне^[65], бойовиками ДНР була захоплена військова частина ЗСУ 3004, що розташована вДонецьку.^[66], а також збили Мі-8, в результаті чого загинуло 9 українських військових, в тому числі 3 члени екіпажу^[67].

 

Під час одностороннього перемир'я відбувся обмін 10 заручників^[68].

 

Після наради РНБО, Петром Порошенком було вирішено продовжити одностороннє перемир'я з 27 по 30 червня. Рішення викликало широке обурення в суспільстві, армії та добровольчих батальйонах.^[69]

 

Поновлення антитерористичної операції

 

Рішенням РНБО АТО було відновлено, в перші години 1 липня 2014 року українськими військовими було нанесено авіаційні та артилерійські удари по позиціях терористів вСлов'янську, Краматорську, Луганську та іншим точках, загалом були атаковані 120 розвіданих раніше, скупченнях терористів.^[70][71]

 

Протягом 1 липня поблизу Карлівки та Донецька відбулися танкові бої^[72], в Донецьку був здійснений напад на Донецьке облуправління міліції, що раніше перейшло на бік ДНР^[73][74], а також мінометним обстрілом терористами позицій українських військ поблизу Слов'янська було знищено Слов'янську телевежу на горі Карачун^[75].

 

Вранці 2 липня сили АТО увійшли в Луганськ, почалась битва за місто. Багато сепаратистів здалися українським військовим.^[76] Бойовикам ЛНР з Росії було поставлено 20 танків і 122 одиниці бронетехніки,^[77] також було відомо про передачу 10 установок БМ-21 «Град».^[78]

 

В боях поблизу Слов'янська, та Миколаївки, 3 липня було знищено 6 опорних пунктів терористів, втрати — не менше 150 чоловік, зі сторони українських військових — 2 вбитих і 4 поранених.^[79]

 

5 липня, після поразки в Миколаївці терористи відступили з Слов'янська, українські війська зайняли місто, підняли прапор України.^[80] Колони сепаратистів відступили і зКраматорська, близько 1 тисячі бойовиків, разом з Гіркіним колоною рушили до Донецька.^[81] Того ж дня від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Всі сили сепаратисти кинули на оборону Донецька, Луганська, Горлівки, покидаючи при цьому інші населені пункти^[82]

 

6 липня українські війська зайняли Артемівськ, під контролем терористів залишилось 7 великих міст Донбасу: Донецьк, Горлівка, Луганськ, Сніжне, Антрацит, Краснодон іСєвєродонецьк.^[83]

 

10 липня сили АТО нанесли ряд успішних авіаційних ударів по позиціям терористів, було знищено близько 100 бойовиків, 2 танки і установку «Град», в ході наступу звільнилиСіверськ. Основними епіцентрами боїв стали Донецьк і Луганськ.^[84]

 

11 липня відбувся обстріл з установок БМ-21 «Град» проросійськими сепаратистами табору сил антитерористичної операції неподалік села Зеленопілля Луганської області. В наслідок атаки загинуло 19 українських військовослужбовців, 93 були поранені.^[85]У відповідь українськими військовими було нанесено серії авіаударів, було знищено численні бази і колони терористів. Всього протягом доби виконано 16 літако-вильотів, було знищено близько 1000 бойовиків.^[86][87]

 

15 липня поблизу селища Ізварине сили АТО були обстріляні з гранатометів, внаслідок чого 8 осіб загинуло.^[88] Російським авіаударом знищений будинок у місті Сніжне Донецької області. В результаті удару загинуло 11 осіб.^[89]

 

16 липня російським винищувачем МіГ-29 був збитий український штурмовик

 

На 9 липня 2014 року, збитки руйнувань на Донбасі в ході війни становили 8,1 мільярди гривень.^[90]

 

1 місяць АТО коштував Україні 1,5 мільярди гривень.^[91]

 

21 липня на АТО було вирішено додатково виділити 16,931 мільярди гривень.^[92]

 

Дивись: Жертви російського вторгнення в Україну 2014

 

Втрати військтехніки

 

Дивись: Втрати військової техніки в російсько-українському конфлікті

 

	Україна	Проросійські сили
Авіація	Знищено: Ан-26 — 1[93] Ан-30Б — 1[94] Іл-76МД — 1[95] Мі-8/Мі-8Т — 4[96][97][98][99] Мі-24 — 4[100] Су-25 — 4[101]	Знищено: БПЛА — 6[102][103][104][105][106]
Бронетехніка	Знищено: Т-64Б — 1[107] БТР-80 — 5 БМП-1/БМП-2 — 8 Захоплено: БМД-2 — 5 БТР-70	Знищено: Т-64/Т-64БВ — 15—20 БТР-70/БТР-80 — 6—10 БМД-1 — 3 БМП-2 — 2 2С9 «Нона» — 1 БРДМ-2 — 1 ПТС-2 — 2 Захоплено: Т-64БВ — 3 БТР-80 — 1 БРДМ-2 — 1
Артилерія	Знищено: Д-30 — 4	Знищено: БМ-21 «Град» — 8 Захоплено: БМ-21 «Град» — 3
ВМС	Захоплено: 51 корабель, з них 36 повернуто	Знищено: 4 кораблі самозатоплено

В багатьох містах України розпочався процес перейменування вулиць, назва яких пов'язана із країною-агресором. Об'єкти називають на честь героїв, які загинули за Україну.

 

Черкащина

 

У селі Руська Поляна на честь героїв, які загинули у війні, було названо 8 вулиць. Вулицям дали ім'я прикордонників — Ігоря Момота, Ігоря Петріва, Сергія Єпіфанова, Миколи Зайцева, Володимира Гречаного, Віталія Вінніченка^[108].

 

 

Міжнародна реакція

 

Санкції проти Росії

 

Докладніше у статті Санкції США та ЄС щодо Росії (2014)

 

Див. також: Закон України «Про санкції»

 

Окрім наслідків для економіки та споживчого ринку Росії санкцій з боку США та європейських країн, що на жовтень 2014 року вже мають істотне значення, Росія, на думку російських експертів, має проблеми у сфері постачання газу.

 

Росія сподівалася чинити економічний та політичний тиск на європейські країни та Україну, шантажуючи їх можливістю обмеження постачання газу або ж повним припиненням постачання. З цією метою В. Путін здійснив візит до Китаю, де, як було оголошено російською стороною, був підписаний контракт на будівництво газопроводу та постачання газу до Китаю.

 

Але на початок жовтня 2014 року виявилося, що контракт із Китаєм існує лише у пропагандистських виступах керівництва Росії.

 

На думку російського експерта Михаіла Крутіхіна ^[109], Україна може пережити зиму навіть у випадку повного припинення постачання газу Росією. Росія ж не може виконати своїх зобов'язань перед європейськими споживачами без використання підземних газосховищ України ^[110] [111].

 

За матер'ялами консалтингової компанії Cushman & Wakefield міжнародні інвестиції в нерухоме майно у Росії скоротились більш ніж на 50% за рік, починаючи із другого кварталу 2013 року. Внаслідок цього Москва перемістилася з 15-го на 48-е місце у рейтингу країн за обсягом міжнародних інвестицій. Окрім того, Москва, що раніше входила до топ-20 найбільших інвестиційних ринків, посунулася на 29-е місце. За рік, що завершився другим кварталом 2014 року, обсяг міжнародних інвестицій в Росію склав $6,284 млрд.