Хвороби старості

Старіння є загально біологічним явищем, наслідком прогресуючого протягом життя порушення гомеостатичних механізмів живих клітин та подальшим порушенням обміну речовин та діяльності клітин, а також втрати їхньої здатності до відновлення шляхом мітотичного поділу.

 

З клінічної точки зору процес старіння людського організму полягає в розвитку еволюційно-дегенеративних змін в органах і тканинах, що призводить до поступової втрати його ефективності, сили і живучості, до постаріння і, що в кінцевому підсумку кладе межу життя.

 

Збільшення середньої тривалості життя людей, що спостерігається в нинішньому столітті, особливо в країнах, розвинених економічно, не залежить, тим не менше, від змін у системі "біологічного годинника" людини тобто від гальмування або прискорення процесу старіння. Збільшення тривалості життя залежить насамперед від виключення багатьох шкідливих звичок і патогенних факторів, які раніше викликали хвороби, що закінчуються невдалим результатом ще до моменту досягнення старості, а також від більш якісного їх лікування.

 

Багато патогенних чинники не вдалося виключити і до цього дня, багато інших створила сучасна цивілізація і всі вони є причинами, які роблять неможливою довговічність людського життя. Таким чином, як і раніше, смерть через старече в''янення є однією з рідкісних причин смерті. До хвороб, які відіграють велику роль у сучасному світі і обмежують час життя людей, належать атеросклероз і рак (злоякісні утворення). Якщо б вдалося звільнити від них людей, середня тривалість життя збільшилася б приблизно на 10 років.

 

Тим не менше навіть сам процес старіння створює умови для розвитку різних інших патологічних процесів, а його прискорення або гальмування безсумнівно затримало б появу деяких хвороб, таких як інфаркт міокарда і багато видів раку.

 

Таким чином, для збільшення тривалості життя повинні бути реалізовані дії, які мають на меті уповільнення процесу старіння, а також запобігання розвитку патологічних процесів, які є безпосередніми причинами смерті ще до досягнення старості.

 

Старість середньоєвропейської людини починається з 70 років, а згідно з деякими авторам - від 75 років. Період від 40 до 70 років є періодом старіння, але з точки зору біоморфологіі вона починається набагато раніше.

 

Добре відомо, що процес старіння проходить у різних людей з різною швидкістю. Ви можете зустріти як процес прискореного передчасного старіння, так і перенесення періоду утворення старечих змін значно пізніше 70 року життя. Інакше кажучи, календарний вік людини не завжди відповідає біологічному віку.

 

Відмінності у швидкості і ході старіння залежать від багатьох факторів: генетичних, середовища (клімат, спосіб харчування, вид і умови роботи, спосіб життя) а також від суми змін, набутих протягом життя внаслідок хвороб, які пененесли окремі  особи.

 

Спостереження показують, що передчасне старіння дуже поширене і мало хто доживає до віку, якого можливо досягнути. Це тому, що чисто фізіологічне старіння, визначене можливостями біологічного потенціалу людського роду відбувається за участі різного роду загальних для різних країн світу патогенів, таких, як недоїдання, шкідливий вплив екології, захворювання, типу атеросклероз, цукровий діабет, ожиріння і рак. В умовах нашої цивілізації, найбільший вплив на передчасне старіння надає атеросклероз.

 

Складність і різноманіття патологій старої людини вимагає всеосяжного і різноманітного лікування, яке повинно включати правильне харчування, збереження фізичної активності, кінезітерапію, у разі необхідності - фізіотерапію та бальнеотерапію, а також фармакотерапію.

 

Використання лікарських засобів в літньому віці вимагає обережності, так як взаємодія між ліками і старим організмом є іншою, ніж у випадку молодих людей.

 

Часто поширене зменшення маси тіла, а також об''єму крові вимагає зменшення доз ліків. У свою чергу старечі зміни травного тракту можуть різною мірою порушити всмоктування ліків у кишечнику, що утруднює підбір правильних доз, які будуть використовуватися в лікуванні. Дія ліків може модифікувати такі фактори, як зменшення мережі капілярів в органах і тканинах, збільшення проникності цих судин, дефіцит сироваткових білків, послаблення дії ліків внаслідок старечих змін печінки, а також зменшення видалення ліків через нирки.

 

З цих причин, в літньому віці сильнодіючі ліки повинні бути використані тільки виходячи з відповідних вказівок, а стосовно, наприклад, алкалоїду насіння маку та їх похідних, сульфаніламідів, препаратів наперстянки та препаратів, що знижують згортання крові, слід проявляти особливу обережність. У літньому віці, особливо виправдано застосування трав''яних засобів. Рослинні ліки, за винятком сильнодіючих, безпечні в застосуванні і м''які в дії. Крім того, люди похилого віку часто демонструють небажання вживати хімічні речовин, в той же час вони готові прийняти ліки рослинного походження, розглядаючи їх як природні і вживають їх з більшим ступенем впевненості.

 

Медичні процедури для людей похилого віку, вважаються превентивними заходами, спрямованими на затримку розвитку старечих змін. Хоча процес старіння населення є неминучим і зміни, які відбуваються носять необоротний характер, його динаміка різна, і принаймні частково залежить від факторів, відмінних від, власне, старіння організму. До них відносяться: куріння, неправильне харчування, шкідливі звички, низька фізична активність, шкідливі професії і деякі захворювання, особливо атеросклероз. Виключення цих шкідливих факторів і запобігання атеросклерозу є найважливішими пунктами геріатричної профілактики.

 

Медична допомога для людей зі старечими змінами повинна включати в себе профілактику та лікування наслідків старечої дегенерації органів і тканин, таких, як кістково-суглобові болі, задишка, набряки, виснаження, зниження фізичної та психологічної активності, а також всіляких хвороб, особливо пов''язаних з похилим віком, напр. артеріосклерозу, гіпертрофії передміхурової залози у чоловіків, деяких видів раку.