Традиції українського писанкарства

Писанка – це неповторне багатство…
Його треба берегти , як безцінний скарб!
Нам слід пишатися ним перед світом!
(Олександр Довженко)

З сивої давнини бере свій початок писанкарство. Під час розкопок археологи знаходять глиняні писанки, історія яких вимірюється тисячоліттями. Пізніше почали виготовляти писанки на яйцях, і то не курячих, а лелечих, бо вірили, що лелека приносить в дім радість, то й писанка на такому яйці буде оберігати оселю від злих духів. Саме ж слово писанка походить від «писати» і власне перші символи на писанці нагадують східні ієрогліфи, а це дає підставу твердити, що зародки писемності в українців починалися на яйці. Ми ніколи не дізнаємося, хто вперше розписав яйце, як залишаться невідомими для нас імена тих, хто перший створив вишивку на полотні, виліпив з глини перший глечик чи розписав древню печеру. Одне відомо достовірно – це були люди, які глибоко і тонко відчували навколишній світ, чутливою душею реагували на прекрасне і були його творцями.

В давньому мистецтві живе незнищенність людського духу, і саме тому воно хвилює нас сьогодні. Висока духовність, небуденний талант, природний розум нашого народу, можливо найбільше розкрилися в писанкарстві, недаремно українські переселенці поставили пам’ятник писанці аж у Канаді. Маленьке яйце ховає в собі велике мистецтво!

Деякі необізнані люди вважають, що писанки походять від християнської релігії. Але це помилкова думка. Християнство, яке офіційно було прийняте київською державою лише у Х ст., увібрало в себе багато місцевих звичаїв та народних традицій. Тому поруч з «поганським» святом Івана Купала, новорічними щедрівками і колядками залишилася також стародавня народна традиція – навесні розмальовувати писанки. За технікою виконання писанки поділяють на «крашанки» - яйця пофарбовані у різні кольори природними барвниками; «крапанки» - яйця, на які воском наносять крапочки і занурюють у барвник. Потім віск знімають гарячою водою; «шкрябанки» - це, коли яйця фарбують, а потім голкою вишкрябують візерунок; «писанки» - яйця розмальовані спеціальним інструментом – писачком, за допомогою якого наносять орнамент, а потім яйце фарбують. Віск знімають за допомогою гарячої води; «мальованки» - розмальовані пензлем.

У Карпатах запевняють: «Допоки пишуть писанки, доти буде світ, а коли перестануть, тоді світ скінчиться». 

Писанки приховують у собі тисячолітні символи небесного світила – Сонця як іпостасі Божої і вічного життя, є оберегами від багатьох хвороб, від лиха, напасті, пожеж, блискавки, бо мають магічну силу.

Майже у всіх народів яйце вважалося джерелом життя, символом сонця, початку світу. Жреці в Єгипті ніколи не їли яєць, бо знищення зародку життя мали за непростимий гріх.

Існує дуже багато цікавих легенд про походження писанок. Одна з них пов’язана з християнством.

Коли Ісуса розп’яли на хресті, з його ран точилася кров. З кожної краплини виникала червона крашанка. А сльози Божої Матері, яка стояла під хрестом, молилась і гірко плакала, капали на ті червоні крашанки. І кожна крашанка перетворювалася на писанку. Зібравши всі писанки та крашанки в хустину, Богородиця пішла до Пілата просити дозволу, щоб поховати сина. Вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити у злагоді і мирі. Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустини розкотилися по всьому світу. З того часу люди розписують до цього дня писанки.

За вишуканістю і витонченістю виконання писанки не поступаються всесвітньовідомим шедеврам іранських, індійських, китайських та японських мініатюр.

Весняні писанки на Україні завжди вважалися зразками вищого прояву художнього смаку. Можна сподіватися, що подальше вивчення розписів українських писанок відкриє не тільки безліч загадок праісторії східнослов’янських народів, а й дозволить краще зрозуміти джерела сучасного декоративного мистецтва України.

То ж нехай і на далі об’єднує наші серця писанка, нехай квітне рідна Україна під мирним небом в розливі золотого колосся, як писанка на віки-вічні!