Ми – серед спадщини України в ЮНЕСКО?!!

Техніку ткацтва витончених тканин у стилі «Волинський серпанок» відродили в Радивилові,  завдяки титанічним зусиллям кандидата історичних наук, уродженця села Срібного Володимира Дзьобака. У п’ятницю, 11 липня, відбулася презентація цієї технології для журналістів Рівненщини.

Дивовижної краси серпанкові костюми у давні часи на Україні були доступні лише заможним дівчатам. Та й тепер такий костюм, за оцінками фахівців, коштує 12 – 14 тисяч гривень. Майстриням Радивилова, які спиралися на наукові дослідження етнографів і консультації ткаль старшого віку, знадобилися чотири роки, аби відродити і належним чином організувати сучасну технологію ткання серпанкового полотна. Уперше в Україні  вдалося здійснити реконструкцію серпанкового вбрання – аналога столітньої давнини. Значну роль у відродженні традицій відіграв проведений минулого року в Радивилові і в Національному заповіднику «Поле Берестецької битви» всеукраїнський етнографічний фестиваль «Волинський серпанок» за участю науковців і ряду зацікавлених осіб з різних областей.

Як розповів під час презентації керівник проекту Володимир Дзьобак, ткачі завершують роботу над створенням власної колекції серпанкових костюмів з урахуванням  їх регіональних особливостей. «Це складна, довготривала і скрупульозна робота, вона вимагає ретельності, терплячості та, звичайно, фахових знань. Однак перші результати вже не можуть не радувати. Сьогодні йде розробка «брендів» для кожного регіону, який міг би привабити туристів, забезпечити конкурентоспроможність проекту. Впевнений, що в найближчому часі Україна матиме і такий «бренд», як Волинський серпанок. Його в туристичному плані можна буде прив’язувати до визначних місць нашого краю, зокрема, й до заповідника “Поле Берестецької битви», – поділився думками з журналістами Володимир Дзьобак. Він також повідомив, що почалася робота зі створення колекції копій старовинних волинських прикрас – дукачів.

У музеї Волинського серпанку, який діє на базі Радивилівської меблевої фабрики, того дня побували і поділилися своїми міркуваннями з приводу проекту заступник голови облдержадміністрації Олександр Савчук. «Нація, яка не знає свого минулого, не матиме майбутнього. Тому одним із основних завдань обласної влади – це популяризація історичної спадщини краю. Включення Волинського серпанку до нематеріальної Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО дозволить розраховувати на міжнародну підтримку у справі збереження та реконструкції серпанкового одягу. А це в свою чергу сприятиме розвитку туристичної інфраструктури району та області в цілому», – зазначив Олександр Савчук.

 «Ідея відродження давнього ремесла – виникла ще у 2010 році. Опановували технологію ткання серпанкового полотна майстрині тривалий час. Адже виготовляти серпанок – це складна і клопітка робота. Наразі ми маємо у Радивилові майстерню ручного ткацтва «Легенди Волині». Минулоріч ткалі відтворили два цілісні жіночі комплекти одягу із серпанкової тканини – аналоги початку XX століття», – доповнив розповідь керівник ГО «Центр дослідження відродження Волині» Володимир Дзьобак. – На сьогодні у музеї представлена ціла колекція серпанкового одягу, яку невдовзі презентують у Києві. Цьогоріч експозицію доповнено серією прикрас – волинськими дукачами та перстнями.

Обласна влада спільно із ГО «Центр дослідження відродження Волині» розпочала роботу щодо внесення Волинського серпанку до нематеріальної Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Цю ініціативу підтримав Віце-прем’єр-міністр України Олександр Сич. У результаті нематеріальна Всесвітня спадщина ЮНЕСКО, окрім Петриківського розпису та Опішнянської кераміки,  може поповнитися ще однією українською номінацією.