Відносини у сім’ї

автор Taras Ambroz

 

Кожна сім'я має свої обов'язки перед суспільством, державою і в першу чергу перед тими хто живе разом. В усі часи ці обов'язки були різні, змінюючись і набуваючи іншої якості. Одними з основних обов'язків або функцій сім'ї є: відтворююча, виховна, господарсько-побутова.

 

1. Функція відтворення пов'язана з необхідністю існування людини, як біологічного виду. В багатьох країнах Європи і в Україні також ця функція переживає кризу: зменшилась кількість шлюбів, знизилась народжуваність, поглиблюється процес старіння населення. Все це зумовило демографічну кризу в Україні.

 

2. Функція виховання засвідчує, як відбувається процес виховання, які пріоритети йому надаються. Але в часи змін у суспільстві саме сім'я стає механізмом моральної, психологічної підтримки людини. Збереження сімейних традицій ось, що стає головним в періоди історичних випробувань. Саме в сім'ї з'являються і акумулюються родинні цінності, формується історична самосвідомість людини, її гордість за свою сім'ю, свій народ, віра в його майбутнє. В сім'ї закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, через неї передаються нащадкам духовні надбання, життєвий досвід, трудові навички, національний менталітет.

 

3. Господарська-побутова функція безпосередньо пов'язана з попередньою. Зі створенням сім'ї у подружжя виникають зобов'язання одне перед одним. В першу чергу це пов'язано зі спільною трудовою діяльністю у сім'ї. Праця необхідна річ у житті кожної людини. Завдяки праці вона здобуває визнання і заслуговує на повагу тих, хто її знає. Саме в сім'ї всі починають вчитися відповідальності і обов'язок кожного виконувати будь-яку роботу. Спільне ведення домашнього господарства і економічне забезпечення сім'ї в сучасних умовах обумовлене зміною ролей, що відіграють в сім'ї жінки. Все частіше саме вони перебирають на себе функції годувальника. Помітно посилився і процес відокремлення молоді, яка самостійне веде своє господарство. Неабияке значення набуває і шлюбний контракт, за яким розподіляються ролі членів сім'ї у веденні господарства. Але дуже важливо знати, що добробут сім'ї залежить від спільної праці всіх членів родини по його досягненню. Молодше покоління вчиться на прикладах своїх батьків економно вести господарство, заощаджувати гроші. І ми можемо це засвідчити на прикладах багатьох українських сімей, можливо і на Вашій.

 

Сімейний бюджет

 

Складовою цієї господарсько-побутової функції є сімейний бюджет, сукупність доходів та витрат сім'ї на певний період. Сімейний бюджет є основою економічного життя родини. Питання пов'язані з грошима є дуже важливими для всіх членів родини.

Сімейний бюджет

Доходна частина

Заробітна плата членів сім'ї

Пенсії, стипендії, премії

Індивідуальна трудова діяльність

Доходи від земельної ділянки, підсобного господарства

Акції

Подарунки

Видаткова частина

1. Витрати на харчування, квартплату, транспорт, господарчі цілі, одяг

2. Культурні заходи

3. Витрати на відпочинок

4. Витрати на лікування, освіту

5. Кишенькові гроші

 

Сімейний бюджет повинен задовольняти розумні потреби членів сім'ї, а значить у його плануванні і розподілі мають право брати участь і діти. Інформованість всіх членів сім'ї щодо бюджету створює розуміння першочергових витрат, необхідних в першу чергу всім членам сім'ї. Рівноправність, взаємна довіра, розуміння потреб інших - ось ці фактори, що сприяють появі демократичним нормам сімейного бюджету. Як зробити так, щоб ніхто не відчував себе забутим і обманутим? В багатьох сім'ях всі гроші, що надходять витрачаються в залежності від необхідності.

 

Майже у всіх сім'ях постала проблема кишенькових грошей: деякі батьки вважають безпідставними вимоги дітей мати такі гроші. Але в більшості сімей кишеньковими вважають гроші подаровані або зароблені самими дітьми. Деякі сім'ї не мають такої кількості грошей, щоб дозволяти дітям ними вільно, на свій розсуд розпоряджатися. Просто необхідно зрозуміти, що треба виходити з реальної ситуації і не вимагати нездійсненного. Вимагати ж від батьків плати за прибирання кімнати, або якоїсь іншої роботи по дому по крайній мірі буде виглядати смішно. В більшості демократичних країн це питання вирішується в кожному випадку окремо, в межах законів, моральних норм і правил співіснування, прийнятих в державі.

 

Стосунки в сім'ї

 

Сімейні відносини охоплюють усі основні види діяльності: від навчання до відпочинку. І кожен знає, що будь-який процес діяльності вимагає керівництва. Вдома такими керівниками є батько і мати. Часто влада в домі здійснюється на основі встановлених правил. Вони можуть бути розумні і тоді будуть сприйматися всіма членами родини як належне і які беззаперечно їм будуть підкорятися. Але порядок і дисципліна повинні бути для всіх однакові. Коли немає подвійних стандартів (тобі можна, а мені ні), то ці правила є гарантією успіху і злагоди в сім'ї. Батьки повинні дійти згоди у тому, що має бути законом правління у домі. Не та сім'я може бути міцною, в якої немає проблем і конфліктів, а та, яка долає усі перешкоди. Тільки у злагоді і любові може існувати порядність, щирість, працелюбність. Ці цінності були, є і залишаться назавжди характерними ознаками демократичних сімейних відносин. А якщо у сім'ї панує негативне ставлення одне до одного, то це породжує конфлікти, недовіру, а то й ненависть.

 

В кожній сім'ї бажано намагатися досягти того, щоб взаємовідносини членів сім'ї були побудовані на позитивних емоціях спільних інтересів. Це не значить, що власні інтереси треба беззаперечно підпорядкувати потребам інших членів сім'ї, будь то діти, або дорослі. Але якщо цілі і потреби висуваються спільно, то вони стають спільними цілями кожного члена сім'ї, що дуже важливо для сімейних відносин.

 

Сучасне швидкоплинне життя створює нестабільність сімей. З однієї сторони у зв'язку з технотронним виробництвом трудові обов'язки дітей, що ще донедавна допомагали батькам у праці звелись майже нанівець. Але матеріальні потреби членів сімей все збільшуються, зростають і вимоги по їх задоволенню. З іншої сторони досвід старшого покоління не завжди відіграє роль дороговказу. З'являються нові економічні фактори, які раніше не існували і про які батьки навіть не здогадувались. Тому дуже часто приймати рішення молодій людині приходиться самостійно. На перший план виходить потреба не підкорення, а виховання ініціативи, демократичних цінностей і норм.

 

Авторитаризм чи демократизм?

 

Але не в усіх сім'ях це зрозуміло. В родині можуть бути різні типи виховання, різні підходи до взаємодії між усіма членами сім'ї. У цілому можна виділити два основних типи взаємовідносин у сім'ї: демократичний і авторитарний.

 

При демократичному стилі члени родини поважають один одного. Батьки багато часу проводять з дітьми, доброзичливо до них ставляться, поважають їх інтереси, прагнуть допомогти. Коли виникає спір, то він вирішується спільно, враховуючи аргументи сторін. У членів сім'ї розвивається здатність альтернативних форм поведінки, коли об'єктивно висвітлюються як негативні, так і позитивні моменти у відносинах між ними. Сімейні конфлікти обговорюються на сімейних нарадах за участі всіх, де всі мають можливість вносити свої пропозиції щодо вирішення конфліктних ситуацій. Це згуртовує родини і додає оптимізму.

 

Родина - це місце, де з раннього дитинства вчать спілкуватися з іншими людьми, вчать розуміти оточуюче дитину суспільство і її місце в ньому. Якщо дитині дозволяють брати участь у різних міроприємствах разом з батьками, якщо його думку вислуховують і враховують, хоча б інколи, то дитина вчиться демократичним традиціям, прийнятим у суспільстві. Вона стає впевненою у своїх силах і у своїй необхідності при вирішенні суспільних проблем. Тоді батьки вірять у своїх дітей, а діти довіряють своїм батькам .

 

Авторитарний стиль, навпаки, побудований на переконанні, що сила - найголовніше. При цьому батьки вважають, що вони краще знають, як повинні вести себе діти, що їм потрібніше. Це перекручене розуміння влади, коли той кому належить керівництво переконаний у правоті своїх дій. На його думку йому краще відомо, як треба робити його підлеглим. Але чи завжди це приносить користь? Чи завжди мета виправдовує засоби? Можливо не все те благо, що досягається примусом?

 

Дуже часто поведінка батьків обумовлена стереотипами, сформованими ще у дитинстві (їх самих так виховували). Вони часто бувають незадоволені своєю дитиною, вважають її непристосованою до життя, і відповідно негативно до неї ставляться. Справами дитини такі батьки часто взагалі не цікавляться, вважаючи, що нічого вона в цьому житті досягти не може. Звідси і надмірний контроль, і прагнення відірвати дитину від реального життя, умовляння і залякування, "висловлювання" побажань, тобто постійний пресинг.

 

Дитина, що виросла в авторитарній сім'ї нерішуча і невпевнена в тому, чи має вона право взагалі задавати питання, що її цікавлять, висловлювати свою думку, розв'язувати проблеми.

 

Висловлювання великих

 

Свобода є право робити все, що дозволено законом.

Ш.Монтеск'є

 

Закони потрібні не тільки для того , щоб залякувати громадян, але й для того, щоб допомагати їм.

Вольтер

 

Молоді властиво все робити поспіхом.

Шекспір

 

Засуджуючи вчинки інших людей, згадуй свої.

Л.М. Толстой

 

Авторитет і дружба - вода і вогонь, речі різнорідні і ворожі; рівність - умова дружби.

В.Г. Белінський

 

Нерозуміння робить з друзів ворогів.

Л. Фейтвагнер

 

Багато дитячих ігор - наслідування діяльності дорослих.

Я. Корчак

 

Все, що ти зробиш для власних батьків, те й чекай і собі від дітей своїх.

Піттак

 

Одразу після бога йде батько.

В. Моцарт

 

Розсудливість батька є найкраще навчання для дітей.

Демокріт

 

Всім людям властиво помилятися.

Евріпід

 

Ні в чому не помилятись - це властивість богів.

Демосфен

 

Якщо не висловлені протилежні думки, то ні з чого вибрати найкраще.

Геродот

 

Ніхто не може бути ні всезнаючим, ні всемогутнім.

Вергілій

 

Коли люди сперечаються тому, що прагнуть досягти істини, то спір неминуче повинен припинитися, бо істина буває тільки одна.

Абу-ль-Фарадж

 

Найважливіше завдання цивілізації - навчити людину мислити.

Т.Едісон

 

Дійсна ознака, за якою можна впізнати справжнього мудреця, - терпимість.

Г.Ібсен

 

Якщо передсуди і помилки минулого насильно з малих років укоріняться у вразливій душі дитини, то просвітництво і удосконалення цілого народу надовго затримаються цією нещасливою обставиною.

М.Добролюбов

 

Чи потрібно сприймати все за чисту монету? Чи варто привчити себе думати, критикувати? Зрозуміло, для молоді, що починає суспільне життя найважливіше - не стільки знати і заучувати, скільки навчитись думати, обговорювати і навіть критикувати. Головне - треба навчитись думати самому і не боятися власних думок, навіть коли вони не співпадають з тим, що здається правильним. Без цього нема руху вперед.

О.Коллонтай

 

Які з цих висловів зацікавили Вас?

Які з цих висловів Ви запропонуєте прочитати старшому поколінню?

 

З листа батьків:

" Мій син хоче отримувати кишенькові гроші. Коли він дуже наполегливий, я даю йому на морозиво або на чіпси, на CD або на відео… Але давати гроші як заробітну плату - у мене виникає якийсь бар'єр. У своєму дитинстві я такого не пам'ятаю, а тепер у моїх знайомих також виникає така проблема".

Дайте пораду, що робити в такій ситуації?

Чи виникали у Вас подібні проблеми з батьками?

 

Заробляти чи байдикувати?

Дослідження свідчать: сімдесят відсотків сучасних дітей

та підлітків хотіли б працювати у вільний час. Але не знають,

де знайти для себе безпечну і цікаву роботу

 

Часи, коли меткі хлопчаки кидалися з ганчіркою і шампунем ледь не під колеса вашого авто, змушуючи руку саму тягнутися до гаманця, відходять в минуле. Багато юних підприємців вважають це вже дрібним і неприбутковим бізнесом. Та й міліція констатує, що різко зростає травматизм серед таких стихійних мийників автомобілів. Тож і не дивно, що працівники ДАЇ почали проганяти їх з найгарячіших перехресть столиці…

 

Однак мені пощастило натрапити на одну компанію неподалік центру Києва: четверо хлопчаків ретельно вимивали новеньку "Ауді". Хлопці погодились розповісти про деякі тонкощі свого бізнесу. Спочатку мили скло автомобілів біля світлофора. Потім трохи приторговували бензином біля автозаправок, коли з ним були перебої. Тепер ось ходять по Києву і миють автомобілі.

 

Всі вони з неповних та малозабезпечених сімей. Приміром, Вітька з Сашком виховує одна мама, з батьком вони розлучилися кілька років тому, а маминої зарплатні бібліотекаря вистачає лише на харчування, та й то дуже скромне. У Олега, за його словами, є лише старенька бабуся, батьки ж померли. Лідером їхньої "артілі", з усього видно, є худорлявий, небагатослівний Ігор. У нього є і тато і мама, яка не працює, а ще братик і сестричка. Зарплата батька невелика. Усі хлопці віддають частину грошей у свої сім'ї.

 

Хто вони - майбутні бізнесмени чи жертви обставин, які призвели до зубожіння їхніх батьків? Закони ринку невблаганно диктують свої умови і вже майже нікого не дивує, що наші діти, нічим не гребуючи, вчаться "робити гроші". Але разом із заробітками прийшли до них і жорстокі бійки за місце під сонцем, небезпека рекету, часом не по-дитячому важка праця, здирства приниження. Звичайно, не від доброго життя ці хлопці миють чужі авто. Однак це поки що один з найприбутковіших видів підліткового бізнесу. Але ж і не всі батьки погодяться заради поповнення свого убогого сімейного бюджету ризикувати життям чи здоров'ям дитини. То як же бути?