Не треба вестися на солодкі обіцянки

Роман Шпек:

 

Екс-міністр економіки в інтерв'ю ТСН.ua — про популізм і бездіяльність влади, режим економії і персональний антикризовий менеджмент.

 

Роман Шпек, екс-міністр економіки України(1993—1995) та колишній віце-прем'єр з економічних питань(1995—1996), сім років очолював постійне представництво України в ЄС (2000—2007). Банкір з багаторічним стажем, в колишньому радник Президента України (2010-2014), а нині член Ради Національного банку України і голова Ради Незалежної асоціації банків, нинішню кризу називає найглибшою в історії незалежної України. Він упевнений, що економіку знищив політичний популізм, реформи треба розпочати зі зміни свідомості і не виправдовувати бездіяльність війною. Про те, що відбувається з гривнею, що протиставити бідності і як пережити кризу він розповів у ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua.

 

— Яким буде курс гривні?

 

—  Я хочу вірити, що він буде таким, яким його ринок визначить. Я не хотів би, щоб завтра з'явилося якесь адміністративне рішення, і курс був зафіксований  в тому чи іншому кабінеті.

 

— А ринок яким його може визначити?

 

— Тут ніхто не дасть відповіді. Це рівняння з багатьма невідомими. Росія маючи колись 500, а зараз 350 млрд. валютних резервів не може зафіксувати курс, бо є зовнішні фактори, внутрішні, є недовіра інвесторів. Головне - не йти проти ринку. Якщо спочатку експортери, а потім інвестори повірять у серйозність намірів влади, це стане тим фактором, який може зміцнити курс. Простір для його зміцнення є. Однак при такій величні дефіциту бюджету, яка є зараз, розраховувати на суттєве зміцнення гривні до долара не доводиться. Нам найважливіше не зафіксувати курс, а створити такі умови, щоб приплив валюти був максимальним. Якщо ми це зможемо забезпечити, то збільшення пропозиції валюти  на ринку допоможе зміцнити курс. Потрібно впливати не на курс, а на його чинники.

 

Нам найважливіше не зафіксувати курс, а створити такі умови, щоб приплив валюти був максимальним

 

— Багато українців мають доларові кредити. Зараз держава має простягнути їм руку допомоги або сказати: "Це ваші ризики"?

 

— Якщо держава має кошти, вона може простягнути. Головне, простягуючи руку, не простягнути ноги. З 2009 року кредити у валюті в Україні заборонені. З того часу кожен банк проводив реструктуризації кредитів для усіх охочих. І хто хотів, той зробив, хто ні — то ні. Кожен ухвалив своє особисте фінансове рішення. За нинішніх умов банки розуміють, що це проблема для громадян, але це й значна проблема для банків також - велика кількість таких кредитів є проблемними. Сьогодні Нацбанк не може продати валюту позичальникам за іншим курсом, тому що у нього валюти немає. Чисті валютні резерви нульові. Сказати, що вони скоро їх поповнять, не беруся, хоч на кінець року резерви планують 17 млрд — але зараз вони менше семи. Комерційні банки запропонували механізм вирішення – списання – 50% від кредиту для тих, хто взяв позику на соціальне житло. Всім іншим – 25%.

 

11 банків – членів НАБУ підписали Меморандум про реструктуризацію валютних кредитів на таких умовах. Зараз продовжуємо роботу з кількома іноземними банками щодо їхнього приєднання до Меморандуму. Але вирішення питання реструктуризації кредитів для позичальників не допускає, щоб банки не стягували кошти з неплатоспроможних. І не секрет, що власників депозитів у банках більше, у тому числі валютних депозитів, і їхні права також повинні виконуватись. Не можна за їхній кошт забувати про кредитну заборгованівсть.

 

— З початку 2015-го року українці забрали з банків депозити на суму 17,8 млрд грн. Попередній антирекорд був зафіксований навесні 2009-го (29,2 млрд грн). Величезний дефіцит довіри населення до банків став однією з головних причин падіння не тільки банківської системи, а й усієї економіки. Ви знаєте рецепт, як його повернути?

 

— Не повинно бути проблемних банків на ринку. По-перше, клієнт має розпоряджатися своїми коштами, а банк має виконувати його доручення. Якщо цього не відбувається, то банк потрібно оголошувати банкрутом. Якщо такі банки залишати, то це тільки підбурює панічні настрої. По-друге, аби відновити довіру, потрібно зняти адміністративні обмеження НБУ. Бо якщо ви маєте депозит, і не маєте права ним розпорядитися, ви та ваше коло спілкування не будуть у спокої.

 

— З початку минулого року закрилося вже 40 банків. Це свого роду природний відбір?

 

—  Так. Багато банків створювалися не для роботи, а для різних схем і валютно-обмінних операцій. Через те, що існують на ринку неплатоспроможні банки, виникає велика недовіра до Нацбанку. Це повинно бути вирішено негайно. Вони не мають псувати всю систему. Ну і звичайно, Нацбанк не має, на жаль, ефективного банківського нагляду. Вони всі роблять фотографії "руїн", а ніхто не може передбачити, що завтра може статися.

 

— Українці дочекаються кредитів під 3-5%?

 

— Не скоро. Щоб були кредити під 3-5%, треба щоб була нульова інфляція. І висока якість позичальника. Інфляція у нас скоро буде близькою до 40%. І до того ж ми маємо розуміти, що для кредитів під 3-5% мають бути депозити під 1-3%. Ну а побажання до уряду і Нацбанку, щоб їхня політика була такою, що не призводить до сплеску інфляції і девальвації. А громадянам – тримати гроші у гривні.

 

— Заява Яценюка, що можуть вилучатися депозити населення під час війни, це обґрунтовано?  

 

— І Уряд і НБУ відмовились у своїх заявах від такої ідеї. Але населення має дуже низький рівень довіри до фінансово-економічної політики Уряду і НБУ, і такі спекуляції мають дуже тривале і потужне відлуння у суспільстві. Уряд і НБУ мають думати над тим, як заспокоювати вкладників, а не над тим, як їх налякати.

 

—  Довіру руйнує і те, що люди не можуть повернути свої гроші через Фонд гарантування вкладів.

 

—  Фонд працює, як каса на видачу. Коштів там на всіх не вистачає, але Уряд і НБУ надають дуже потужну підтримку Фонду. Важливо, щоб Фонд активно продавав майно, яке знаходиться в його розпорядженні. Я знаю, що така робота розпочалась, сподіваюсь, вона буде проведена успішно. Наскільки мені відомо, Фонд гарантування вкладів наразі активно виплачує гроші вкладникам збанкрутілих банків.

 

Вони всі роблять фотографії "руїн", а ніхто не може передбачити, що завтра може статися

 

—  У багатьох сьогодні виникає дежавю з 2008-м роком, у деяких - з 90-ми роками. Наскільки нинішня криза є глибокою?

 

— Найглибша криза. Бо тут і економіко-фінансові аспекти і аспекти безпеки, військові, територіальні. Зовнішнє середовище дуже несприятливе: фактично відбувся так званий експортний шок. Плюс "багаж" бездіяльності у минулі роки. Постійно відкладаючи реформи, ми підійшли до кризи в найбільш ослабленому стані.

 

—  Як довго нам вибиратися з неї?

 

—  Уся програма з МВФ розрахована 4 роки. Якщо візьмемося серйозно, відновлення економічного зростання уже може бути у другій половині наступного року.

 

— Як вижити в кризу?    

 

— Дорожити роботою. Шукати роботу. Бути готовим відгукнутися. Якщо маєш якісь кошти, ретельно дивитися, з яким банком мати справу. Подивитися, як поводилися у кризу 2008-2009 років. Хто після виходу з тої кризи збільшував капітал. Надзвичайно важливо подивитися, які управлінські рішення ухвалювали банки напередодні кризи -  збільшували капітал чи чекали, що хтось за них вирішить їхні проблеми.

 

Нашим громадянам потрібно бути вимогливими до влади. Не вестися на солодкі обіцянки. Хай буде гірка, але правда. Хай будуть складні, але дії, які дадуть можливість вирішити проблему, а не заговорити її. Нам головне не допустити, щоб реалізувався той лозунг, який виголосив президент сусідньої держави, що Україна – це failed state [держава, яка не відбулася]. Це в наших руках.

 

Розмовляла Катерина Іванова