Морально-етичні цінності українського народу

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Стародавні слов'яни, зокрема наші далекі пращури - українці, як показують дослідження, мали високу на свій час духовність, Віра наших предків, яка була серцевиною духовності, свідчила про їхній гуманізм, готовність героїчно боротися з ворогами, оптимістичне ставлення до життя, прагнення виховувати підростаючі покоління на високоморальних традиціях рідного народу.


Батькам, педагогам, громадським наставникам необхідно глибше розуміти віру наших пращурів - язичників як важливе джерело духовності рідного народу. Адже віра концентрувала в собі ті ідеї, цінності, які зародилися ще на зорі людства і без яких не можна уявити сформованої цілісної особистості, високодуховних підростаючих поколінь.

Віра наших предків концентрувала в собі ідеї, цінності, які сприяли поліпшенню і духовного, і матеріального стану, добробуту народу. Якщо в міфах та легендах, на яких ґрунтувалася віра, наприклад, стародавніх греків, боги прямо не турбувалися, щоб людям жилося краще, то в міфології наших предків майже кожен бог турбувався про людей. Міфи наших предків свідчать, що боги ідуть до людей, живуть разом із ними одними радощами і болями, вчать їх добрим справам, захищають від ворогів, допомагають боротися із злими силами. Наприклад, Сварог - найдавніший Бог Сонця, передає світло своєму сину Дажбогу і навчає людей користуватися вогнем, займатися ковальською справою, Дажбог вірно служить людям, дає їм світло і тепло, захищає їхній домашній затишок, примножує добро, навчає корисних справ, успішно боротися із труднощами життя, перемагати ворогів. Дуже важливим і цікавим із педагогічної і психологічної точок зору був той історичний факт, що стародавні українці вважали себе сонцепоклонниками і в прямому, і в переносному значенні. Знаменно, що найбільшою мірою вони вшановували Сонце як єдине вічне джерело життя.

Міфи наших предків розповідають про створення світу, таємничий Вирій, головного Бога добра - Білобога і його вічну боротьбу з Чорнобогом - богом зла і темряви, ворогом світла і людей. У міфах йдеться також про найстародавніших наших пращурів оріїв - першоорачів світу і оповитих серпанком легендарності укрів. Можливо, саме від назви "укри" походять святі для нас сучасні назви "українці", "Україна". У наведених вище та подібних до них образах, символах, назвах помітні витоки, першокорені української історичної пам'яті, національної свідомості, ментальності, хліборобських засад життя. Засвоюючи такий матеріал, молодь починає глибше відчувати свою причетність до рідного народу, нероздільність із ним своєї долі, синівську вірність йому.

У міфах, на яких ґрунтувалася язичницька віра, наведені численні духовні факти, що розкривають першовитоки нашої етнічної свідомості, зародки тих ідей, ідеалів, образів і символів, які ми й сьогодні широко використовуємо в мові, мисленні, втілюємо в практичному житті, застосовуємо в вихованні дітей та молоді. Такі духовні цінності тисячоліттями визначали основний зміст життя українців, їхнього самобутнього світосприймання. Так, згідно з міфами, у Вирії, під першодеревом Прадубом, жежить священний "живий камінь" Алатир (алтар, вівтар). Він походить від яйця Першобога стародавніх українців Сокола-Рода, "Живий камінь" Алатир - символізує вічність плодючої творчої сили життя, яка криється в незліченній кількості живих зародків і бруньок, що є під священним каменем. За міфами, щовесни Бог Сонця Дажбог засіває землю, води, ліси, людей. Наші предки щиро вірили, що саме в такий спосіб щороку оновлюється життя на наших етнічних теренах і в усьому світі.

У просвітницькій, виховній роботі з молоддю необхідно підкреслювати, що наші Предки схвалювали не нейтралітет, коли творилося зло, а сміливу, наступальну і бойову позицію в боротьбі зі злом, потворністю. Давні міфи зображують Білобога у постійній і невтомній переможній боротьбі з Чорно богом. У цьому розкривається один із найяскравіших, могутніх за силою дії на всі підростаючі покоління символів боротьби добра і зла та перемоги добрих сил над злими.

У давньоукраїнських міфах є багато положень, які розкривають героїзм, лицарський дух наших пращурів. Так, високий статус у духовності наших предків займав Тур - Бог сили, лицарської честі і звитяги, заступник воїнів і чередників. Він опікував мужніх, вольових людей, які ставили перед собою високу мету, світлі цілі і досягали їх завдяки розвитку своїх фізичних, моральних і духовних сил. Зазначимо, що з ім'ям Тура волхви пов'язували єднання Неба і Землі. Є відомості, що Бога Тура зображували в образі тура - оленя або тура - бика, який мав десять рогів, на одному з яких містився золотий терем, де була чарівної краси діва. Бог Тур надихав людей на лицарські подвиги, звитяжні справи, захищав їх від підступів Чорнобога, інших злих і темних сил, допомагав боротися з ворогами рідної землі.

Зміст багатьох давньоукраїнських міфів відображає високі регістри людяності, доброти, ніжності і милосердя, Гармонійно поєднуючись із подвижництвом і героїзмом, такі складники національного духу були і є могутнім рушієм історичного поступу нашого народу, гарантом подолання будь-яких труднощів, зумовлених внутрішніми і зовнішніми факторами. Чільне місце у вірі наших предків займали Ор - Бог орачів, Купайло - Бог родючості і врожайності, Жива - Богиня життя, жіночого щастя, Волос (Велес) - Бог музик і чередників, Лад і Лада - Боги шлюбу, родинної злагоди і весни, Жицень - Бог осінніх робіт та і ц, Міфи свідчать, що віра наших предків була гуманною, допомагала жити і боротися, утверджувати активний спосіб життя, оптимістично дивитися в майбутнє.

Стародавні міфи українців е скарбницею ідей, образів, символів, інших цінностей, які свідчать про високодуховні і невмирущі досягнення нашої культури в минулому. Глибоке вивчення віри наших предків, пізнання змісту, ідейно-художньої спрямованості їхніх міфів сприяє пробудженню і формуванню в підростаючих поколінь історичної пам'яті, національної гідності і самосвідомості, почуття соборності українських земель, державотворчих якостей.

Українському народу завжди було властиве шанобливе ставлення до минулого. У нас, українців, споконвіку існує сформована система морально-етичних цінностей, які й визначають націю як окреме неповторне утворення. Ці цінності народжувалися разом з народом, формувалися та кристалізувалися у щоденній праці та запеклій боротьбі за свободу та незалежність. Вони передавалися від покоління до покоління у традиціях, звичаях, обрядах, системі вірувань, світогляді, мові, способі мислення. Ці ознаки сталі і водночас постійно еволюціонують. Сукупно вони визначають сучасне, самобутнє і виразне обличчя українського народу, його національне ДНК.

Українська традиційна культура тісно пов’язана з природою та землею. Український народ має особливо шанобливе ставлення до своєї землі, яку він споконвіку обробляв, плекав, захищав, був і є її корінним жителем та господарем. Українці люблять свою природу, яку оспівують, з якої черпають сили і натхнення. Землю українці вважають своїм найбільшим багатством, бо саме вона з давніх-давен була на наших теренах основною годувальницею, запорукою благополуччя та способом буття українця. Сім’я, родина - святі поняття для кожного українця. Для нас сім’я - це опора і захист, предмет невпинного піклування, базовий пріоритет і фактор стабільності. Споконвіку на нашій землі жили люди, вирощували хліб, виховували дітей, передаючи їм у спадок набутий матеріальний і духовний скарб. Українці завжди з великою відповідальністю підходили до виховання дітей, формуючи їхню індивідуальну свідомість. Натомість пошана до старшого покоління, повага до дітей та батьків, культ предків, глибока закоріненість багатьох поколінь в традицію завжди були основою монолітності та духовної єдності української громади. Усім відома гостинність українців тісно пов’язана з поняттям сім’ї: прийняти гостя в хаті - святий обов’язок. Відкритість українців - це готовність повсякчас відчинити двері свого дому для друзів та родичів.

Отже, світогляд Предків, духовність, сім’я, земля, життя, традиція - базові цінності українського народу, його соціально значимі орієнтири, які і є одним із важливих факторів розуміння нашої історії.

Плекаймо їх!

Юрій Руденко, Дмитро Баришев