Серпень – яблучно-медовий, урожайний, серпанковий

Назва місяця походить від слова «серпанок» (легка пелена, що спускається з неба та огортає землю). 

Завдяки сонячному й місячному серпанкам земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили. Тому в серпні святкують три Спаси. 

Перший Спас відзначають 14 серпня (саме з цього дня колись починався місяць), Другий – 19-го і Третій Спас – 29 серпня. 

У цей час проводять народні обряди, які захищають християнську віру та поля, садиби й помешкання, людей і тварин від нечистої сили. Це забезпечує збереження добробуту й особистого щастя людини, її здоров’я та майбутнього врожаю. 

Саме в цьому полягають сила і значення серпня. 

А ще останній місяць літа, найголовніший у сільському господарстві. Селянам необхідно провести в ньому такі основні роботи: викосити, зібрати врожай, зорати під озимину та ще й засіяти. 

7 СЕРПНЯ – ГАННИ. Спомин Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Раніше за цим днем завбачували зиму: яка погода до обіду, така зима до грудня, а яка по обіді, то така після грудня. Тому цей день часто називають Ганною Холодною. 

9 СЕРПНЯ – ПАНТЕЛЕЙМОНА. День установлено на честь великомученика й цілителя Пантелеймона, який народився в Нікомідії та навчався при дворі імператора на лікаря. Пантелеймон досяг чудових результатів у зціленні хворих і одночасно з цим прилучився до християнської віри, за що його піддали жорстоким тортурам. За переказами, перед стратою (а це було у 305 р.) Пантелеймон читав молитву. Коли її було завершено, з неба пролунав голос, котрий назвав його Пантелеймоном («всемилостивим»). Після цього цілителя зарубали мечем. Святий Пантелеймон вважається найпершим помічником хворих. Цього дня знахарі заготовляють лікарські трави, якими зцілюють свійських тварин. У селах Пантелеймонів день називають Паликопою або Палієм, тому що починаються грози, а з ними виникають пожежі. Коли траплялася пожежа, то палаючі оселі чи поля тричі обходили з іконою цілителя і при цьому молилися. 

Люди вірили, що на Пантелеймона блискавка влучає в те обійстя, господар якого не дотримується святих приписів – працює на великі релігійні свята, порушує піст або навіть гірше – займається чаклунством. Могла постраждати й худоба, й сам грішник. 

На Пантелеймона люди здебільшого помирають від блискавки, нещасного випадку, автокатастрофи або в бою. Можна сказати, що до 14 серпня помирають або грішники, або насильницькою смертю. 

Зате народжуються до 14 серпня обдаровані та визначні особистості, які можуть принести велику користь багатьом людям і суспільству, а також чаклуни, відьмаки й великі аферисти. 

10 СЕРПНЯ – СМОЛЕНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. Її ще називають Одигітрією, тобто Провідницею. Це одна з головних святинь Православної Церкви. Була спочатку привезена до Києва разом із Володимирською. За твердженням багатьох дослідників, у Києві ікона «Одигітрія» одержала назву Пирогощої. До неї зверталися з молитвою, просячи дарувати перемогу над ворогом. На честь цієї ікони на Подолі було споруджено церкву святої Богородиці Пирогощої, яка згадується в літописах та у «Слові о полку Ігоревім». Храм проіснував 800 років і був знищений за радянської влади. А ікону ще за князювання Володимира Мономаха перенесли до Смоленська. 

У побуті, особливо сільському, Смоленська ікона вважається вірною заступницею людей, худоби й будівель від пожежі. 

11 СЕРПНЯ – КАЛЕНИКА. Від імені мученика Калиника, страченого в IV ст. Селяни чекають цього дня з деяким побоюванням, бо раптове настання холоду може позначитися на ще не зібраному врожаї вівса та ячменю. «Не мала дівка зла, так Каленика привела». 

12 СЕРПНЯ – ІВАНА ВОЇНА. День названо за іменем військового чиновника-християнина Іоанна, який служив при римському імператорі (IV ст.). При нагоді він допомагав побратимам тікати з в’язниць, укривав їх від розправ тощо. 

У народному побуті Іван Воїн вважається захисником від різних напастей та образ, від усіх видимих і невидимих ворогів. Саме тому його називають карателем злодіїв. 

13 СЕРПНЯ – ЯВДОКИМА. Від імені ченця Євдокима, що жив у IX ст. в найбільшій області Малої Азії – Каппадокії (нині частина Туреччини). 

Цей день у народі називають Євдокимовими запустами, тобто заговинами перед Успенським постом. 

14 СЕРПНЯ – винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього (ПЕРШИЙ СПАС, МАКОВІЙ). ПОЧАТОК СПАСІВКИ (УСПЕНСЬКОГО ПОСТУ). За церковною легендою, саме цього дня зародилося дерево, з якого згодом зробили хрест, на котрому був розіп’ятий Ісус Христос. У народі цей день знаменує проводи літа. «Пройшов Спас – пішло літо від нас». Основним обрядом свята є церемонія освячення води. На Першого Спаса відбуваються хресні ходи на ріки, озера та ставки. Вважається, що цього дня вода має цілющу силу, тому перший Спас називають Спасом на воді, або Мокрим чи Медовим, бо пасічники освячували мед у церкві. 

Успенський піст – своєрідне продовження Великого посту. За легендою, Бог призначив для Великого посту дев’ять тижнів, але святі отці упросили Його зробити перерву, бо такий термін тяжко витримати людям. Тоді Всевишній розділив Великий піст на дві частини – сім тижнів перед Великоднем і два тижні перед Успіням Богородиці (28 серпня). 

Свято пов’язане зі збиранням маку та його освяченням. Цього дня збирають і інші рослини, з яких протягом року готують ліки. Цього дня святковою їжею здавна були знамениті українські коржики – маківники та інше печиво, виготовлене з борошна, меду і товченого маку. На Маковія освячують криниці, що пов’язано з давнім уявленням слов’ян про виникнення життя з води. 

На свято Маковія до церкви на освячення приносять букети з особливих трав та збіжжя. Букет повинен бути різнобарвним, перев’язаним червоною стрічкою. В нього можна зібрати різні квіти. Та перевагу надають чудодійним травам і квітам – чебрецю, миколайчикам, чорнобривцям, руті-м’яті, василькам, туї (або тої), материнці, роман-зіллю, полин-дереву. Крім того, до букета іноді додають невеличку голівку соняшника, колоски зернових та букетики дикого маку. Дикий мак, що зветься видюком, в’яжуть у невеличкі букетики по сім головок. У великому букеті таких макових букетиків може бути декілька. 

Кожне зілля чи квіти мали своє призначення. Рута-м’ята мала оберігати господарів від усякої напасті й додавати здоров’я. Ласкавці необхідні були, щоб у сім’ї панували ласка, злагода та любов. Кудрявці – щоб у хлопців чуби були кучерявими та щоб дівчата любили. Маточник сприяв плодовитості бджіл. Соняшник уособлював сонце, тому сприяв процвітанню сім’ї, добрій долі. Колоски пшениці, жита й вівса символізують життя і Божий Промисел. 

Призначення маку-видюка, миколайчиків, рути й туї вирізняється з-поміж усіх квітів і трав, що входять до маковійного букета. Ці рослини захищають господарів від нечистої сили. Наприклад, рута і туя завдяки вмісту ефірної олії не підпускають до тих, хто їх носить, або туди, де вони лежать, стоять чи висять, нечисту силу. Так, в одній легенді розповідається, що нечистий не зміг підійти до дівчини через запах цих рослин: «Коли б не рута та й не тоя (туя), була б ти, дівчина, вже моя». 

Миколайчики мають синьо-фіолетовий колір і колючки. Це впливає на повітря та ефірне тіло людини, тварини, рослини, підтримуючи належну частоту коливань їх ефірних тіл. Це не дозволяє нечистій силі, яка має частоту коливань матеріальних тіл, пройти через ефірні тіла людини, тварини й рослини, щоб осісти або приєднатися до їх фізичних тіл. Таке приєднання зумовлює хворобу чи навіть смерть людини, тварини або рослини. 

Мак-видюк завжди росте на геопатогенних місцях землі, чим вирівнює інформаційно-енергетичне поле цієї місцини подібно дубу. Освячений на Маковія мак-видюк здатний притягувати до себе та знищувати нечисту силу. Він нібито бачить нечисту силу і діє за оптичним законом – відтворює її. Та відтворитися може лише те, що створив Бог. Тому коли нечиста сила за оптичним законом збирається в одну точку, вона гине, бо не може відтворитись. Освяченим маком-видюком обсипають хату знадвору, навіть усе подвір’я, «щоб відьми не доїли корів і не приносили уроків». 

Якщо господар помічає, що в хаті діється щось недобре, наприклад, дитина вночі дуже лякається, плаче, неначе є хтось у хаті, ночами неначе хтось давить, то треба на 19-й місячний день по всіх кутках розкласти (на папірцях) мак. Його слід тримати 9 днів і на 28-й місячний день зібрати й висипати у проточну воду (наприклад, у каналізацію, річку). Якщо відчувається велика небезпека, то хату або квартиру можна очищати щомісяця. 

15 СЕРПНЯ – СТЕПАНА-СІННИКА. Назва дня пов’язується з перенесенням близько 428 р. мощей первомученика Стефана з Єрусалима до Константинополя і збиранням отави – другого сіна. До того ж цей святий відомий у нас як покровитель коней. «Який Степан-сінник, такий і вересень». 

16 СЕРПНЯ – АНТОНА-ВИХРОВІЯ. За іменем новгородського ченця XII ст. Він заснував монастир Різдва Богородиці. Після смерті Антонія в 1147 р. виникла легенда, за якою він був італійським самітником, котрий утік від латинян у Новгород, приплив по морю просто з Рима (звідси його повне ім’я – Антоній Римлянин). 

Здавна було помічено, що на Антона досить часто буває вітер з вихором. «Який Антон, такий і жовтень». 

17 СЕРПНЯ – ЯВДОХИ-ОГІРОЧНИЦІ. Від імені мучениці Євдокії, страченої в 364 р. Саме дозрівають останні огірки. Дбайливі господарі готують кадібці для їх засолювання. На Явдохи прогнозують погоду на листопад. Якщо день сонячний і теплий, то погожим буде й листопад, а коли дощовий, то бути йому сірим і мрячним. 

18 СЕРПНЯ – ЄВСТИГНІЯ-ЖИТНИКА. За іменем мученика Євстигнія, який помер у 362 р. У давні часи селяни цього дня заклинали жниво, щоб нечиста сила не поселилася в ньому й не виганяла худобу з пасовищ. За Євстигнієм завбачують погоду: який Євстигній, такий і грудень. 

19 СЕРПНЯ – ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, ЯБЛУЧНИЙ СПАС. Одне з великих народно-релігійних свят, що входить до числа двонадесятих. Як оповідають євангелісти, в середині Свого земного служіння Ісус Христос привів Своїх учнів на гору Фавор, де раптом преобразився: Його обличчя засяяло, ніби сонце, одяг побілів, як сніг. У народі Преображення Господнє називають Великим та Другим Спасом. Цієї пори збирають фрукти, хліб, гриби, мед, які відносять до церкви на освячення. На Спаса прийнято поминати померлих родичів. За повір’ями, цього дня вони втретє – після Страсного четверга і Трійці – виходять на світ. 

Якщо в родині є тяжкохвора людина і їй на Спаса дати освячене яблуко – символ життя, то вона або видужає, або закінчаться страждання цієї людини й вона тихенько помре до Успіння. 

Після Спаса часто настає різке похолодання, тому приказують: «Прийшов Спас – держи рукавиці про запас». 

21 СЕРПНЯ – МИРОНА-ГОНИВІТРА. День названо на честь святителя Мирона, єпископа Критського, який жив у IV ст. Помер близько 350 р. В народі цей угодник одержав ім’я Вітрогона або Гонивітра, оскільки в його день, як правило, дмуть сильні вітри. З днем Мирона пов’язують і кінець літа. «Мирони-Вітрогони куряву збивають на дорогах, за красним літом стогнуть». Здавна помічено: який Мирон-Гонивітер, такий і січень. 

ГРИГОРІЯ ІКОНОПИСЦЯ. Був ченцем Києво-Печерського монастиря. Брав участь в оздобленні Успенського собору Києво-Печерського монастиря. У малюванні образів досяг високої технічної виразності. Багато його ікон розходилися по всій Україні. Помер у 1105 р. 

23 СЕРПНЯ – ЛАВРЕНТІЯ. Цього дня вшановується пам’ять римського мученика. Він був архідияконом, тобто заступником єпископа, відав судочинством. Лікував багато хвороб, але найбільше прославився зціленням очної недуги, тому здавна Лаврентію молилися щодо прозріння очей. Помер у 258 р. 

27 СЕРПНЯ – ФЕОДОСІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО. День установлено на честь перенесення мощей святого Феодосія Печерського. Коли були відкопані мощі, з’явилося небесне знамення – три вогненні стовпи. Мощі поклали в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. 

МИХЕЯ-ТИХОВІЯ. На честь біблійного пророка. Жив у VIII ст. до народження Христа. В його книзі пророцтв є згадка про Віфлеєм як місто народження Месії. На Михея, як правило, дмуть вітри. За характером вітру визначають погоду на осінь. Якщо вітер тихий, то осінь буде доброю. Коли ж буря, слід чекати непогожого вересня 

28 СЕРПНЯ – УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. Найбільше свято, встановлене на честь Діви Марії. За переказами, Вона померла в 48 років Своє тіло Марія заповіла поховати в Гетсиманській печері. Під час похорону з’явився Ісус Христос із небесними силами в ореолі сяйва, взяв душу Марії і вознісся на небо. А через три дні після Успіння Богородиця воскресла й вознеслася на небо. Свята Діва Марія зветься Пречистою, тому свято одержало назву Першої Пречистої. Два інших відзначатимуться 21 вересня та 4 грудня. Про них говорять так: «Перша Пречиста жито засіває (сіють озимі), друга дощем поливає, а третя – снігом покриває». Успіння Богородиці – вельми шановане в народі свято. Цього дня помирають люди, які щиро вірили у Бога. Тому навіть із того світу вони можуть допомагати своїм рідним і захищати їх. 

Після свята Успіння починають відлітати у вирій ластівки. Якщо ж вони влітку висиджують другий виводок, то осінь скоро не настане. Якщо на Успіння відлітають журавлі, це віщує ранню зиму. 

29 СЕРПНЯ – ТРЕТІЙ СПАС. Свято пов’язане з ушануванням полотняної ікони Ісуса Христа (Спаса на полотні). За давнім переказом, коли Ісус Христос умив обличчя й витер його рушником (убрусом), то на рушнику відобразився Його лик. Рушник було передано хворому на проказу царю, і той повністю вилікувався від хвороби. А чудесний убрус згодом викупив візантійський імператор Костянтин Багрянородний. Із цієї нагоди було встановлено свято (до речі, єдине на честь образу Ісуса Христа). 

У народі воно зветься Горіховим та Хлібним Спасом, бо закінчилися жнива й починається сівба озимих. «Третій Спас хліба припас». 

Раніше цього дня влаштовували ярмарки, на яких продавали переважно полотно. 

30 СЕРПНЯ – АЛІПІЯ ІКОНОПИСЦЯ. Це перший відомий з історичних джерел український живописець. Очевидно, походив із Києва або його околиць. Навчався у константинопольських майстрів, які прибули для оздоблення Успенського собору Печерського монастиря. Разом із ними юнак виконував мозаїчні роботи і вчився мистецтва іконопису. В 1087 р. постригся в ченці. В монастирі Аліпій продовжував малювати ікони і, за словами Нестора-літописця, «добре ізвик хитрості іконній». Його ікони, що сяяли, ніби сонце, розходилися по всій країні, а деякі з них уславилися як чудотворні. Прославився живописець і як вправний лікар. Помер у 1114 р. 

31 СЕРПНЯ – ФЛОРА ТА ЛАВРА. День установлено на честь святих, які жили у II ст. Це були двоє братів-близнюків, котрі опановували каменярську професію. Вони мали добудувати храм Геракла, але замість нього спорудили християнську церкву. За це братів наказали стратити, але янголи віднесли їхні душі на Небо. Історія про Флора (в народній вимові це ім’я нерідко звучить як Фрол) та Лавра за давніх часів була дуже популярна в Україні. В народі ці угодники вважаються покровителями коней, тому здавна в селах цей день називають святом коней. За традицією, на Флора та Лавра коням дають можливість відпочити, щоб не накликати пошесті, їх купають у річках і ставках, заплітають гриви в коси, прикрашаючи стрічками, кроплять свяченою водою тощо.