Ой не сійтесь, сніги...

Олесь О.
Ой не сійтесь, сніги

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, 
Не губіть ви останньої слави: 
Гріє здалека землю усмішка весни, 
Пробиваються проліски, трави.

Не злякать вам нікого, холодні сніги, 
Бо розтопче вас сонце блискуче.
І нечуваний сміх залуна навкруги, 
Як тікати ви будете з кручі.

* * *

Олесь О.
Снігурі

Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі. 

* * *

Олесь О.
Снігу, ой снігу якого!

Снігу, ой снігу якого!
В білих снігах потонули
Гори, степи і долини...
Наче чекаючи любого гостя якогось,
Радий господар
Свитку свою розіслав по дорозі, 
Свитку свою з найбілішої вовни, 
Свитку свою, не надівану й разу. 
Наче тут паслися гуси уранці, 
Скублись, кричали 
І пух свій розкидали білий.
Наче тут віяли тихо вітри, 
Віяли тихо й несли 
Хвилі вишневого цвіту.

* * *