Теплові процедури, компреси

Кожна з теплових процедур має своє призначення і її слід застосовувати тільки за порадою лікуючого лікаря і під контролем дільничного медперсоналу. Дуже важливо при виконанні тієї чи іншої процедури старанно й точно виконувати всі методичні вказівки лікаря.

Компрес – це багатошарова пов’язка, яку використовують з певною лікувальною метою. Розрізняють сухі та вологі компреси. Сухий компрес роблять з декількох шарів стерильної марлі, покритої зверху ватою і закріпленої бинтом. Застосовують такі компреси для захисту ушкоджень (ран, забитих місць) від охолодження і забруднень. Вологі компреси бувають холодні (примочки), гарячі та зігріваючі. З цієї статті ви дізнаєтеся, в яких випадках використовують той чи інший вид компресу.

Холодні компреси

Холодні компреси в народі називають примочками. Завдяки холодному впливу на шкіру, судини стискаються і відбувається переміщення крові у центральний кровообіг. Хворе місце, до якого прикладається примочка, зменшує вміст крові. Цей процес дозволяє зменшити набряки. Завдяки холодним компресам запобігають розповсюдженню запалення. Ними лікують удари, вивихи, набряки, укуси комах. Крім того, примочками збивають високу температуру і нервове збудження.

Для приготування холодного компресу необхідно взяти шмат щільної тканини, складеної в декілька шарів і намочити її в холодній воді або в спеціальній рідині аптечного приготування (свинцева примочка). Після цього добре віджати тканину і прикласти до хворого місця. При зігріванні тканини знову змочити її та прикласти до хворого місця. Міняти примочку слід кожні 2-3 хв.

Гарячі компреси

Гарячі компреси застосовують для розсмоктування місцевих запалень. Розширення судин під впливом тепла сприяє знач­ному припливу крові до даної ділянки тіла, що дає виражений лікувальний ефект. Під впливом тепла поліпшується обмін, розсмоктуються набряки. Болі, викликані спазмом судин, заспокоюються. Так, наприклад, саме завдяки розслабленню спазмових жовчних проток відновлюється нормальне відтікання жовчі, затримка якої викликає біль. Під впливом тепла посилюються рухові функції шлунка і кишечника. Ось чому гарячі компреси широко застосовуються при багатьох захворюваннях внутрішніх органів.

Для використання гарячого компресу слід приготувати щільну білу тканину, клейонку, вовняну тканину або грілку. Слід змочити тканину в гарячій воді, добре її віджати і прикласти до тіла. На верх покласти клейонку. Поверх клейонки покласти грілку або теплу вовняну тканину. Міняти компрес потрібно кожні 10-15 хв.

Зігріваючі компреси

Зігріваючі компреси на відміну від гарячих використовують не зовнішнє, а внутрішнє тепло, що накопичується в тканинах тіла. Зігріваючі компреси підсилюють кровообіг в шкірі, тканинах і органах, внаслідок чого зменшується набряклість, знімаються запальні процеси, розслабляються судорожно скорочені м’язи. Такий компрес робиться з чотирьох шарів. Перший шар – віджата бавовняна тканина, змочена водою кімнатної температури. Другий шар – компресний папір чи клейонка, що оберігає тканину від висихання і затримує тепло. Зверху обидва шари покривають ватою, вовняною хусткою чи шарфом. І, нарешті, все це не туго перебинтовують і тримають 6-12 год (до висихання).

Зігріваючі компреси в теплому вигляді застосовують при запаленні суглобів і ангіні, при запаленні шийних лімфовузлів, при запаленнях на шкірі хворого після неправильно зроблених ін’єкцій. Зігріваючі компреси спричиняють тривале і стійке розширення поверхневих судин, що призводить до припливу крові до осередку запалення, в результаті відбувається розсмоктування запального осередку тканин, що знаходяться нижче і зменшення болю. При накладенні компресу на грудну клітку слід закріпити його оберта­ми бинта через плечі. Компрес не повинен зміщатися. При зміщенні його може статися швидке випаровуван­ня вологи, і тіло замість зігрівання охолоджуватиметься.

Компрес доводиться міняти кожні 4—5 годин, оскільки він висихає. Після зняття компресу шкіру слід старанно витерти м’якою тканиною.

Зігріваючі компреси не можна ставити, якщо у хворого є ознаки дерматиту (захворювання шкіри) і фурункули.

Лікарські компреси діють протизапально або заспокійливо. Для таких компресів використовують цілий ряд речовин.

Так, наприклад, на місце забою накладають компрес з рідини Бурова (1 чайна ложка на склянку води) або із свинцевої води (яка розводиться навпіл з водою). Цими рідинами, які можна придбати в аптеці, змочують внутрішній шар компресу, після чого прикладають його на місце забою. Компрес сприяє розсмоктуванню набряку, що утворився.

Содовий компрес (або компрес з рідиною Вишневського) прикладають при забоях, ускладнених нагноєнням. Компрес роблять з розчину питної соди (половина чайної ложки на склянку перевареної води) або використовують рідину Вишневського, яку можна купити в аптеці.

Компрес з камфорного масла. При деяких запальних процесах, наприклад, при запаленні лімфатичних вузлів шиї, при паротиті (свинці), також ставлять різні компреси. Так, при свинці застосовують компрес з камфорного масла (можна також з перевареної олії). М’яку тканину, просочену теплим маслом, прикладають до пухлини, потім кладуть шар клейонки, шар теплої тканини і все це закріплюють бинтом або салфеткою. Такий компрес міняють тільки 1 раз на добу.

Компрес з горілки. У домашніх умовах ко­ристуються також горілчаним компресом, часто не без успіху. У дітей раннього віку для компресу горілку розводять з перевареною водою. Такий компрес ставлять звичайно, як розсмоктувальний і болезаспокійний засіб, при запальних процесах.

Компрес із скипидару. Скипидарний компрес застосовується при захворюваннях дихальних шляхів у дітей раннього віку. Скипидар — засіб, що подразнює шкіру; він легко всмоктується через неї, сприятливо діє на дихальні шляхи і легені, з яких виділяється разом з диханням. Для компресу вживають очищений скипидар. Розчин його (1 столова ложка на 1 л перевареної води) енергійно збовтують, змочують ним чисту, м’яку тканину, яку прикладають до грудної клітки. Другий шар становить клейонка і третій шар — шматок щільної тканини, яка повністю покриває перші два шари. Компрес закріплюють бинтом.

Компрес з олії. М’якшою дією відзначається олійний компрес, який призначений при захворюваннях дихальних шляхів. тканину змочують теплою прокип’яченою і профільтрованою олією, обгортають нею грудну клітку, поверх кладуть клейонку і знову чисту тканину й укутуються в теплу ковдру на 1 годину.

Компрес гірчичний. При захворюваннях дихальних шляхів рекомендовані гірчичні компреси, які мають вираженішу подразнюючу дію. Суху гірчицю старанно розмивають, щоб не було грудочок. 2 столових ложки гірчиці розводять в 1 л гарячої води, добре розмішують і потім проціджують через 2—З шари марлі. Перший (внутрішній) шар компресу змочують гірчичним розчином, злегка віджимають і прикладають до хворого місця. Корисні такі компреси при сухих плевритах і при залишкових явищах після перенесеної крупозної пневмонії.