Як слова впливають на здоров’я

Як часто у повсякденному житті людина вживає певний набір слів-паразитів, про шкоду та небезпеку використання яких навіть не підозрює. Тут не йдеться про ті слова, зменшення кількості яких забезпечить чистоту лексикону. Не йдеться навіть про нецензурну лексику, використання якої, однак, також має негативний, а подекуди руйнівний вплив на енергетику людину. Мова йде про такі усталені словесні конструкції, часте вживання яких програмує людину на відповідний стан, який вони змальовують.

Висловлене на автоматизмі речення чи словосполучення, через часте інтенсивне повторювання, здатне «вписати» у фізичне тіло людини аналогічні відчуття, описані у висловленій фразі. Бо якщо відомим є факт матеріальності думок, то що тоді казати про втілення в реальності промовлених вголос слів? 

Якось, одна моя знайома зупинила мене, коли під час сильного здивування я повторила двічі фразу «Нічого собі!». Помовчавши перший раз, вдруге вона зауважила: «Може хоч щось собі залишиш?». Подібного роду усталених словесних конструкцій у повсякденному мовленні людини більш ніж достатньо. І самообманом буде стверджувати, що якщо вони вириваються автоматично, без серйозного замислення над ними, то відтак не несуть жодної шкоди і не записують ніяких негативних програм у поведінку людини, відповідно до яких вона потім так само несвідомо, проте, не надто щасливо живе. 

Гадаю кожному бодай раз у житті доводилося стати свідком ситуації, або на вулиці, або у громадському транспорті, коли хлопець / чоловік під час розмови мало не за кожним словом вставляв слова нецензурного походження. Можливо, до подібного роду ситуації була задіяна жінка. В результаті такої словесної мішанини, розмова більше скидалася на відбірну лайку, в середині якої час від часу з’являлися нормальні слова. Тож, перебуваючи неподалік, від почутого можна або неприємно морщити ніс та чоло, а можуть і самостійно вуха згортатися тонкою соломинкою. Подібна розмова у юному віці може бути викривленим бажанням підлітка справити враження на своїх однолітків, а також на оточення. Даремно, що це враження зовсім не з приємних. В подальшому, подібна розмова вказує в тому числі й на відповідний рівень культури особи (чи її відсутність), а часте вживання цих слів, рівно ж як і перебування під впливом такої розмови іноді неприємно відгукується на загальному енергетичному самопочутті людини. Та якщо нецензурну лексику і окремі її слова ідентифікувати легко, то слова, словосполучення і вирази, які начебто адекватні культурному лексиконові, тим і небезпечніші. Бо здаються такими, що не несуть жодної загрози, ані чистому мовленню, ані культурі, ані людині. Про їхнє існування та руйнівний вплив можна не підозрювати роками та десятиліттями, вважаючи, що усе так і має бути. 

Існує вислів, що словом можна вбити і повернути до життя. Йдеться, в першу чергу, про слова, зміст яких націлений на іншу людину. А як щодо слів, які людина щоденно говорить сама собі? Адже у частому повторенні криється їхня сила. «Набридло все!», «»Більше так не можу», «Сил моїх немає», «Нічого не вийде», «Все летить шкереберть», «Я ходжу по замкнутому колу», «Немає впевненості», «Це нереально», «Я в глухому куті», «Виходу немає», «Нічого доброго», «Життя, що не день, то важче». Перелік можна продовжувати. Кожна з цих фраз, обрана для ілюстрації певного стану речей, в жодному разі не покращить існуючої ситуації, надто якщо повторювати її безперестанно. І даремно, якщо саме зараз вона є констатуюючою. Легше від цього не стане. Адже «замкнуте коло», так і залишиться замкнутим, крім цього, у ньому звідкись знайдуться «глухі кути», з яких просто таки нереально буде вийти, адже «сил і так немає», а якщо навіть якісь залишилися, то є великий «сумнів і невпевненість», чи в цілому щось рухається у своєму напрямку… Бо життя як і раніше складне, а із «замкнутого кола» ніяк не знаходиться вихід. 

Німецький психолог та психотерапевт іранського походження Носсрат Пазешкіан, засновник методу «позитивної психотерапії», дослідив цілий ряд слів та словосполучень, які чинять руйнівний вплив на організм людини, провокуючи різноманітні захворювання та, незважаючи на це, люди продовжують їх вживати у повсякденному житті. При цьому, згодом довів науковець, практично усі люди більшою чи меншою мірою вдаються до вживання таких фраз, які він згодом об’єднав під назвою «органічна мова», негативна та руйнівна енергетика якої здатна чинити згубний вплив на здоров’я та самопочуття людини. 

Так, звертаючись до переліку фраз, які описав психолог, можна констатувати, що в українській мові у повсякденному вжитку також зустрічаються подібного роду вирази, які мають прямий зв’язок із можливим фізичним станом здоров’я людини. Прочитавши кожну з них, можна зрозуміти, у якій із варіантів ситуацій вона вживається і який вплив в подальшому чинить на здоров’я людини. «Голова йде обертом», «В печінках це вже сидить», «Кров мені підіпсули», «Справ вище горла», «Як ножем по серцю» або «Без ножа зарізали», «Маю повні зуби злості/нервів», «Кисень мені перекрили», «Очі б мої цього не бачили, вуха б мої цього не чули» або більш поширене «Очі не бачать – серце не болить», «Ламаю собі голову», «Життя мені з цим немає»… Список можна продовжувати далі. Гадаю, схожих фраз є значно більше. Насправді ж, існують вагомі наукові докази, що все це досить сильні слова та вирази, про реальну шкоду яких людина, як правило, навіть не підозрює. Тому варто відслідковувати подібні моменти у своєму мовленні та у своїх думках. Адже це те найменше, що може зробити людина з метою покращення якості свого життя. 

Можна завжди знаходити виправдання, мовляв, так прийнято було говорити у моїй сім’ї чи серед близьких людей. Це все «само виривається, я не контролюю ці моменти». А можна почати слідкувати за своєю мовою, не допускаючи у ній таких шкідливих фраз і змінювати їх на більш корисні. Тим паче, було доведено факт, що подібні фрази якраз є причиною, а не наслідком хвороби (мовляв, після появи хвороби, на підсвідому рівні людина здатна вживати фрази, які характеризують її фізичний стан). Насправді ж, відповідними виразами людина запускає причетну до них хворобу, а в подальшому – підтримує її, певним чином «підживляючи» повторюванням цих виразів.

Відома американська письменниця Луїза Хей, авторка мотиваційних книг про самоозцілення, шляхом культивування позитивної сили думки, також створила певну таблицю захворювань, на думку авторки, усі хвороби спровоковані ментальним способом життя людини: думками, поглядами, переконаннями, страхами, сумнівами, високомірністю чи, навпаки, недооцінюванням себе, критикою, образами тощо. Відповідно до цієї таблиці та пояснень у ній, людина, певним чином вдосконаливши свій духовний бік життя, здатна отримати фізичне одужання. Досягти цього можна, на думку письменниці, практикуючи також часте повторення відповідних усталених фраз, зміст яких здатен знову ж таки програмувати людину на здоров’я, успіх, досягнення поставлених цілей, красу, гарний настрій та відмінне самопочуття. 

Сучасна канадська письменниця, а також психолог, філософ та психотерапевт Ліз Бурбо у своїх численних книгах про оздоровлення також наводить перелік захворювань і можливі причини їх виникнення, посилаючись виключно на внутрішні переживання людини, її психо-емоційний стан, більш глибинні психологічні моменти, які особа переживає упродовж свого життя чи у певний із його періодів. Разом із цим, наводиться відповідна таблиця «етапів прощення», користуючись якою, можна віднайти певну причину захворювання і справитися з її наслідками. 

Ясна річ, у наведених прикладах не йдеться про відкидання чи заперечення традиційної медицини, в жодному разі. Одначе, якщо намагатися гармонізувати свій внутрішній стан, свої думки, емоції, переживання, а також і повсякденне мовлення, то можна налаштувати свій організм на оздоровлення значно швидше, а також і убезпечити його від інших недуг. Відтак існує не лише необхідність культивування позитивного мислення та правильних оздоровчих фраз, але й необхідність позбавлення від паразитуючих думок, словосполучень та виразів, які засмічують духовний, а також і фізичний стан людини. Лише на прополеному від будяків полі, можна сіяти нове родюче зерно – здоров’я.