Завдання ворога — наша самотність.
Минулої суботи в мирному Маріуполі загинули десятки невинних людей, ще більше поранених, зокрема важких. Це ще одна страшна ланка в нескінченному ланцюзі злочинів, які коїть путінська Росія в нашій країні. Фахівці констатують, що йдеться про сплановану стратегію знищення Української держави. Тож ми всі — і ті, хто воює в АТО, й ті, хто молиться за них удома, — на війні.
Так, соціальний психолог Олег Покальчук вважає, що нині наше суспільство перебуває у стані посттравматичного синдрому. Щоб успішно боротися з ним, потрібно усвідомлювати, що він спричинений терористичною агресією супротивника. За словами психолога, на нашу свідомість впливають три її складові: диверсійна робота ворога в зоні бойових дій, тероризм, спрямований проти мирного населення, і саботажники в тилу, які ненавидять Україну.
Мета тероризму — нагнітання страху
— Такі методики відомі, їх зокрема використовували нацисти під час Другої світової війни. Скажімо, викрадали бійців підпілля. Психологічно ситуація, коли людина просто зникає, спричиняє більший страх, ніж публічна страта, яка викликає у свідків цього злочину гнів і спротив, — розповідає Олег Покальчук.
Те саме роблять нині в Україні так звані борці з фашизмом й адепти «русского мира». Зникнення волонтерів, журналістів, бійців АТО, пересічних громадян на окупованих територіях, теракти в різних містах України мають посіяти хаос у суспільстві, адже залякана людина — потужний генератор паніки.
На жаль, нинішній донецький кошмар — і вбивство мирних людей, і публічні знущання з військовополонених перед камерами російських журналістів — укотре демонструє, що в України та Росії різні вагові категорії в інформаційній війні.
— Якщо протистояння на фронтах більш-менш рівне, то в медіа-середовищі Україна нагадує сором’язливого інтелігента, якого посадили в камеру до виродка-рецидивіста. Мляві заяви українських офіційних осіб із приводу теракту в Донецьку і нашого відступу потонули в інформаційній вакханалії, яку розкручує протилежна сторона. Там щохвилини нові вкидання: про міномети, що кочують, про полонених «кіборгів», про загиблих. З нашого боку — монологи речника АТО Лисенка, від яких уже нудить, — каже блогер Денис Казанський.
Не випадково Олег Покальчук виокремив саботаж із трьох складових тероризму як ключову ознаку, яка вже домінує у війні Росії проти України.
— Ми багато говоримо про диверсії, але жодного слова не кажемо про саботаж. Проте це слово має увійти в обіг українських медійників. Крім частини суспільства, яка не засуджує дій Путіна, є ще велика кількість українських чиновників, які належно не виконують свого професійного обов’язку, і не важливо, свідомо це роблять чи ні, вони саботажники. Це дуже вигідно супротивникові, адже це потужний деструктивний матеріал для війни в тилу. При цьому саботаж фактично залишається поза зоною уваги силових відомств, — пояснив думку соціальний психолог.
Тим, у кого болить серце за долю Батьківщини, Олег Покальчук радить не втрачати оптимізму й надії.
— Треба менше рефлексувати, краще пірнути з головою в роботу. Волонтерство, участь у патрулюванні, збирання коштів для бійців, допомога пораненим — якщо побачите хоч мінімальний результат своїх зусиль, ваш психологічний стан поліпшиться. Ігноруйте повідомлення, ролики і фотографії, які підвищують стресогенне тло і працюють на пропагандистські завдання супротивника. Інформаційна атака схожа на розтяжку: хоч яку інформаційну нитку зачепили — ви приречені на підрив. Тому якщо бачите щось вибухонебезпечне, не торкайтеся його. Фільтруйте інформацію в Інтернеті, цікавтеся її джерелом. Частіше спілкуйтеся з друзями й однодумцями, читайте книжки, дивіться цікаві фільми, — радить фахівець.
Від автора. Цивілізований світ захоплюється мужністю українців, які у важкі для країни часи стали нацією. Ми долаємо біль і страх через солідарну відповідальність. Адже завдання ворога — наша самотність. Наше завдання — його поразка.
Наталія ДОЛИНА
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
