РIЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!
Ще коли східні мудреці блукали в пошуках Немовляти, про котрого довідалися, досліджуючи мову зірок, прості палестинські пастухи вже поспішали до вертепу. Саме їм, звичайним сільським трударям, першим сповіщається: «Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:11). Пастухи ж, не вагаючись, подалися на поклін до новонародженого Месії, «і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено» (Лк. 2:16,17). Наша улюблена колядка, зауваживши, що Христос «пеленами убого повився», з замилуванням спостерігає, як
Пастушки з ягнятком перед тим Дитятком
На колінця припадають,
Царя-Бога прославляють («Нова радість стала»).
Небесний Цар, приймаючи людське тіло, першими кличе до Себе простих, чистих серцем людей. Пиха, самовдоволення, певність у власній перевазі над іншими можуть стати нездоланними перешкодами до зустрічі з Христом. Так, як патологічне прагнення будь-якою ціною зберегти свою владу не дозволило юдейському правителеві впізнати в Ісусі очікуваного Месію й у покорі схилитися перед Ним. Іродові не допомогли ані багатство, ні запобігання перед Римською імперією, ні будівництво Єрусалимського храму. Хворі амбіції перетворили царя на запеклого Христового ворога, штовхаючи його на вбивство кожного, в кому Ірод підозрював свого суперника.
Мине тридцять років, і народжений у вертепі Син Людський виголосить в одній із Своїх перших проповідей: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт. 5:8). А образ пастуха - пастиря – стане в Христових притчах улюбленою алегорією духовного лідерства. Це особливе лідерство, пастирське служіння, несумісне зі зверхністю, виборюванням привілеїв. Воно передбачає одне право – служити іншим: іти попереду, торувати шлях духовній отарі, а коли треба, невтомно шукати заблукану вівцю і самовіддано захищати її від хижаків.
Випробування владою – і духовною, і світською – один із найбільш відповідальних іспитів, що їх складає в цьому світі людина. Кожна людина, а не лише та, котра займає керівну посаду. Бо можна відкрити в собі деспотичні схильності й на патрульній службі в ДАІ або вчителюючи в школі, обслуговуючи покупців у крамниці або приймаючи документи в податковій інспекції. З іншого боку, справжній християнин може зберігати щирість, покірливість і чуйність на будь-якому щаблі управління, коли має тверду віру в Євангеліє, а отже, повсякчас пам’ятає: «Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!» (Мк. 9:35). Чудовий взірець такого служіння залишив нам незабутній патріярх Димитрій (Ярема), скромний і мужній лідер започаткованого 25 років тому відродження Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.
Простуймо ж до Христа як скромні вифлеємські пастушки, долаючи власні амбіції та спокуси панування над іншими. І нехай ці різдвяні свята принесуть кожному з нас радість входження у простір неосяжного вертепу, де довкола Спасителя світу єднаються небо і земля.
Христос народжується! Славімо Його!
† Ігор
архиєпископ Харківський і Полтавський
м.Харків
Різдво Христове 2013/ 2014 року