Данилюк - про майбутню співпрацю з МВФ: Навіщо тоді країні уряд?

“МВФ не робить програм на десять років, вони підтримують країну у складний період, щоб вона мала можливість вийти з кризи, стабілізувати стан економіки у той момент, коли приватні інвестори країною не цікавляться, і немає нікого, хто її підтримав би, і жодні інструменти, крім фінансування МВФ, не працюють. Але коли ми думаємо про майбутнє, неправильно розраховувати підтримку МВФ. Навіщо тоді країні уряд? Що ми тут робимо?”, - розмірковує міністр.

— Олександре Олександровичу, уряд вважає, що держбюджет 2018 р. — це бюджет розвитку. Розвитку чого?

— Це бюджет розвитку держави, а держава не існує без людей. Ми розглядаємо цей бюджет як бюджет інвестування у майбутні покоління. В бюджеті на наступний рік ми передбачили фінансування всіх основних реформ, які спрямовані на підвищення якості життя громадян, насамперед освітньої реформи, медичної та реформи соціального захисту. Також у бюджет закладено пенсійну реформу, що націлена на стабілізацію солідарної системи, осучаснення пенсій і забезпечення гідних пенсій у майбутньому. Ми також фінансуємо інфраструктуру, розбудову доріг, виділяємо гроші на розвиток регіонів. А це все в тому числі позитивно впливає на економіку. Саме тому ми вважаємо цей бюджет бюджетом розвитку та інвестицій у майбутні покоління.

— Сміливо у ці ж "інвестиції" додамо субсидії на сплату ЖКП. Закладених у цьогорічний бюджет 47 млрд грн не вистачило, довелося шукати додаткові кошти. Вже є розуміння, скільки загалом державі знадобиться коштів на субсидії 2017-го? Близько чи понад 65 млрд?

— Так, ми виділяли додаткові кошти, ще близько 14 млрд. І плануємо вкластися у виділену суму.

— А на наступний рік 55 млрд вистачить за умови, що цього року 60 млрд не вистачило?

— Має вистачити.

— На початку року було розпочато процес запровадження монетизації субсидій для теплокомуненерго (ТКЕ), проходили обговорення, збиралася робоча група. Однак не дуже зрозуміло, наскільки ми реально просунулися у цьому питанні.

— Уже готовий проект постанови уряду, розроблений Мінфіном, який запроваджує монетизацію субсидій на рівні ТКЕ. Планували встигнути до початку опалювального сезону, але нам знадобився час для того, щоб погодити цей крок з іншими міністерствами. Бо це серйозна, можна сказати, революційна зміна.

— НАК "Нафтогаз України" не стане на заваді цій зміні? Бо діюча система взаємозаліків дозволяла їй певні маніпуляції, від яких буде важко відмовитися.

— Зараз, фінансуючи субсидії, ми отримуємо вимоги на величезні суми і не сплачуємо їх доти, доки не відбудуться звірки після завершення опалювального сезону. Так от, після звірок ці суми значно зменшуються. Тобто реальне споживання суттєво менше за задеклароване. І це відбувається другий рік поспіль. За таких умов монетизація — це правильний крок. Діюча система взаємозаліків — це дуже заплутаний і складний механізм, який створений для забезпечення інтересів певних груп і дозволяє "втратити" в системі мільярди бюджетних гривень. А у цих ланках розрахунків стільки учасників, що знайти винних практично неможливо. Монетизація — це крок, який змінює цей механізм, бо коли в системі рухаються реальні кошти, а не "папірці", щось сховати вже дуже складно. Навіть якщо цей крок засмутить НАК "Нафтогаз". НАК — це господарчий суб'єкт, що займається виключно реалізацією урядової політики, сама вона політики не формує.

— Монетизація на рівні споживачів — логічний наступний крок. Коли на неї чекати?

— Тут нам знадобиться час. Запустивши монетизацію для ТКЕ, ми вирішимо частину нагальних проблем і потім зможемо рухатися далі. Монетизація — це складний процес, що потребує часу та значних зусиль.

— Значна частина соціальних видатків — це фінансування дефіциту Пенсійного фонду України. Пенсійна реформа у перспективі хоча б п'яти років зможе подолати дефіцит? Бо існують різні погляди на проблему дефіциту ПФУ навіть серед експертів МВФ.

— Чого-чого, а дефіциту поглядів у нас ніколи немає. Ми фіксуємо дефіцит ПФ у абсолютних цифрах. Звичайно, сам бюджет ПФ зростатиме, а дефіцит у абсолютних цифрах — ні. Тому у відсотках дефіцит буде зменшуватися. Колись, можливо, ми вийдемо на бездефіцитну пенсійну систему, але це точно не перспектива п'яти років. Зараз наше завдання — зменшити дефіцит до мінімуму, щоб стабілізувати солідарну систему. Колись у майбутньому, може, він і буде бездефіцитним.

— Чи зменшаться від цього бюджетні видатки? Пенсійна реформа передбачає, що частина населення отримуватиме не пенсію, а допомогу для малозабезпечених. Для ПФУ — це принципова зміна, для держбюджету — ні.

— Ми це розуміємо, адже бачимо усю картину, а не лише її фрагменти. Для нас це все бюджетні видатки, хоч би як ти їх називай — пенсія, допомога, довічне утримання. Від перестановки доданків сума не змінюється. Ми працюємо над тим, щоб підвищити ефективність використання бюджетних коштів, у тому числі ефективність та адресність надання допомоги.

— Але ж ми говоримо про перспективи років. А як щодо сьогодення і зростаючої щороку присутності держави в економіці, і зростання перерозподілу коштів саме через державні інституції, хоча досвід інших країн говорить, що для економічного зростання присутність держави в економіці, навпаки, варто зменшувати?

— Я погоджуюся із цими тезами, і я за зменшення ролі держави в економіці. Але є фактори, які нас стримують. Чи маємо ми право скорочувати видатки, наприклад у сфері охорони здоров'я, без проведення реформи? Не можемо ми цього зробити. Для нас ключовим є перехід від фінансування установ у медицині, освіті, науці до фінансування послуг. Просто відмовитися фінансувати якісь статті ми не можемо. Ми маємо робити це поступово і починати з реформ. Я, наприклад, підтримую медичну реформу. Ми перестаємо фінансувати установи, а починаємо фінансувати послуги, гроші йдуть за пацієнтом туди, де пацієнт хоче отримувати послуги, туди, де вони кращі. Держава сплачуватиме за лікування пацієнта, а не за утримання медичного закладу. Це створить конкуренцію, підвищить якість послуг. Ми стимулюємо створення якісних приватних лікарень, у яких люди отримуватимуть послуги, зокрема і за державний кошт.

— У чому відмінність? У тому, що зараз за державний кошт фінансуються лише державні, а потім додадуться ще й приватні?

— Але з'явиться конкуренція. От у чому буде роль ринку. Є країни, у яких такий підхід повністю змінив інфраструктуру, залучив інвестиції у приватний сектор і врешті призвів до зменшення присутності держави в економіці.

— Плани на роки. Швидких змін не чекати?

— Я теж хочу, щоб усе робилося швидше. Щоб швидше рухалася реформа освіти, медична реформа і решта. Але це складні процеси. З одного боку, спротив дуже серйозний, з іншого — небажання із кимось посваритися. В результаті все відбувається повільніше, ніж хотілося б, і Міністерство фінансів має обмежений вплив на процеси. А без суттєвих реформ зменшити присутність держави в економіці неможливо. Всі інструменти, які у мене є, я використовую для того, щоб пришвидшити реформи. 

***

Нагадаємо, історія співробітництва України та МВФ розпочалася у 2004 році. Річна програма була спрямована на на перехід від планової економіки до вільного ринку Україні було виділено і використано $780 млн.

За програмою «stand by» (стенд-бай) 1995 – 1998 років планувалось отримати $2,9 млрд, реально дали $1,9 млрд. Перед Україною стояло три головні цілі: уповільнення інфляції шляхом скорочення дефіциту бюджету, збільшення експорту і розвиток ліберальних реформ. Але уряд зволікав з імплементацією програми, а також порушив кілька її пунктів. В результаті МВФ відмовився надати Україні останній транш позики.

Програма «Розширене фінансування» 1998 – 2002 р.р. передбачала отримання Україною $2,6 млрд, реально виділили $1,6 млрд. Цілі - 4%-ний ріст ВВП і 7%-на інфляція. В 2001 році вони були досягнуті, але виконання деяких рекомендацій Україна уникала. Згодом МВФ виявив недостовірність звітів НБУ про стан золотовалютних резервів в 1996-1998 роках.

За програмою 2002 – 2008 р.р. «Попереджувальний стенд-бай» була можливість отримати $ 605 млн; реально отримано нуль. Гострої потреби в позиках Україна не відчувала, і тому не хотіла проводити реформи, які вимагав Фонд. Співпраця застопорилося.

У 2008 – 2013 р.р., знов таки за програмою «stand by» планувалось отримати $25,7 млрд; реально отримано $14,4 млрд. Після кількох траншів, Україна повинна була приступити до вирішення проблем з дефіцитом бюджету, з цінами на енергоносії та девальвувати гривню. На непопулярні заходи уряд України йти не хотів, і далі йшли «меморандуми про меморандуми».

Нарешті у 2015-2019 р.р. за програмою EFF (механізм розширеного фінансування) плануються обсяги фінансування - $17,5 млрд. Отримали чотири кредитних транші на загальну суму $ 8,7 млрд.

Для отримання фінансування Україна має провести ряд структурних реформ – земельну, пенсійну, медичну, судову, тарифну. Завершити створення ефективної антикорупційної системи.