Блоги
Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Необхідне Вам лікування співвідносно з Вашою пенсією становить:

140 років з дня народження Миколи Леонтовича: найяскравіші варіанти виконання "Щедрика"

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Свій найвідоміший твір композитор написав у 1901 році.

13 грудня виповнюється 140 років з дня народження Миколи Леонтовича – автора "Щедрика", української колядки, популярної як у нас в країні, так і в усьому світі. Цю пісню називають «маленьким музичним дивом» і вона є чи не найпопулярнішою різдвяною мелодією на планеті.

Знаменитий композитор все життя намагався пропагувати українську культуру у свої творах. Він збирав і обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори. В основу «Щедрика» покладено текст народної української щедрівки.

Між 1901 і 1921 Леонтович створив п'ять версій пісні, але тільки версія 1916 року його влаштувала настільки, що він дозволив її виконувати. Уперше "Щедрик" був виконаний хором Київського університету у 1916 році, під час роботи композитора у Києві.

5 жовтня 1921 року "Щедрик" був вперше виконаний в Карнегі Холі в Нью-Йорку. У 1936 році американець українського походження Петро Вільховський створив англійську версію слів до цієї пісні. І відтоді її можна почути в усіх куточках світу. Перший запис пісні був зроблений ще в 1922 році в Нью-Йорку, виконав її український хор під керівництвом Олександра Кошиця.

Пропонуємо вашій увазі 10 найбільш яскравих варіантів виконання "Щедрика", які в будь-який час року змушують відчути справжній дух Різдва.

Батько, дід і прадід композитора були священиками. Він відмовляється від сану. Після Кам'янець-Подільської духовної семінарії стає вчителем двокласної школи у Чукові – тепер Немирівський район. Вміє грати на скрипці та флейті. Засновує шкільний оркестр. Робить переробки музичних творів під дітей. Всі власні кошти витрачає на музичні інструменти для учнів. Купує п'ять скрипок, віолончель, флейту, корнет і тромбон. При місячній зарплаті 27 крб, за кожен інструмент віддає по 25-40.

"Селяни збиралися послухати наш музичний гурток у садку школи, - писав у спогадах композитор. - Тут було навіть досить гарне помешкання для музикантів – щось вроді "раковини", збите з дощок. Публіка знала в обличчя і по прізвищу кожного оркестрового музику, маючи певні відомості, про те як зветься його інструмент і чого варт гра окремих "артистів". Кожний новий успіх учня селяни помічали і зазначали у своїх репліках – "А він-таки навчився грати на флейту: диви, як гарно висвистує".

Після Чукова йому доводиться працювати ще у теперішньому Бахмуті на Донбасі, Тульчині на Вінниччині та Києві.

"Леонтович зовні виділявся своєю витонченістю. Не любив носити службової форми і всього казенного, – пише диригент Микола Покровський у нарисі "Зі сторінок минулого", який знав композитора у Тульчині. – Під час виступів усім своїм виглядом уже настроював і виконавців, і зал. Одягнутий у темну візитку, сорочку з твердим стоячим коміром і гарним галстуком, він, худорлявий і стрункий, з великим чолом і чорною борідкою-еспаньйолкою та коротко підстриженими вусами, ніби підносився над стихією ніжних звуків. Микола Дмитрович стійко боровся з нелегким життям учителя співів того часу. Його сім'я ледве зводила кінці з кінцями. Але він рідко бував сумний і похмурий, завжди жартував і сподівався на кращі часи."

 

До списку новин