Граничний тариф: опалення та гаряча вода повинні подешевшати

Кабмін своєю постановою встановив максимальні тарифи, які нижче чинних. Експерти попередили про ризики.

Кабінет міністрів своєю постановою №560 від 26 червня 2019 року встановив граничні значення тарифів на опалення і постачання гарячої води для населення. 4 липня постанову Кабміну під назвою "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг" набуло чинності. Документом передбачається, що обмеження діятимуть в період опалювального сезону 2019-2020 років.

Зокрема, постановою передбачено, що для жителів міст обласного значення та Києва тариф на постачання теплової енергії для будинків, обладнаних приладами обліку, повинен становити не більше 1400 грн за 1 Гкал (з ПДВ). Для будинків без лічильників тепла – 35,21 грн за 1 кв. м (з ПДВ). Тариф на постачання гарячої води при наявності працюючих рушникосушарок – 83,66 грн/1 куб. м, при відсутності рушникосушарок – 75,74 грн / 1 куб. м (всі – з урахуванням ПДВ).

Тарифи, що встановлюються місцевими компаніями-постачальниками, можуть бути нижче наведених показників, але не можуть їх перевищувати. Якщо ж нинішні тарифи вище, місцевим адміністраціям та радам доручено вжити заходів для їх зниження до вказаних значень до 1 вересня.

У менших населених пунктах – райцентрах, містах районного значення та в селищах – тарифи також не повинні перевищувати максимальних значень, встановлених постановою КМУ №560.

Судячи з усього, після виходу кабмінівської постанови суми в платіжках багатьох споживачів повинні зменшитися. У більшості регіонів діючі тарифи істотно перевищують встановлену Кабміном "стелю". Наприклад, в Києві в червневих платіжках вказано тариф на опалення 1654,41 грн за 1 Гкал (хоча влітку платіж не нараховуються). Якщо тариф буде знижено до граничних 1400 грн, економія становитиме 15%. Тариф на гарячу також повинен знизитися мінімум на 7%.

Також на сайті Мін'юсту з'явилися розділи "Онлайн калькулятор послуг" та "Зразки документів для перерахунку цін". У калькуляторі можна хіба що підрахувати, на скільки гривень і відсотків нинішній тариф більше граничного. Серед зразків документів – бланк заяв до місцевих органів влади з вимогою провести перерахунок відповідно до постанови Кабміну і бланк заяви до організації, яка постачає комунальну послугу, з такою ж вимогою. Ці нововведення підносяться як захист прав споживачів та інформаційна кампанія Мін'юсту "Я маю право на чесну платіжку".

Хто формує тарифи на ЖКП

У своїй постанові Кабінет міністрів посилається на статтю 13 закону "Про ціни і ціноутворення", яка дозволяє Кабміну встановлювати граничні ціни – без вказівки, на які товари і послуги. Водночас в законі "Про житлово-комунальні послуги" в ст. 4, де перераховані повноваження Кабінету міністрів, згадки про право встановлювати граничні ціни на комунальні послуги, які формуються місцевою владою і організаціями-постачальниками, немає. А в законі "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" чітко позначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є спеціальна Нацкомісія – НКРЕКП. Кабмін же може встановлювати тільки граничний розмір плати за абонентське обслуговування.

Затверджувати тарифи, згідно із законом, повинна НКРЕКП – приймаючи або не приймаючи розрахунки компаній-постачальників і рішення місцевих органів влади. Затверджені нею з 1 травня тарифи на теплову енергію практично у всіх регіонах вище граничного тарифу, встановленого Кабміном (крім Вінниці, Івано-Франківська, Одеси та Чернівців). Те ж стосується тарифів на гарячу воду.

Експерти: зростуть борги, знизиться якість послуг

"Я вважаю цю постанову необ'єктивною. Кабінет міністрів не може відповідати за витрати понад тисячу ліцензіатів, які постачають послуги з гарячого водопостачання і опалення. За короткий час просто неможливо було проаналізувати діяльність всіх цих компаній. Тому це рішення не підтримав ні Мінрегіон, ні Мінекономрозвитку, ні Мінфін", – говорить експерт в сфері ЖКГ Андрій Никончук.

Експерт нагадує, що, згідно із законодавством, тарифи на тепло тепер повинні розраховуватися індивідуально не тільки для кожного регіону, а й для кожного будинку – з урахуванням витрат на доставку тепла.

"Ручне управління призведе до неможливості здійснення поточної господарської діяльності ліцензіатами. Їм буде невигідно це робити, і вони просто зупиняться. Згадаймо місто Смілу Черкаської області, в якому взимку не було ні подачі газу, ні опалення. Тому я впевнений, що ця постанова буде скасована", – вважає Андрій Никончук.

В ідеалі тарифи на ринку поставок житлово-комунальних послуг повинні регулюватися ринком, вважає він. Однак до реформи в сфері теплопостачання справа наразі не дійшла.

"Ситуація в кожному регіоні індивідуальна, і її потрібно розглядати виключно в контексті ситуації, що склалася. Наприклад, в Кривому Розі протяжність мереж дуже велика, саме місто розтягнуте на 40 км. І така система вкрай неефективна, а витрати на поставку тепла дуже великі. Щоб знизити витрати, там потрібно створювати локальні системи теплопостачання. А якщо просто встановити обмеження, діяльність теплопостачальних компаній буде збитковою. І хтось змушений буде покривати ці збитки", – каже і економічний експерт-аналітик Борис Кушнірук.

На його думку, через зниження тарифів в ручному режимі зростуть борги теплових компаній перед тим же "Нафтогазом".

"На "Нафтогаз" покладено обов'язок постачати газ теплопостачальним компаніям навіть без оплати. Якщо їх діяльність стане збитковою, вони просто не розраховуватимуться, і постраждає державна компанія – "Нафтогаз", – прогнозує Борис Кушнірук.

Але, з іншого боку, місцева влада повинна дбати про те, як забезпечити городян послугами належної якості та за оптимальними цінами, вважає експерт.

"Я, наприклад, прихильник передачі мереж в довгострокову концесію, на 30-50 років, щоб можна було залучати інвестора. Тому що за рахунок місцевих ресурсів утримувати мережі не завжди є можливість", – пропонує він.

Олександра Романюк