Притча про найцінніший скарб

Чоловік, що жив у місті, вирішив продати свій сільський будиночок, який дістався йому в спадок від батьків.

Отож, зустрівши друга – журналіста й поета, – що для забави творив різні тексти, попросив його:

– Напиши мені оголошення, бо я хочу продати хату, яку маю в селі, ти її бачив.

Поет написав: «Продам гарний будиночок за містом, де на світанку співають птахи. Навколо росте зелений ліс, у якому тече потічок із чистою сріблястою водою. Щоранку крізь вікна до будиночка заглядає сонце. У надто спекотний день тут можна сховатися в тіні веранди, де завжди панує затишок і прохолода. А ваші вечори урізноманітнюватиме неповторне сюрчання цвіркунів і зоряне небо над головою».

Через якийсь час поет зустрів свого друга й запитав:

– Ну що, продав будиночок?

– Ні, – відповів той, – передумав. Прочитавши оголошення, яке ти написав, я зрозумів, що володію скарбом.

 
Часто ми недооцінюємо ті речі, якими володіємо, і ганяємося за примарними образами щастя...

Уже сьогодні роззирнися навколо й оціни те, що маєш: дім, родину, друзів, на яких справді можеш покластися, здобуті знання, добре здоров’я та багато інших чудових речей, які, власне, і є твоїм справжнім найціннішим скарбом.