Смерть на самоті. Репортаж із Ломбардії

Вже 10 днів я сиджу на суворому карантині в місті Крема (40 км від Мілана) - в епіцентрі епідемії коронавірусу в Італії. Ситуація здається сюрреалістичною, як у фільмах про апокаліпсис. Особливо коли показують по ТВ порожні Рим, Мілан, Турін, Венецію. 

Людям можна виходити на вулицю лише з дуже поважних причин: на роботу, за продуктами, до лікаря. При собі треба мати автосертифікат, який пояснює твій вихід з дому. Дані перевіряють (якщо написав, що їдеш на роботу – дзвонять в офіс). Збрехав – заплати штраф у розмірі 206 євро.

24x7 в чотирьох стінах дуже важко. У деяких родинах йде справжня боротьба за право погуляти з собакою або винести сміття. Декретом не заборонені прогулянки на природі наодинці. Втім, якщо цим правом скористаються всі – знову буде натовп, тільки вже не в центрі Креми, а на околицях. Тому я сумлінно сиджу дома, адже новини і цифри вражають.

Читайте також: У США запропонували видати громадянам по 1,2 тис. доларів через коронавірус

Лише за останні три дні (15-17 березня) в Італії померло понад тисячу людей, це 350-360 життів щодня. Коли надвечір приходить нова статистика, ти розумієш - без варіантів, мусиш залишатися вдома й надалі. І питання не в тому, що я боюся за себе (хоча, звісно, не без цього), а в тому, що я хочу докласти максимум зусиль для того, щоб увесь цей жах якнайшвидше закінчився.