Як саме війна змінила кожного/кожну з нас і змінює український соціум загалом

З якого б періоду ми не вели відлік російсько-української війни – чи то від лютого 2014 з перемоги Революції гідності, втечі Януковича і окупації Криму, чи від 2003 року, коли виник перший конфлікт за острів Тузла, чи навіть з часів визвольних змагань ХХ століття – 24 лютого 2022 року для кожного з нас без винятку лишатиметься днем надзвичайної ваги. Важким, переломним і знаковим, для більшості українців - доленосним вододілом між умовно мирним життям “до” і життям “у війні”.  Переживання воєнних катастроф такого масштабу як на рівні персональному, так і геополітичному, та ще у Європі і у ХХІ столітті...

Чи буває гірше? Але ми не обираємо такі виклики, натомість, саме нам під силу опанувати ситуацію і  реагувати на неї відповідно. Боротись чи здаватись? Захищатись чи втікати? Ці  дилеми два роки тому стояли не лише персонально перед кожним з нас, а й перед спільнотами, цілою країною. Ці ж виклики лишаються для нас актуальними і сьогодні, на початку третього року війни з російським агресором, який не приховує, що хоче нас знищити – як людей, як націю.  Як змінювались ми в особистісному зрізі, а ще – суспільному і військовому за ці 730 днів?  

Іноді таке сканування “минулого” і “нинішнього” дає терапевтичний ефект, розуміння своїх сильних і слабких сторін. Як зазначив військовий експерт Павло Лакійчук, “так, зараз важко, але коли ми згадаємо перші дні війни, то зрозуміємо, що важко було тоді”. Те, що суспільство змінює свої настрої, емоції з низки причини, зовнішніх і внутрішніх, особливо у воєнний час – безсумнівно і нормально. Але в який бік розвивається процес? Нас усіх це непокоїть. Наприклад, з’явилися соцдослідження, згідно яких лише 10% європейців вірять у перемогу України у цій війні. У те, що переможе Росія, вірить більше народу - 16%. А як українці, що тримає нас, що дає надію?

Згідно зі свіжими опитуваннями, 75% вірять у нашу перемогу. Прикметно, що минулорічні опитування давали практично ту саму цифру. Зміна лише в  тому, що зросла частка тих, хто вірить у перемогу не беззастережно, а “скоріше, так”. Але можна сказати, що це позитив, бо це означає, що люди відповідають зваживши на всі обставини, прийнявши відповідальне рішення, а не сподіваються перемогти,  “верхи на рожевих поні”. Як, з чого це складалося й закріплювалося  в настроях українців?  Військовий експерт, соціальний психолог та українці “з соцмереж” і відомі -  розповідають про етапи, які ми прожили за ці два роки люди війни.