Історія столових приборів: виделки були з двома зубцями, а ножі – тільки гострими

Історики вважають, що ще в III столітті до н. е. люди стали вперше використовувати в побуті предмет, схожий на сучасну ложку ukr.segodnya.ua

Які предмети ми використовуємо щодня і настільки до них звикли, що вже й уявити не можемо, що світ колись існував без них? Правильно, ложку, вилку і ніж. Історія виникнення їх настільки давня, що здається, ніби вони були завжди. Але це далеко не так.

НІЖ: довелося закруглити

Мабуть, найдревніший столовий прибор. Якщо будь-яку готову їжу можна принаймні їсти руками, то нарізати її для приготування без ножа – ніяк. Спочатку він був знаряддям для полювання або битв. Його робили з кам'яних пластин. З часом нож пристосували для різних робіт по господарству, зокрема – для використання на кухні.

Йшов час, і з'явився спеціальний столовий ніж, який відрізнявся від свого побратима тим, що мав більш округлий кінець. За однією з легенд, цьому ми зобов'язані знаменитому кардиналу Рішельє: нібито його дратувала звичка багатьох придворних під час трапези колупатися в зубах ножем і їсти з ножа, і він повелів робити закруглені леза.

Матеріали для виготовлення ножів, як і для інших приладів, змінювалися з часом. Існували ножі з міді, бронзи, заліза, навіть золота і срібла. А ось їх форма за минулі сторіччя практично не змінилася, чого не скажеш про ручку, варіантів якої налічується безліч.

ЛОЖКА: від короткої ручки до довгої

Історики вважають, що ще в III столітті до н. е. люди стали вперше використовувати в побуті предмет, схожий на сучасну ложку. Робили її з глини, ліпили, надаючи форму черпака з ручкою, а потім обпалювали. З часом матеріали для виготовлення ложки розширилися: кістки, роги, камені, дерево, великі раковини морських мешканців і навіть шкаралупа горіхів.

Перші металеві ложки з'явилися вже в древніх Греції і Римі. Робили їх тоді з бронзи і срібла, проте використовували тільки для готування. Пізніше людство усвідомило, що ложкою все-таки зручно їсти. Середньовічні варіанти виготовлялися з металів: міді, олова або латуні, а також срібла та золота. Кумедний факт: після відкриття алюмінію цей метал вважався дуже цінним, тому алюмінієві ложки були предметом розкоші. Їх навіть можна було побачити на прийомі у Наполеона Бонапарта.

Спочатку ручки у ложок були короткими і досить масивними. До XVII ст. вони почали подовжуватися. Це пояснювалося звичайною практичністю: мода того періоду диктувала носити вбрання з пишними рукавами і жабо. А ложка з довгою ручкою рятувала аристократа на званому обіді від незручної ситуації забруднити свій дорогий наряд. Вже у XVIII ст. прибор приймає ту форму, до якої ми всі звикли. Тоді ж з'являється поділ ложок на столові і чайні (зі Сходу до Європи почався імпорт чаю), а потім і кавові.

Далі змінювався тільки матеріал, з якого робили цей столовий прилад. У XIX ст. був відкритий сплав міді з нікелем і цинком, який називався аргентан і застосовувався в тому числі для виготовлення ложок. У наш час ми знаємо його як мельхіор. І нарешті, в недалекому XX в. з'явилася нержавіюча сталь, з якої зараз роблять більшість столових приладів.

Андоманська ложка. Знайдена на східному березі Онезького озера.

ВИДЕЛКА: примха для знаті

Виделка – сама "юна" з столових приладів. Вперше вона з'явилася на кухні, щоб служити кухарям при обробленні, розкладанні і сервіровці страв. У неї було лише два зубці, і в такому вигляді вона була відома всюди: у Греції, Римі та на Сході. Вважається, що однією з найдавніших виделок, знайдених археологами, більше 2,5 тисячі років.

А ось на столи вона потрапила в XI ст. За легендою, першою, хто став їсти виделкою, була принцеса з Візантії Марія Іверська. Нібито їй дуже не хотілося брати їжу руками, тому для неї виготовили виделочку зі срібла і золота. Тоді це порахували зайвою зніженістю, і ще довго, до XVII ст., виделку продовжували вважати примхою багатих особ. Більш того, католицька церква оголошувала людей, що користуються виделками, безбожниками! Нарешті до XVIII ст. суспільство заспокоїлося.

ЗАБАВНІ ЗАБОБОНИ

Дотепер ми згадуємо різні повір'я, пов'язані із столовими приборами. Так, у нас в Україні, йдучи хрестити дитину, хресні батьки клали ніж біля порога будинку і переступали через нього, щоб злий дух не підійшов і близько до дитини. А впустити виделку на підлогу вважалося сигналом, що скоро станеться якесь нещастя. Зате з ложкою пов'язані більш приємні прикмети. Наприклад, при появі у немовляти першого зуба прийнято дарувати срібну ложечку – на щастя.