Робінзон Крузо прожив на безлюдному острові 28 років. Але цей чоловік планує прожити на острові все життя.
Щодня протягом останніх 29 років італієць Марло Моранді прокидається із золотим сходом сонця над Середземним морем. 79-річний чоловік живе один на прекрасному острові Буделлі в Італійському архіпелазі Ла-Маддалена.
Це – його особистий шматочок раю з 1989 року. Тоді він покинув материкову Італію у спробі почати все заново.
Після багатьох років життя в усамітненні, в останні роки Моранді почав робити вражаючі фотографії ландшафтів та дикої природи Буделлі та демонструвати їх у своїх сторінках в Instagram, Facebook і Twitter.
Моранді говорить, що його нетрадиційне життя є результатом довічної неконформістської поведінки.
"Я завжди був непокірливою дитиною, – розповідає він CNN.
Вперше я втік з дому, коли мені було 9 років".
У школі він був нетерплячим до своїх вчителів, вдома – розчарований батьками. Коли подорослішав, відчував себе позбавленим громадянських прав.
"Я почав думати про те, щоб втекти від суспільства, яке не враховує індивідуум і думає лише про владу і гроші", – каже Моранді.
Розчарований чоловік вирішив покинути Італію разом із парою друзів. Вони взяли катамаран, щоб "вирушити у Полінезію, подивитися на пустинний острів і почати нове життя".
Замість цього компанія висадилась на рожевому березі острова Буделлі, що між Корсикою та Сардинією.
Цей вражаючий острів має багату історію. Його використовували у своїх цілях римляни. Пізніше він з'явився у фільмі Мікеланджело Антоніоні "Червона пустеля" 1964 року. У другій половині ХХ століття острів приватизували різні власники.
Коли Моранді прибув сюди у 1980-х, перед ним був ідеальний пустинний острів.
"Це – історія про те, як я знайшов мою Полінезію тут", – ділиться Моранді.
Він "успадкував" розбиту хатину, у якій жив колишній доглядач острову. І з того часу ця хатина стала будинком Моранді.
"Перші роки я був дуже відчайдушним, – згадує Моранді.
Я не хотів спілкуватися з тими, хто відвідував острів. І я просто насолоджувався цією красою наодинці".
Минули роки, і Моранді почав відчувати себе трохи егоїстично. Він захотів поділитися з усім світом тією красою, яку спостерігає кожен день.
"Я згоден з Достоєвським, який вважав, що тільки краса може врятувати цей світ від техногенного знищення", – каже чоловік.
Тому Моранді почав спілкуватися із мандрівниками, які зупинялися біля Буделлі під час своїх човнових турів між сімома островами Ла-Маддалена.
Тепер влітку він проводить екскурсії та веде розмови з гостями острову. Каже, що особливо йому подобається розмовляти з дітьми.
Так як взимку острів відвідують дуже рідко, Моранді проводить багато часу сам.
"Я ніколи не відчуваю себе самотнім, мені прекрасно самому з собою", – зазначає він.
Моранді проводить свій день, фотографуючи життя острову і насолоджуючись власною компанією.
Але час насолоди цією ідилією може закінчитися, адже з 2016 року Буделлі – державний національний парк. У 2016 році його право жити на острові було оскаржено. Але клопотання про протест проти цього рішення отримало понад 18 тисяч підписів. І питання про перебування чоловіка на острові залишилося відкритим.
"Я прокидаюся біля моря, щоб сфотографувати світанок, поснідати, нагодувати двух котів і курку. Потім я починаю оброблювати фотографії та відповідати на запитання у коментарях, враховуючи, що у мене 5 тисяч друзів Facebook", – розповідає Моранді.
Чоловіка з материковою частиною Італії пов'язують сімейні зв'язки, але повертатися туди він не має бажання.
"В ідеалі, – каже, – я б прожив тут уже життя".
І хоча Моранді потрапив у Буделлі, втікаючи від світу, він не заперечує, що цим тільки розширив його.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
