загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

«Розумний українець і до Страсбурга дійде»

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Лише 8% українців вважають, що наша судова система цілком заслуговує на довіру; 43% — переконані, що зовсім не заслуговує. Такі дані наводить соціологічна група «Рейтинг». Втім, за словами юристів та правозахисників, кількість позовних заяв в українських судах щороку збільшується. Вочевидь, наші громадяни й недовіряють судам, і не можуть по-іншому захистити свої права. Але серед тисяч позивачів є такі, які звертаються до Європейського суду з прав людини. Колишній військовий льотчик-винищувач, нині правозахисник Леонід ПІДЧИБІЙ — один із них. Він подав декілька позовів до Європейського суду, один із яких уже задовільнено. Правозахисник називає себе одним із чемпіонів за кількістю звернень до Європейського суду та ділиться досвідом з людьми, зокрема — з юристами, про захист прав у Страсбурзі. У розмові з «Днем» пан Леонід розвінчує міфи про недоступність і складність процедури звертання до найвищої європейської судової інстанції.

— Леоніде Васильовичу, чому ви називаєте себе чемпіоном України? Можливо, в нас ще є такі громадяни, які три й більше разів зверталися до Європейського суду?

— Вважаю, є такі люди, які вже подали позови. У мене найближчим часом буде ще три позови. Бо так склалося, що я вимушений був звернутися в Європейський суд, оскільки ми з моїм адвокатом (коли перший раз судилися в Україні) зайшли в глухий кут. Одним із позовів був позов проти Державної виконавчої служби. Справа в тім, що коли українець виграє якийсь позов, то обов’язком Державної виконавчої служби є його виконання. Так передбачено законом. Але в моєму випадку ця структура не виконала своїх обов’язків із незрозумілих мені причин. І коли стала очевидною різниця між виконаним і фактажем, тоді я й подав позов у Страсбург.

— Що не виконувалося?

— Кілька років тому в Україні була епопея, коли військові пенсіонери масово відсуджувати в держави по 20—30 тисяч гривень доплат до пенсій. За тодішнім законодавством, якщо збільшують зарплати військовикам, то також мають підвищити й військову пенсію. Разом із тим пенсіонеру також мають нарахувати дві грошові позиції. Перша — компенсація інфляції, друга — банківський відсоток, що нараховується за час перебування невиплаченої пенсії на банківському рахунку. Цього мені й не зробили. Тому 2005 року я подав позов, виграв, проте Державна виконавча служба його не виконала. Потім звернувся до Європейського суду — і зараз рішення цього суду на мою користь перебуває в стадії виконання. Списки тих, хто виграв Європейський суд, формуються в Страсбурзі й надсилаються в Україну, згідно з домовленістю між урядом України та Страсбургом про порядок виплат. Тож вийшов такий парадокс: держава мені мала виплатити кілька тисяч гривень, а виграш становив 1,5 тисячі євро. Отже, через некомпетентність українських чиновників завдаються такі збитки Українській державі.

— Яка тематика позовів, які ви подавали та які збираєтеся подати?

— Два позови, які я подав, стосуються квартирної черги. Перший — що мене неправильно поставили на чергу, і другий — те, що мені не видали квартиру. За сучасним законодавством (чинна норма діє з часів покійного СРСР), коли військовик, який вийшов на пенсію, приїжджає до міста, де він мешкатиме, то впродовж трьох місяців йому мають виділити квартиру. Цього не відбулося, й я подав позов... Ще один позов, проти Київської міської ради, стосується земельної ділянки на будівництво будинку — його вже виграно. І другий позов, поданий проти Київської міської ради, — про надання ділянки для дачі, садівництва, городництва та для гаража. Цей позов також виграно в Окружному адміністративному суді міста Києва. По першому Державна виконавча служба знову не виконала позовних зобов’язань. А щодо справи, де йдеться про чотири земельні ділянки, то цей процес триває. І, нарешті, ще один позов — щодо захисту прав на свободу совісті, але про це говорити ще не час.

— Щоб звернутися до Європейського суду з прав людини, які інстанції потрібно пройти в Україні?

— Потрібно пройти суд першої інстанції й другої — апеляційний. Потім подати й до Верховного Суду. Всю необхідну інформацію висвітлено на сайті суду з прав людини в Страсбурзі. Там є сторінки українською мовою, де викладено всі документи. До того ж також передбачено звернення українською мовою. Всі документи, а також етапи їхнього подання і заповнення — на сайті. Потрібно лише оплатити доставку поштою документів із повідомленням про вручення. Це близько 30 гривень, може — до 50-ти, якщо багато матеріалів. Особиста присутність у Страсбурзі не обов’язкова. Ви зобов’язані надати не оригінали, а копії з ваших документів, і суд ведеться без вашої присутності. Лише у виняткових випадках позивача можуть викликати в Страсбург.

— Скільки довелося вам чекати відповіді?

— У Страсбурзі законодавство відрізняється від нашого українського. Є поняття прецеденту: якщо десь колись був схожий випадок і було прийнято певне рішення, то й наступне рішення за таким фактом виноситься аналогічно. Якщо немає прецеденту, то проводиться доскональне вивчення випадку й винесення рішення. Звісно, на це потрібно багато часу — щоб суддя ознайомився (тому що судді працюють із Франції, Швеції, Німеччини, Британії). Тому в справі про квартирну чергу мені доводиться чекати відповіді четвертий рік. Щодо позову про виплату інфляції та банківського відсотку, то там вже були прецеденти. В Україні був час, коли часто не виплачували зарплату, й ці рішення були давно напрацьовані.

— Люди, які мають справу з судами, скаржаться, що це забирає багато сил. А вам, здається, подобається судитися?

— Якщо ви допомагаєте людям, то потім вони звертаються до вас по допомогу та за інформацією. І це сталося зі мною. Я провів семінари для десятків людей у адвокатській фірмі. Подібні зустрічі, обговорення спонукають мене працювати не лише на захист моїх власних прав, а й допомагати менш обізнаним пересічним українцям. До того ж — цікавий факт: студенти наших українських юридичних вишів дуже погано орієнтуються в цьому питанні.

При цьому Україна стабільно залишається в лідерах тих, хто подає позови до Європейського суду. Наша держава вириватиметься в лідери, тому що апеляційні суди завалено позовами на багато місяців наперед. Раніше такого не було. Це означає, що певна частина з них апелюватиме згодом і до Європейського суду... Є різні способи досягти справедливості: є революційні, а є спосіб відстоювання своїх прав. Якщо кожен це робитиме, то згодом ми будемо звертати увагу влади на ці проблеми, й вона буде вдосконалювати законодавство. Я вважаю, що українці мають вчитися захищати свої права й вигравати.

До списку новин