Вони вийшли на «другий етап». Лідери Європейського Союзу остаточно закрили питання прийняття бюджету на семирічний період і вирішили обмежитися лише річним «обчисленням». Дебати відбувалися у таких тонах і у такій атмосфері, що як казав колись старий римський поет Ювенал – «і як тут не написати сатири»…
Але в Євросоюзі є власний «державний поет»: президент ЄС Херман Ван Ромпей пише вірші у стилі японських хайку, вони ж хокку. По суті йдеться ось про що. В Євросоюзі існують дві точки зору на «бюджетизацію»: перша – збільшити видатки приблизно на трильйон сто мільярдів євро. Друга – скоротити витратну частину. Між цими двома «каменями» постійно спотикається Євро комісія. «Рішення у рамках майбутніх бюджетних проблем стане випробуванням на довіру усім нам», - заявив Жозе Мануель Баррозу.
Отже, пройдемося «по групах». Пропозицію наростити бюджетні м’язи обстоюють більшість учасників Союзу – це насамперед східні партнери, так звані «молоді демократії», а також – південні держави, група переобтяжених боргами членів Євросоюзу. Не варто навіть вдаватися у глибокі пояснення, а чому їм це вигідно: інакше вони просто залишаться без грошей. А ось і «решта»: Німеччина, Нідерланди, Великобританія:
«Ні, ні, я незадоволений. Ми повинні прийняти дуже важливі рішення, які б задовольнили платників податків у Великобританії і всій Європі», - стверджує Девід Кемерон.
Найпростіше, звісно, пояснити кризу тим, що британський кабінет намагається уберегти власні банки від контролю з боку брюссельської бюрократії. А, приміром, німецький канцлер не подобається грекам, бо відмовляє Афінам у списанні багатомільярдних боргів. Але усе явно складніше.
Тут проблема полягає у самій організації євро-бюджетного процесу. Він, бюджет, формується з внесків держав-членів. Ті, хто платить більше, ніж отримує дотацій, бажає бюджет «лімітувати». Ті ж, хто «живе на дотації», а сам наповнює загальний кошик «лептами», прагне наростити бюджетний «гаманець»:
«Я бажав би антикризового бюджету, оскільки у нас у рамках об’єднаної Європи існує певна домовленість», - нагадує Франсуа Олланд.
Семирічний бюджет Євросоюзу, який так і не прийняли, мав дорівнювати астрономічній сумі – від 143-х до 151-го мільярда євро, звісно, у річному обчисленні. А загалом - якраз той самий «трильйон з гаком». Щоправда, у порівнянні з деякими національними бюджетами це не так уже й багато. Наприклад, Німеччина на ці ж сім років досягне витрат удвічі більших. Втім, усе це гроші, зароблені німцями. А ось як розглядати дотації, які становлять левову частку євро-бюджету?
Офіційно, вісім з кожних євро, виплачених державами у вигляді внесків, повертаються у вигляді дотацій. Але платять німці, а отримують… не вони. Половина євробюджету – це аграрні дотації: об’єднана Європа платить своїм фермерам, щоб вони або виробляли певну продукцію, або – і це для нас просто незрозуміло – не виробляли певної продукції. Візьміть, приміром, виробництво – точніше, перевиробництво вина і винограду. З бюджету ЄС видаються величезні суми на винищення виноградних плантацій, щоб ціна не падала!!!
«Рішення мало бути прийняте ще 27-го. Дискусії ще триватимуть, але нам доведеться перенести усе на наступний рік», - сказав шведський прем’єр Фредрік Рейнфельд.
На сьогодні пропонується ось який варіант: планується заморозити видатки на наукові розробки, інновації і створення робочих місць, а головне – на сільське господарство і фонд солідарності. Тут уже до хору противників скорочень приєднується Франція, оскільки у цій країні 30-40 відсотків доходів більшості фермерських господарств залежать від цих прямих субвенцій. А що ж станеться, коли бюджету не буде?
Формально – нічого: просто діятиме старий, а бюрократам у Брюсселі буде складніше затуляти фінансові дірки. До речі, Девід Кемерон у рамках боротьби проти чиновників-іноземців постійно нагадує про «сто тисяч». Він заявив, що не може зрозуміти, чому 16% усіх євробюрократів у Брюсселі заробляють понад сто тисяч євро на рік…
А Херман Ван Ромпей уже встиг збагатити свій віршований доробок новий хайку: «Осінь, кінець листопада. Ніч настала. Можна побачити голі гілки. Стало зовсім самотньо»… і далі у такому стилі…
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
